Що таке Український кліматичний тиждень і чому він нам так потрібен? 

2025 року дев’ять українських екологічних і природоохоронних організацій вирішили говорити про це разом — так з’явився Український кліматичний тиждень (УКТ) — щорічна серія подій по всій країні. Цьогоріч він триває 5–11 жовтня.

Про те, як події УКТ впливають на громади, чому найактивніші його учасники — із прифронтових територій, а також чому це на часі саме зараз, розповідає Ольга Тарасенко — учасниця Координаційної ради УКТ та менеджерка спільноти «Екодія».

Як з’явилась ідея кліматичного тижня

В Україні ще з 1990-х активно діє кліматичний рух: від громадських ініціатив до офіційно зареєстрованих профільних організацій. У низці міст 2019 і 2021 проходили кліматичні марші — масові екологічні акції, де протестувальники вимагали від влади робити реальні дії для боротьби зі зміною клімату. Але після початку пандемії, а потім повномасштабної війни організації зосередилися кожна на своєму напрямі, а спільного простору для об’єднаних дій майже не лишилося.

Щоб це змінити, 2025 року Greenpeace Україна запросила представників низки прокліматичних і природоохоронних організацій — «Екодія», «Розвій», Українська кліматична мережа, Українська природоохоронна група, «СтарДуб», Fridays For Future Ukraine, U-Cycle та Національний природний парк «Голосіївський» — на спільну зустріч. Вони обговорили, які проблеми є в кліматичному русі і як зарадити їм спільно. Учасниця Координаційної ради УКТ та менеджерка спільноти «Екодія» Ольга Тарасенко розповідає:

— Ми почали брейнштормити, як можна далі об’єднати наші зусилля для подолання кліматичної кризи, і щоб це було щось конкретне, цільове, що ми могли б усі разом робити.

Серед ідей, які могли би підсвітити актуальність кліматичних проблем і викликів, були спільні вуличні акції, музей ініціатив, комікс, петиція, флешмоб, рейв, веломарш, дебати, артвиставка тощо. Зрештою зійшлися на тому, щоб робити кліматичний тиждень — формат, коли в один період часу відбуваються різні тематичні заходи від різних організаторів. Враховуючи безпекову ситуацію в Україні, це значно краще, коли спільнота охочих влаштує події в різних населених пунктах, аніж збиратиметься в одному місці.

Одні з найвідоміших кліматичних тижнів проходять у Нью-Йорку (як спосіб привернути увагу до теми під час щовересневої Генасамблеї ООН) і Лондоні (тут, крім глобального контексту, багато говорять про реалії дуже великого й густонаселеного міста). Звісно, українська команда надихалася цими прикладами, але поставила за мету не копіювати їх, а вписати в український контекст. Враховуючи різні фактори, для події в Україні обрали другий тиждень жовтня.

Ольга зауважує, що останніми роками в нашій країні змінився наратив, тобто те, як ми говоримо про клімат:

— Не можна сказати, що до української влади немає питань. Є, але вони більш точкові. Зараз одна з наших головних вимог — щоб випадки шкоди клімату, завдані країною-агресоркою, були зафіксовані у Реєстрі збитків, а питання кліматичних репарацій активно просувалося українською стороною та отримало підтримку міжнародної спільноти.

Головний орган УКТ — Координаційна рада — це п’ять учасників від команд організацій-засновниць. Саме вони виконують всю організаційну й комунікаційну роботу, щоб захід відбувся.

— Фактично все робилося руками цих п’яти людей. Цього року ми зробили нову зустріч з усіма організаторами і сказали: «Дякуємо велике першій Координаційній раді. Хто готовий бути в другій?». І люди відгукнулися.

Організації-ініціаторки УКТ можуть влаштовувати власні заходи, але це не обов’язково і не ключова частина тижня. Найважливіше — заохотити людей з усіх куточків країни подаватися зі власними, нехай навіть невеликими проєктами. Наприклад, цьогоріч із понад 150 отриманих заявок лише 6-7 — від ініціаторів УКТ.

— Ми скоріше націлюємося на те, щоб масштабуватися. Загалом ідея кліматичного тижня — щоб українське громадянське суспільство більше говорило про клімат, з різних боків підходило до цієї теми, а також підсилювало голос один одного.

«Коли відчуваєш, наскільки багато руйнується навколо тебе, то хочеш зберегти»

До першого УКТ, що відбувся 2025 року, підходили з досить обереженими очікуваннями, згадує Ольга, але результат себе виправдав. Спочатку захід підтримували авдиторії самих організацій-ініціаторок, але поступово спільнота розширюється. Минулого року було 130 зареєстрованих подій, вдалося охопити 5 тисяч людей.

— Для мене це показало, наскільки важливо, що є такі ініціативи. Коли читаєш інформацію з Сумської області, де дітки сидять постійно під обстрілами, з Херсонської, з Миколаївської, коли думаєш, що людям є чим абсолютно іншим займатися, ніж говорити про клімат, а це навпаки — дуже готові люди. Вони кажуть: «Ми поширили матеріали для школярів, але вони були не оновлені, оновіть» або «ми оновили за вас». Кажуть: «Нам треба плакати, публікації». Є там запит. Тому для мене найважливіше — розуміти, що це актуально і популярно для людей з усієї України.

Організатори не публікують анонси чи звіти про кожен окремий захід, заохочують учасників робити дописи на своїх сторінках у соцмережах.

— Ми не хочемо порушувати конфіденційності. Багато шкіл, університетів долучаються до цих заходів, і з погляду безпеки краще нам не давати час і локації.

Зареєстрованим учасникам дають гнучкі умови участі, адже всі розуміють, що плани можуть у будь-який момент змінитися, особливо внаслідок обстрілів. Також зробили форму зворотного зв’язку, де активісти могли поділитися, як все пройшло і що можна покращити наступного разу. Ольга наводить приклади минулорічних проєктів, які їй запам’яталися:

— Учні 9-х класів взяли участь в екобатлі: з допомогою ресурсів NASA досліджували інструмент Climate Time Machine, дивилися, як змінювалася температура Землі. Хтось проводив вебінар про викиди метану. У студентів університету Шевченка була зустріч на тему клімату і ґрунтів. Була інвентаризація дубів в Ірпені. Анімаційне шоу «Я рятую планету» для дітей 7-8 років у Вінницькій громаді.

Ще один приклад — презентація документального фільму «Природний кордон», який 2025-го теж вирішили приурочити до Кліматичного тижня. Це документальна стрічка Олесі Ісаєнко про важливість боліт і у війні, і для клімату. Раніше ця режисерка також випустила докфільм «І кожна річка» про небезпеки для українських водойм.

Велика частка активностей — освітні, коментує Ольга. Адже є багато вчителів і викладачів, які хочуть мати доступ до експертних матеріалів і ділитися цим із молоддю, прагнуть, аби більше людей бачили результати їхніх підопічних. Водночас організувати такі події часто логістично простіше, адже в освітян вже є місця для зібрань. Але Ольга пригадує і заходи, які робили без локацій:

— Минулого року одна з активісток провела онлайн Kahoot¹ігрова навчальна платформа, що використовується у навчальних закладах. На сайті надано каталог вікторин, що містять питання з декількома варіантами відповідей.. І, виходить, всі в Україні могли долучитися і навіть отримати подарунки. Ти можеш сісти з будь-якої точки, залучити велику аудиторію.

2025-го до УКТ долучилися майже всі регіони країни (звісно, крім окупованих громад). Цікаво, що велика частка активності того й поточного року — у прифронтових громадах. Наприклад, цьогоріч чимало заявок із Нікополя на Подніпров’ї: від ліцеїв, шкіл, міської влади тощо. Ольга пояснює, що такі заходи можуть ставати свого роду терапевтичними: по-перше, це часто фізична активність, робота на землі (толоки, висадки дерев і т.п.):

— Коли відчуваєш, наскільки багато руйнують навколо тебе, то хочеш зберегти. І природа, клімат — це те, що якраз ми можемо захистити і помогти йому відновитися. І по-друге, це одна з тих тем, де легко і варто говорити з дітьми, бо це наступне покоління. Далі буде, ймовірно, і суспільство більш екологічно свідоме, і буде більше заходів щодо чистого повітря, чистої води. І це буде всім вигідно. Якщо потурбуємося про довкілля сьогодні, ми буквально потурбуємося про себе в майбутньому.

«Це питання самоорганізації»

Організатори не обмежують заявників у форматах та ідеях, але наголошують, що всі мають дотримуватися трьох основних цінностей УКТ. Це відсутність дискримінації, нетолерування грінвошингу³Оманливий маркетинговий прийом, коли компанія витрачає більше ресурсів на створення іміджу екологічно чистого бренду, ніж на реальні дії. й екологічність самої події, тобто вона не має множити розхідні матеріали чи відходи.

— Наша позиція, що тільки в співпраці між активними громадянами, громадськими організаціями, бізнесами та органами державної влади ми зможемо повпливати на кліматичну кризу чи на риторику про клімат. Тобто ми залучаємо всіх.

Перший, так би мовити, фільтр на цінності — уже на етапі заповнення заявки. Учасник має описати свою ідею та зазначити необхідні йому матеріали або ресурси. Організатори перечитують всі заявки і, якщо ті відповідають цінностям, надсилають лист-підтвердження і запрошують у вотсап-групу. Там діляться корисними матеріалами й намагаються помережувати учасників: просять долучених розказати про себе, свою активність і які ресурси вони хотіли отримати від інших учасників.

— Бо УКТ — це не тільки про те, що дев’ять організацій зустрілися і всім сказали, що робити. Ні, це питання самоорганізації. Ми хочемо, щоб люди обмінювалися між собою досвідом. Бо людина, яка, наприклад, зробила презентацію у Франківську, може поділитися з тим, хто робить презентацію у Черкасах. Або, людина, яка шукає одного вузькоспеціалізованого експерта, може отримати рекомендацію від учасника з іншого регіону. Оце дуже важливо. Ми намагаємося виростити оцю мережу. Хочемо, щоб учасники спілкувалися між собою, взаємодіяли і підказували, якось допомагали.

Так, із деяких активних учасників минулого року вже виростають «Амбасадори УКТ», тобто ті, хто може залучати нових людей до влаштування і проведення подій. Ольга ділиться, як організатори роздумували над формою подяк для них.

— Коли ми організовували дзвінок із цими амбасадорами і питали, а що б вони хотіли отримати від нас у подарунок, вони кажуть: «Які подарунки? Нам би просто, щоб із дітками поділитися або щоб ви наші результати поширили. Хочемо, щоб про наші ініціативи більше знали».

Ольга вважає цінним, що під час УКТ різні спільноти можуть перетинатися та обмінюватися інформацією про свої теми:

— Хтось про велоінфраструктуру буде говорити, про міський транспорт, хтось про зменшення відходів, про апсайклінг або вплив моди на довкілля. Тобто хочемо поєднувати ці «бульбашки».

За словами Ольги, крім освітніх заходів, під час УКТ також популярні майстер-класи, екскурсії, польові заходи, квізи, спецпроєкти, інформаційні кампанії в медіа, конкурси та челенджі. А ще висадка дерев, толоки, зустрічі з експертами, збір макулатури, кінопокази. Серед популярних тем — зміна клімату, біорізноманіття, стале споживання та поводження з відходами.

«Це не щось там у майбутньому, це вже зараз»

Цьогоріч, помічає Ольга, до УКТ приєднуються більше університетів, громадських ініціатив, є і представники місцевого самоврядування.

— Дуже раді насправді, бо коли долучається саме місцева влада, це додає ще більш вагомості питанню, і тоді є сподівання, що кліматичні рішення вже будуть прописані у їхніх планах на рік. Видно, де є маленькі осередки, де люди вже діляться між собою. Навіть «Пласт» хоче організувати таку сходку для старших пластунів, які далі візьмуть цю інформацію і розкажуть молодшим.

2026 року так само є представники більшості регіонів України. Ольга особливо радіє, що ініціативу вдалося децентралізувати, адже в отриманих завках Київ і навколишні містечка вже не переважають.

— Є один навчальний заклад, який зареєстрований в Луганській області. Виявляється, що після окупації вони перейшли повністю онлайн і заходи проводять. Тож я була дуже рада побачити, що у нас і від Луганської області є учасники.

Тематичний фокус цього року — кроссекторальність, тобто ідея того, як клімат впливає на всіх і як кліматичні рішення поліпшують різні сфери життя.

— Кліматичні рішення можуть одночасно сприяти адаптації громад, енергетичній безпеці, інклюзивності, підтримці ветеранів, освіті та відбудові України. Наприклад, якщо ми адаптуємо наші міста так, щоб у нас після аномальної зливи не було по пів вулиці затоплено, то це допоможе і матері з дитиною, і людині на кріслі колісному чи з ампутацією.

Ще один приклад — особливо важлива зараз енергетична безпека, адже в українських реаліях ті ж сонячні панелі означають уже не просто скорочення викидів CO2, а й буквально допомагають вижити взимку, коли Росія вдається до енергетичного терору.

— І це про те, як повернути владу людям над енергетикою. Щоб вони не були тільки споживачами, а й мали доступ до цього інструменту і могли самі себе забезпечити електроенергією.

Дієвим кліматичним рішенням можуть бути і терапевтичні садки — це і про створення зелених зон на противагу міським тепловим островам⁵Міський тепловий острів (МТО) — це кліматичне явище, при якому температура повітря в місті стає помітно вищою, ніж у навколишній сільській чи природній місцевості., і відновлення та емоційну підтримку через контакт людини із природою.

— Тобто це те, що доповнює державу. Ми намагаємося ці прогалини заповнити, щоб люди могли покладатися на громадську організацію для отримання цих актуальних даних.

Хоча під час війни на виснаження декому може здаватися, що клімат — не на часі, Ольга пояснює, чому це не так. Насправді що більше ми потерпаємо від обстрілів, що більше руйнується наша інфраструктура, то актуальнішими стають ці питання.

— Наприклад, вдарили по водопостачанню — і в громаді зникла вода. Де шукатимуть воду? У криниці. А де в криниці вода, якщо зі зміною клімату було дуже сильне осушення? Крім того, потенційно нітратне забруднення, тому що поруч щільно удобрюють поля. Тобто це не щось там у майбутньому, це вже зараз.

Ще один яскравий приклад — хвиля екстремально високих температур влітку 2026 року, яку українці добре на собі відчули. У західних країнах Європи через спеку померло на 35 тис. людей більше, ніж зазвичай — імовірність, що це повторюватиметься в наступні роки, все більша.

— І це дуже велике питання щодо вразливих верств населення, до яких багато хто в нас уже входить. Це суспільно важлива тема. Ми можемо не говорити про клімат, але кліматичні рішення на слуху постійно: громадський транспорт, акумулятори, енергоефективність… Я зараз живу в будинку, який взагалі не утеплений. Не знаю, що робитиму взимку. А якби були вищі стандарти енергоефективності або більше програм утеплення, що є кліматичним рішенням, то набагато б легше жилося. Тому кліматичні рішення набиратимуть все більше попиту.

«Відчути себе частиною великого процесу»

Ольга долучається до Координаційної ради УКТ обидва роки, адже бачить результат ініціативи і хоче його підсилювати. В «Екодію» прийшла з руху Zero waste⁷Підхід до споживання і виробництва, головна мета якого — максимально скоротити кількість сміття, що потрапляє на звалища чи сміттєспалювальні заводи.. Студенткою Ольга захопилася ідеєю скорочення споживання, привнесла у своє життя багато пов’язаних з цим ініціатив, але водночас відчувала сильний тиск, що від її сьогоднішнього вибору залежать стан довкілля і клімату. Згодом дізналася про грінвошинг і про те, як цією концепцією дуже часто зловживають великі корпорації. Тож вирішила, що до цього питання треба підходити більш системно й масштабно.

У 2021 році Ольга долучалася до організації Кліматичних маршів, і УКТ так само дає їй можливість почуватися натхненно, а головне — частиною величезного кола однодумців.

— Це відчуття, що ти не один і твої думки поділяють. І розумієш, наскільки твоя робота важлива. Я хотіла, щоб це відчуття було не тільки моє. Бо я чула від екоактивістів враження, що вони у своїй громаді «білі ворони» або що вони якісь «не такі». А подібні ініціативи дозволяють всім відчути себе маленькою частинкою величезного руху.

Ольга вболіває, щоб люди, які створюють власні екоініціативи, сміливіше розповідали про себе. Іноді вони кажуть, мовляв, долучили на захід п’ять людей, що тут такого? Але насправді ці п’ять людей дізнаються або зроблять щось таке, що вони без організатора не зробили б.

— Я би дуже хотіла, щоб учасники і учасниці Кліматичного тижня більше собою пишалися. Тому що будь-яка дія краще, ніж бездія чи байдужість. «От ми розкажемо, коли буде результат». Можете вже розказувати. Діліться, які ви знайшли матеріали чи що ви плануєте. Дайте людям долучитися до вас.