В умовах російсько-української війни значно зріс суспільний запит на розуміння історії власної армії, її структури та символіки, а шанобливість до захисників і захисниць почали артикулювати куди виразніше. Адже Збройні сили України — це десятки підрозділів і сотні тисяч воїнів, які своєю злагодженою важкою роботою захищають наше право дихати українським повітрям. Цікавитися життям армії, її битвами та героями, досліджувати й поширювати історію формування наших Збройних сил — найменший спосіб підтримати захисників і захисниць.
Спецпроєкт «Підрозділи перемоги»
Серія просвітницьких матеріалів, де ми розповідаємо про елітні підрозділи української армії та їхні звитяги. Перший матеріал серії — про 30-ту окрему механізовану бригаду (ОМБр) імені князя Костянтина Острозького.Бійців 30-ї механізованої бригади імені Костянтина Острозького сьогодні вважають елітою української армії. Цей підрозділ пройшов горнило війни в 2014–2015 роках у боях за Савур-Могилу та Дебальцеве, що на Донеччині, а з 2022 року винищує «вагнерівців» на Бахмутському напрямку.
Довідка про 30-ту окрему механізовану бригаду (ОМБр)
Вид: Сухопутні війська
Тип: механізовані війська
Рік створення: 1957-й
Пункт базування: Звягель (раніше Новоград-Волинський). Історичний регіон Волинь.
Командування: Оперативне командування «Північ»
Гімн, виконавець — гурт «Широкий лан»
Символіка: щит із острогою
Гасло: «Божою милістю» (лат. Dei Gratia)
Сторінки: фейсбук, інстаграм
Створення підрозділу та участь у миротворчих місіях
Історія підрозділу розпочалася ще в СРСР, коли 1957 року в місті Новограді-Волинському (нині — Звягель) на Волині було сформовано 30-ту танкову дивізію. Зі здобуттям незалежності України дивізія увійшла до складу Збройних сил України, а в 2004 році її переформували в 30-ту механізовану бригаду. Того ж року сюди в експериментальному форматі почали брати на службу за контрактом, і бригада стала першою в Україні повністю укомплектованою контрактниками, тобто тими, хто виявив бажання приєднатися до армії й отримує соціальні пільги та матеріальні компенсації на основі укладеного контракту. Полковник Олексій розповідає, що у контрактного військового вища мотивація, адже він добровільно підписує контракт, тобто самостійно вибирає свій шлях. Є й інші плюси такої форми співпраці:
Механізована бригада
Загальновійськове тактичне з'єднання сухопутних військ у складі Збройних сил України. Зазвичай налічує близько 3 тис. осіб і складається з кількох батальйонів, підрозділів спеціальних військ і тилу (оркестр, клуб, редакція, медична й пожежна роти тощо).— Переваги в тому, що завдяки контрактникам у бригади є постійний особовий склад. Військовослужбовці, які проходять строкову військову службу, переходять в запас через рік або півтора. Натомість у контрактника перший контракт — це мінімум три роки служби, тож такі військовослужбовці значно краще навчені, ніж строковики.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2023/05/2-1.jpg)
У 2001–2010 роках військовослужбовці 30 механізованої бригади брали участь у миротворчих операціях в Іраку, Лівані, Конго, Сьєрра-Леоне, а також в операції Організації Об’єднаних Націй (ООН) в Косові, де стали частиною Польсько-українського миротворчого батальйону.
Через 60 років після створення підрозділу місцем його базування залишається Звягель. Серед бійців бригади багато волинян і людей із сусідніх регіонів.
Боєць підрозділу із позивним «Горець» розповідає:
— Я сам зі Звягеля, тому й пішов у 30-ку — в мене навіть думок не було про інші підрозділи. Це моя рідна бригада. Сім’я.
30-та ОМБр у перші роки російсько-української війни (2014–2020)
У 2014 році, коли Росія розпочала війну проти України, 30-та механізована бригада була одним із найбоєздатніших підрозділів. Спочатку бригаду відправили на кордон із Автономною Республікою Крим, щоб не допустити інтервенції російських військ у Північну Таврію та Приазов’я.
Участь у рейді на Савур-Могилу
Після цього 30-та бригада вирушила на схід України для участі в Антитерористичній операції (АТО). 22 травня 2014 року другий батальйон бригади вступив у бій із проросійськими бойовиками біля міста Рубіжне. У липні перший батальйон спільно з 95-ю бригадою розпочав операцію, відому як «Рейд». Тоді українські воїни зайшли вглиб окупованих територій, щоб перекрити сепаратистському угрупованню сухопутний коридор із Російською Федерацією, а також визволити з оточення поблизу Савур-Могили бійців трьох інших бригад.
АТО
Комплекс військових дій, розпочатий 2014 року для протидії російським і проросійським збройним формуванням на сході України. Із 2018-го була трансформована в Операцію об'єднаних сил.Заступник командира дивізіону Максим пригадує свої перші бої у 2014 році:
— Савур-Могила — то найвища точка на місцевості, і треба було її захопити, а також допомогти вийти з оточення 72-й бригаді. Ми звільнили Савур-Могилу, рушили далі до Степанівки і вибили коридор, щоб наші змогли вийти з оточення.
Савур-Могила
Курган на південному сході Донеччини, неподалік від кордону з РФ. Стратегічна висота, з якої можна контролювати навколишні території. У 1969—1975 роках на пагорбі було споруджено меморіальний комплекс на честь військових Червоної армії.![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2023/05/3_foto_tyzhden.ua_.jpg)
Фото: tyzhden.ua
Окрім бойового хрещення, багатьом бійцям події на Савур-Могилі та в Степанівці відкрили очі на те, чим насправді є Росія: саме тут вони вперше зіткнулися з регулярною російською армією.
Військовослужбовець 30-ї бригади Григорій згадує ті бої:
— Із Савур-Могили ми поїхали безпосередньо в Степанівку, щоб проводити там зачистку. В них були танки, і там тривали реальні бої. В них була кругова оборона того населеного пункту, і їх звідти вибивали наша бригада і 95-та. Якщо подивитись відео зі Степанівки за 2014 рік, то видно, що там жодного вцілілого будинку не залишилося.
Під час «Рейду» українські військові пройшли багато випробувань на мужність і гідність. Григорій розповідає, як підло ворог намагався деморалізувати його підрозділ.
— Коли ми приїхали на перехрестя між Красним Лучем і Антрацитом, щоб його перекрити, під’їхав УАЗік, і звідти в формі наших десантників вийшли хлопці. Вони почали говорити українською, підійшли до наших і взяли їх в полон. Тоді ми зрозуміли, що нікому не можемо довіряти: якщо бачимо військових у нашій формі, яких не знаємо, то здійснюємо попереджувальний постріл, лягаємо і лиш потім пробуємо розмовляти.
А того ж дня ввечері ворог відпустив одного з полонених бійців, і той повернувся до своїх побратимів з гнітючою вісткою:
— Він почав говорити, що ми маємо здатися. Ми з хлопцями тоді зібралися і говоримо, типу, яке здаватися? А що нам вдома скажуть? Навіть якщо нас обміняють, то потім піде розмова серед інших бригад, що хлопці здалися, але їх випустили — значить, все добре. Це був би негативний приклад. Тому ми не пішли ні на які договори і залишились стояти. Потім командування нам направило допомогу, хлопці пробили коридор, і ми відійшли.
Дебальцеве, Світлодарська дуга, Волноваха, Мар’їнка
Улітку 2014 року Григорій йшов у свої перші бої на посаді командира взводу, але після завершення «Рейду» йому запропонували позицію командира роти, а в жовтні 2020-го Григорій став командиром батальйону. Таке професійне зростання супроводжувалося постійним перебуванням у зоні бойових дій на Донеччині: Дебальцеве, Світлодарська дуга, Нью-Йорк.
У боях за Дебальцеве, які тривали протягом січня–лютого 2015 року, Григорій отримав перше поранення (в ногу), але швидко повернувся в стрій.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2023/05/4-1.jpg)
Після боїв за Дебальцеве 30-та бригада зайняла позиції на так званій Світлодарській дузі — 20-кілометровій лінії розмежування, що проходила між містами Дебальцеве та Світлодарськ. У лютому 2016 року на цю позицію зайшла 54-та ОМБр, а 30-ту бригаду вивели на Яворівський полігон (Галичина) для відновлення боєздатності. Із червня 2016 року 30-та ОМБр виконувала завдання поблизу Волновахи, потім — Красногорівка, Мар’їнка, Курахове.
Також у смузі відповідальності бригади був контрольний пункт в’їзду-виїзду (КПВВ) «Новотроїцьке», де підрозділи бригади спільно з Державною прикордонною службою виконували завдання, щоб не допустити несанкціонований перетин лінії розмежування та перевезення контрабанди.
КПВВ
Контрольний пункт в'їзду-виїзду в зоні проведення АТО — контрольно-пропускний пункт, що служив для організації переміщенням осіб, транспортних засобів і вантажів через лінію розмежування.Рефлексуючи свій досвід на посаді командира, Григорій виснує про цінності, важливі у війську:
— Найбільш важливою є довіра: коли ти проходиш певний період з людиною, то починаєш довіряти їй. У нашому підрозділі настав той період, коли ми змогли довіритись один одному. Підлеглі не боялися прийти і сказати: «У мене тут проблема». А якби командиру не довіряли, то йому не сказали би про проблему, і вона перетворилась би на щось більше.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2023/05/5.jpg)
Завдання командира, на думку Григорія, — швидко знаходити правильні рішення й дослухатися до потреб підлеглих, але також — підтримувати дисципліну:
— Не потрібно бути дуже добрим — ти маєш бути також і вимогливим, але довіра — це не про доброту. Довіра — це про впевненість, що людина виконає ті завдання, які покладаються.
Назва та символіка 30-ї ОМБр
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2023/05/6_foto_wikimedia-e1683141401612.jpg)
Джерело: wikimedia.
У 2018 році 30-й бригаді було присвоєно ім’я князя Костянтина Острозького — видатного литовсько-руського мецената й полководця кінця XV — початку XVI ст., який провів кількадесят переможних битв проти татар і московитів. Найбільшу славу князь Костянтин здобув завдяки перемозі у битві під річкою Оршею в 1514 році, де йому вдалося розгромити велике московське військо. Костянтин Острозький був уродженцем Волині й сприяв розбудові міста Острога (меценатську справу батька продовжив його син Василь-Костянтин Острозький).
У цей самий час на шевроні бригади з’явився геральдичний знак Острозького — «щит із острогою», скопійований із печатки князя. У 2020 році у бригади з’явився новий гімн, створений рок-гуртом «Широкий Лан». У ньому йдеться про звитяги 30-ої ОМБр: «Меч догори, бій-круговерть, ми на шляху, ворогу смерть!». Капелан 30-ї бригади Сергій Дмитрієв розповідає:
— Бригада постійно шукала нову символіку. Кожний батальйон робив якийсь свій шеврон, доки не з’явився шеврон з гербом Острозького, який «зайшов» усім, і батальйони перестали робити свої окремі шеврони — з такою повагою це було прийнято.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2023/05/7-768x512.jpg)
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2023/05/8-768x512.jpg)
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2023/05/9-768x512.jpg)
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2023/05/10-768x513.jpg)
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2023/05/11-768x512.jpg)
слайдшоу
Битви 30-ї ОМБр із початку повномасштабного вторгнення (2022)
Повномасштабне вторгнення більшість бійців 30-ї бригади зустріли там, де укріпилися ще в 2015 році — на Світлодарській дузі. Але в ніч з 23 на 24 лютого 2022 року, передбачаючи загострення, підрозділи бригади розосередилися і зайняли нові позиції, щоб уникнути прицільного масованого обстрілу: російські військові майже досконало знали розташування українських позицій, які мало змінювалися протягом років. Але перший удар ворог завдав по порожніх позиціях.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2023/05/12-1.jpg)
Своє 24 лютого пригадує заступник командира дивізіону Максим:
— Зранку нас підняли по тривозі, ми зайняли вогневі позиції і тоді дізналися, що йдуть обстріли — це була пʼята ранку. Тоді йшли обстріли по Києву — в мене батьки в Києві проживають. А на нашому напрямку тоді панувала тиша. Це було дуже дивно. Ми стояли на позиції і чекали, поки вдома відбувався хаос. І тоді дуже тяжко було від того, що ми не могли ні на що вплинути.
Нью-Йорк
Рота Григорія тоді перебувала трохи південніше — на позиціях поблизу селища Нью-Йорк, що на Донеччині, і початок повномасштабної фази війни запам’ятався йому геть інакше.
Попри те, що лінія розмежування була в чотирьох кілометрах від центру селища, Нью-Йорк намагався жити нормальним життям, залучав інвестиції та привертав до себе увагу. У жовтні 2021 року тут відбувся літературний фестиваль, а в листопаді розпочався організований «Новою поштою» «Марафон, який ніхто не хоче бігти» (реєстрація тривала 7–20 листопада, а пробігти можна було будь-яку дистанцію в будь-який час).
Російські військові посилили обстріли цього селища ще за кілька днів до початку вторгнення: кількість снарядів, які прилітали по українських позиціях, значно збільшилася. Водночас українська артилерія не завдавала ударів у відповідь, оскільки була відведена від лінії зіткнення відповідно до Мінських угод. Після оголошення Путіним так званої спеціальної військової операції активізувалася робота російських диверсійно-розвідувальних груп (ДРГ) і почалися штурми українських позицій біля Нью-Йорка, але водночас вийшла з «режиму тиші» українська артилерія.
Мінські угоди
Комплекс документів щодо врегулювання війни на Донеччині, яка була спровокована РФ у 2014 році.![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2023/05/13.jpg)
Батальйон Григорія боронив Нью-Йорк із лютого до червня 2022 року, відбиваючи численні штурми противника, найбільший з яких відбувся у травні:
— Виїхало два танки. Ми думали, що вони, як зазвичай, стрілятимуть з танків по наших позиціях. Тим паче, що артилерія мовчала. Наші коптери вже висіли в небі, і хлопці передали: «Бачимо танчик, їде просто на вас». А з яру вибігло до 60 осіб особового складу, ховаючись за гусянками танків. Наші хлопці впорались там ідеально: знищили ті два танки, взяли трьох у полон і ще багатьох ліквідували. Ми відбили цей штурм, і після того вони вже менше хотіли лізти до нас.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2023/05/14.jpg)
Перебуваючи на позиціях у Нью-Йорку протягом лютого–червня, 96 % бійців батальйону вийшли звідти цілими, розповідає Григорій.
6 травня 2022 року бригада була відзначена почесною відзнакою «За мужність та відвагу».
Ізюмський напрямок
У червні 30-та бригада вирушила на відновлення до Бородянки, і вже в липні 2022 року зайшла на позиції поруч із селами Барвінкове та Велика Комишуваха (Ізюмський напрямок): спершу тримала оборону та вела позиційні бої, а на початку вересня отримала наказ наступати — так починався Слобожанський контрнаступ ЗСУ. Підрозділи бригади зайняли південні околиці Ізюма — для багатьох бійців це був перший досвід наступальних дій. Командир артилерійської батареї Андрій пригадує:
— Вночі я почув команду, що всі машини мають загрузитися боєкомплектом, провізією і паливом, вийти на вогневу позицію і бути готовими працювати по цілях. Це був кінець серпня. Ми вранці зайняли позиції, навелися по цілях і відкрили масований вогонь по противнику. Наша піхота почала наступ, і я зрозумів, що ми починаєм просуватися.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2023/05/15.jpg)
Протягом дня просувались усе ближче, змінюючи вогневі позиції:
— Остання ціль, яку я отримав — колона противника, яка вже намагалася втекти з Великої Комишувахи. Ми відкрили вогонь. Частина з них все-таки прорвалася, але більшість там і залишилися разом із технікою. Тоді ми вже зайшли в населені пункти і самі побачили, що зробили окупаційні війська РФ: міста були повністю знищені, випалені.
Бахмут
Після успішного прориву під Ізюмом 30-та бригада вирушила на Донеччину — обороняти південні околиці Бахмута. Взимку бригада відійшла для відновлення в Таврію (але окремі артилерійські й танкові підрозділи все одно виконували бойові завдання поблизу Херсона). У лютому 2023 року бригада повернулася на позиції під Бахмутом.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2023/05/16.jpg)
Для бійців підрозділу на момент нашого спілкування саме битва за Бахмут стала найбільшим викликом. Постійні кровопролитні атаки бійців ПВК «Вагнер», які не зважають на жертви і йдуть у наступ, переступаючи холодні тіла «побратимів», не дають захисникам часу переводити подих. Екскомандир 30-ої бригади Володимир розповідає:
ПВК «Вагнер»
Російська військова структура, створена 2013 року, до складу якої входять найманці.— Регулярні російські війська і «вагнерівці» дуже відрізняються. Раніше якщо ми спостерігали, як висуваються російські штурмові групи, то наносили по них ураження з артилерії, і вони зразу тікали — боялися. А у «вагнерівців» вибору нема: якщо вони підуть назад — їх розстріляють.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2023/05/17-1.jpg)
Але бійців 30-ї бригади не змушують відступати ані масовані обстріли, ані чисельна перевага ворога, ані складні погодні умови (взимку мороз пробирає до кісток, а під час весняної відлиги та дощів окопи заливає водою). Тут немає сумніву, що Бахмут варто боронити до переможного кінця, вважає Григорій:
— Я не скажу, що хтось хоче звідти (з Бахмута. — ред.) відступати. Коли ми забагато сил і засобів витрачаємо для отримання чогось, то це стає для нас дуже цінним. Потрібно питати насамперед у піхоти, чи вони готові, чи не готові відступати з Бахмута. Мені здається, що ми вже заплатили занадто велику ціну за цей населений пункт, щоб його так просто віддати.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2023/05/18-768x512.jpg)
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2023/05/19-768x512.jpg)
слайдшоу
Дехто з військовослужбовців приєднався до 30-ї бригади у січні 2023 року — під час відновлення у Таврії; дехто став до лав із початком російсько-української війни — навесні 2014 року; а дехто служить тут уже понад десять років. Хтось у штабі, а хтось — у танку чи окопі. Але всіх бійців об’єднують цінності та чітке розуміння, за кого і за що вони ризикують життями. Неважливо, чи йдеться про Бахмут, чи про інший населений пункт, — ці воїни нищитимуть ворога зі сходу, як це кількасот років тому робив Костянтин Острозький, під чиїм знаменом вони йдуть у бій.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2023/05/20.jpg)