Близько року тому Росія здійснила серію масштабних ракетних ударів по українській енергетичній структурі. Цілеспрямовані російські атаки починаючи з 10 жовтня 2022 року лише за перші декілька днів вивели з ладу 28 важливих об’єктів: постраждали не лише електростанції, що виробляють енергію, а й підстанції, що її розподіляють. Внаслідок цього мільйони цивільних людей зіткнулися з регулярними і тривалими відключеннями світла та тепла в холодну пору року.
«В’язкий гул генераторів біля аптек та кавʼярень раптом нагадує добре відомих Шевченкових хрущів над вишнями», — такими спогадами про минулу осінь ділиться продюсерка Ukraїner Ксенія Чикунова. Кожен із нас переживав період відключень електроенергії по-різному, але всі ми гуртувалися, допомагали одне одному, продовжували працювати і знали, що світло неодмінно переможе. У цій добірці волонтери спільноти Ukraїner згадують, якими були осінь і зима 2022 року.
Анна Яблучна
шеф-редакторка українськомовної версії Ukraїner
— Київ, дім, робота. Весь той період на фото зараз виглядає навіть трохи романтично: свічки, приглушені тіні, неодмінно якась тепла їжа чи чай поруч. Та насправді ці гойдалки «світло є/світла нема» дуже пригнічували, адже треба було зважати ще й на це, а не тільки на повітряні тривоги. Потрібно було думати не за три, а за п’ять кроків наперед, щоб бодай якось організувати день. Пам’ятаю один вечір на межі сюру: повітряна тривога, на тлі щось «прилітає», нема ані світла, ані будь-якої води, заледве пробивається інтернет-покриття, а ми з автором узгоджуємо правки до його тексту телефоном, поки ноут іще не розрядився.
Микола Носок
режисер Ukraїner
— Дякуючи роботі українських ППО та служб ремонту відключення електроенергії в Києві 2022–2023 — це мала незручність в порівнянні з тим, який досвід переживають військові та жителі прифронтових міст.
Євгенія Сапожникова
шеф-редакторка видавництва Ukraїner
— 4.12.2022. За 24 дні [моїй доньці] Софії виповниться 7 років. Вона у своїй кімнаті при світлі ліхтарика заповнює зошит, де пише своє бажання на майбутній день народження: «Щоб закінчилась війна». Третій місяць у нашому будинку вимикають світло по 6-8 годин на день, тому температура в квартирі +13°C.
Марина Бакало
перекладачка Ukraїner in English
— Маю фото саме 10 жовтня, коли все почалось, бо у Львові тоді буквально стався апокаліпсис.
Памʼятаю, вранці був масований ракетний обстріл всієї України, близько 9 ранку у Львові був «приліт» і не було світла до пізнього вечора. У магазинах швидко розкупили всі свічки, сірники, запальнички і будь-які інші продукти. Свічка на фото — єдина, яку я тоді мала вдома. Протягом дня були перебої зі звʼязком і мережею по всьому місту, я не могла нікому додзвонитися — ні на роботу, ні рідним, ні перевірити актуальні новини. В черзі за продуктами почула, що люди здогадались перемикати [мобільних] операторів, бо вони перемінно добре працювали. Десь ввечері мені все ж вдалось додзвонитися батькам в інше місто. Памʼятаю, найбільше лякала думка, що можу не дізнатись про оголошення повітряної тривоги, бо системи оповіщення, відповідно, теж не працювали. Аби заспокоїтись та відволіктися, я читала цілий день.
Олександр Кухарчук
транскрибатор Ukraїner
— Багацько читали вголос книги при свічках і ліхтариках. Робили освітлення з «гімна і палок», тобто зі старих батарейок і поламаних гірлянд — усього, що під руками було.
Ксенія Чикунова
продюсерка Ukraїner
— Після ранкових обстрілів та відбою тривоги Київ видихає і вже за лічені миті знову відновлює свій рух. В’язкий гул генераторів біля аптек та кав’ярень раптом нагадує добре відомих Шевченкових хрущів над вишнями. Гучномовець кашляє оголошеннями: «Рух поїздів метрополітену призупинено. Метро працює як укриття». Мокрі снігові брили падають додолу та ляскають об асфальт. Поміж машинами чути прокльони щодо потрійного тарифу на таксі. Ще гучніші — від тих, хто живе на лівому березі Дніпра, адже блекаутне добирання на правий берег можна дозволити собі хіба що в кредит.
А ми жартуємо, ходимо пішки, беремо спальники на роботу, читаємо книжки при свічках, гріємо їжу на туристичних пальниках, носимо з собою термоси, контейнери з обідами та аптечки. Намагаючись не втратити здоровий глузд та одне одного.
На годиннику 23:59. Вдома ні світла, ні води, ні опалення, ні [мобільного] зв’язку. За вікном затягується туманом ще один день. Втомлений, мокрий, холодний. «РФ готує 200 тисяч солдат для нового штурму Києва». Я виходжу на балкон і вдивляюсь у мовчазну вулицю. Намагаюсь розгледіти в темряві обриси добре знайомого будинку навпроти та квіткового магазину на розі.
У дитинстві я боялася темряви, бо було страшно розгледіти в ній щось. А тепер розумію, що куди страшніше нічого у ній не побачити. Лячно втратити пам’ять про те, як до 24 лютого тривало якесь зовсім інше наше життя. І так і не розгледіти ані добре знайомого будинку навпроти, ані квіткового магазину на розі, ані себе.
Олена Філоненко
редакторка Ukraїner
— Під час відключень електроенергії інтернету в мене не було (навіть мобільний майже не працював), а велика частина роботи була в гугл-документах. Рятувало те, що в них можна працювати в режимі офлайн. Тож, поки була зарядка на ноуті, робота кипіла навіть у напівтемряві. А техніку підзаряджали там, де була така можливість.
Юрій Стефаняк
більдредактор Ukraїner
— Коли я робив цей кадр, здається, вже зʼявилися перші графіки відключень і було розуміння, що найближчі 3-4 години пройдуть в темряві. Тому я вирішив зробити серію кадрів на довгій витримці, коли джерелом світла на районі були тільки фари проїжджаючих повз машин і поодинокі люди з ліхтарями.
Каріна Пілюгіна
продюсерка Ukraїner
— Пам’ятаю, як для того, щоб дізнатись, чи є світло, достатньо було подивитись у вікно на сусідній будинок. Мені подобалося дивитись, як у ньому одне за одним засвічувалися вікна. Так багато було в цьому тепла. Люди готували їсти, заряджали гаджети, прали речі. Довкола було холодно і темно, але відчувалась якась єдність.
