Ми можемо виграти війну, але якщо не повернемо дітям можливості для розвитку — програємо наше майбутнє. У цьому переконаний IT-підприємець Андрій Таганський, який разом з командою створив соціальний проєкт Creed — онлайн-платформу для підтримки освітніх потреб та розвитку талантів дітей з вразливих груп, зокрема переселенців.
Ми поспілкувалися з Андрієм про його становлення як підприємця в Донецьку, про бізнес та команду після російської окупації, про допомогу переселенцям, а також ризики і можливості для молодших поколінь після війни.
Релокація бізнесу та команди з Донецька
У 2014 році, напередодні вторгнення Росії на Донеччину, Андрій жив на два міста — Донецьк та Київ. У першому був розташований офіс його ІТ-компанії, яку чоловік заснував у 2010-му, щоб автоматизовувати український ринок страхування. У Києві ж були клієнти — страхові компанії і банки. Тоді в команді працювали 24 людини.
Навесні 2014-го чоловік брав участь у євромайданах у Донецьку. Тоді ж проходили й мітинги проросійськи налаштованих містян.
— Мене тоді здивувало, що з обох боків — проєвропейського та проросійського — збиралось не більше чотирьох-п’яти тисяч людей, а, отже, менше одного відсотка населення мільйонного міста активно проявляли свою позицію. Решта людей тихо сиділи вдома, «не ризикували».
Коли ж у червні Андрій вчергове приїхав у Донецьк, до їхнього офісу прийшли представники окупаційної влади. Після того більшість працівників перестали виходити на роботу, боячись, що їх призвуть до «армії ДНР». Тоді підприємець вирішив переїхати з командою своєї компанії Nexstep Solutions до Дніпра.
З пошуком нового офісу проблеми не було — один з клієнтів компанії виділив частину приміщення свого філіалу у Дніпрі, але була проблема з розселенням команди. Андрію, як гендиректору, доводилося приходити до власників кожної квартири особисто і гарантувати платоспроможність працівників компанії.
— Як тільки [дніпряни] чули, що ми донеччани, відмовлялись здавати в оренду житло: хтось боявся, що в нас закінчаться гроші, інші — що ми за два місяці поїдемо назад, коли війна скінчиться.
На початку ж вересня 2014-го чоловік востаннє побував у вже окупованому Донецьку. Він орендував бус і поїхав забрати речі співробітників.
— Я сподівався на швидке повернення до міста, однак після Іловайської трагедії стало очевидно, що війна затягується, Донецьк втрачено надовго.
Через фінансову кризу 2014-2015 років компанія Андрія втратила значну частину доходів, чимало клієнтів-страховиків збанкрутували, інші істотно скоротили витрати на ІТ. Проте саме тоді підприємець заснував новий флагманський продукт — платформу Ewa.ua,через яку, за його підрахунками, тепер укладається до 20 % електронних полісів страхування автоцивілки.
Андрій Таганський під час виступу на Lviv IT Arena 2024.
Нові виклики під час повномасштабної війни
Початок повномасштабного вторгнення Андрій зустрів разом з дружиною у Києві — прокинулися вранці 24 лютого від вибухів. Напередодні подружжя підготувало автівку і домовились, що у разі нападу негайно поїдуть у Львів, щоб не опинитись в оточенні і мати можливість вільно діяти для допомоги країні. Вже за 20 годин родина була у друзів у Львові.
— 24 лютого мене не покидала одна думка — як я можу найліпшим чином допомогти Україні? Саме в той момент один з друзів додав мене у чатик, де було близько 50-ти продакт-менеджерів із різних українських ІТ-компаній. У перші два-три дні ми всі робили хто що може: шукали броню, тепловізори, зброю по всій Європі.
Тоді Андрій зосередився на евакуації людей: пригадує, що завдяки співпраці з карпулінговою компанією та власниками бусів вдалося вивезти з небезпечних зон більш ніж 50 тисяч людей.
Коли транспортне питання вирішили, з’явилася нова проблема — розселення людей. Тоді спробували сконтактувати надавачів та шукачів житла. Команда розробила аплікаційні форми для власників і шукачів осель та почала закликати людей виділяти помешкання. Так за кілька днів розселили близько сімдесяти людей — буквально по телефону.
— Для подальшого масштабування ми розробили вебплатформу Dopomagai.org, яку запустили у перших числах березня 2022 року. А громадську організацію «Допомагай» ми зареєстрували наприкінці квітня, коли побачили необхідність формалізації відносин з волонтерами та спонсорами.
У перші місяці повномасштабної війни на сайт щодня заходили тисячі людей у пошуках помешкань. Щоб залучити надавачів житла, команда співпрацювала з десятками інфлюенсерів та медіа. Втім, пропозицій все одно було вдесятеро менше, ніж шукачів прихистку. Із квітня 2022 року, коли команда додала функцію реєстрації користувачів, щонайменше 18 тисяч сімей відзвітували про знайдену нову оселю. Андрій розповідає, що реальна цифра може бути більша:
— За перші два роки повномасштабної війни багато всього трапилось. Та для мене найбільш значущим було постійно чути від переселенців, що «за ці декілька місяців війни ми отримали допомоги від абсолютних незнайомців більше, ніж за все життя від родичів». Люди відчули вперше у житті, що таке горизонтальні суспільні звʼязки — на противагу вертикальним радянським.
До слова, саме завдяки платформі Dopomagai.org Андрій також знайшов безпечний прихисток для своїх батьків. У 2014 році подружжя відмовлялося переїжджати з окупованого Донецька, боячись втратити свій будинок, на який важко заробляли. За три роки сімейство все ж переїхало — у придбану для них сином квартиру в Ірпені. Після повномасштабного вторгнення у 2022 року батьки знову відмовились переїжджати, сказавши, що «вдруге своє житло не кинуть, захищатимуть». Врешті-решт після п’яти днів без світла, їжі, тепла і води вони евакуювались з Ірпеня у Львів, де знайшли собі тимчасове помешкання.
Ініціатива для дітей
Допомагаючи переселенцям із пошуком житла, команда неодноразово чула від них про проблему із дітьми, які вдома кидали заняття танцями, спортом, музикою, і після переїзду батьки втратили можливість платити за їхній позашкільний розвиток.
— Ми подивились на картинку ширше і стало зрозуміло: ми можемо виграти війну, але якщо не повернемо можливості для розвитку дітям — програємо наше майбутнє.
Тоді в Андрія виникла ідея — надати людям можливість самостійно визначати, на яку дитячу потребу використати свій добровільний внесок.
Щоб перевірити ідею, команда з Андрієм у вересні 2022 року почала соціальний експеримент — 71 дитина щомісяця отримувала цільову стипендію у розмірі 3000 грн від 180 спонсорів із різних українських компаній. Експеримент виявився вдалим та переріс у соціальний проєкт. Зокрема за 2024 рік спільнота виплатила 1834 стипендії на майже 5 млн. грн. Серед отримувачів діти військових, переселенці, діти з особливостями розвитку. Цільові виплати обмежені за напрямами: навчання, спорт, творчість і мистецтво, особливі потреби розвитку. У звітах з витрат вказано, що діти використали кошти у таких сферах:
- 38 % — навчання: репетитори, курси тощо;
- 24 % — спорт: секції, гуртки, знаряддя, участь у змаганнях;
- 21 % — особливі потреби: логопеди, корекційні психологи, реабілітологи тощо;
- 16 % — творчість: школи мистецтв та музики, танцювальні гуртки тощо.
— Ми ретельно збираємо та перевіряємо інформацію про дітей, прозоро її показуємо спонсорам. Прихильники самі обирають, чиї мрії підтримувати: хтось фінансує дітей з особливими потребами, хтось чемпіонів, а хтось — перший урок з гітари чи похід у басейн. Суспільство має бути зацікавленим сьогодні допомогти дітям для того, щоб завтра вони могли допомогти країні.
Варвара — віце-чемпіонка світу з сучасних спортивних танців.
Кирило — спортсмен, 4-разовий чемпіон України з кікбоксингу.
На сайті Creed є необхідна інформація про стипендіатів та фонди. Батьки або офіційні опікуни дитини подають свою заявку, прикріпивши необхідні документи. Команда перевіряє їх та допомагає батьками створити профіль дитини на платформі. Далі — підбір спонсорів.
— Батьки шукають можливості для розвитку дітей, які самостійно не можуть реалізувати, це природно. Взагалі потреби дітей дуже часто виходять за межі можливостей батьків.
Андрій розповідає, що раніше секції та гуртки були «безкоштовними», за них податками платило суспільство. Крім того, навіть у сімʼї умовного середнього класу може не вистачати ресурсу, щоб виховувати чемпіона. Наприклад, щомісячні витрати на виховання майбутнього міжнародного гросмейстера можуть сягати 3–5 тисяч доларів, бо з дитиною мають займатися індивідуально тренери відповідного рівня.
Маленькими кроками до великої мети
Павло — кандидат у майстри спорту з шахів.
Павло — один зі стипендіатів Creed, кандидат у майстри спорту з шахів. Щоб стати гросмейстром, він має щомісячно брати участь у турнірах за межами України. Це не по кишені його матері, вчительці математики у херсонській школі, яка виховує сина самостійно. Тому Павло з мамою приєдналися до стипендійної платформи, щоб мати можливість далі розвиватися в шахах.
Андрій Таганський додає, що багато стипендіатів Creed нині у спорті та творчості. Команда намагається дати можливості дітям, які готові з високою мотивацією робити те, що вони роблять. Головне — це воля, натхнення продовжувати попри втому та невдачі. Зі слів амбасадорів платформи Creed, перемагають не ті, хто швидко показує результат, а ті — хто має волю та дисципліну йти попри поразки до мети.
Однією з пам’ятних для Андрія стала історія, коли до команди звернувся хлопець Володимир з родини емігрантів у Майамі (США). Підліток під час канікул продав кросівки на 5000$ і всю цю суму пожертвував на фінансування річних стипендій для 5 українських дітей.
— Дитина з українськими коренями фінансує розвиток п’яти інших українських дітей. Це надихає йти далі, [є розуміння], що ми робимо все правильно.
Стипендійні програми Creed медійно підтримують амбасадори, серед яких є українські митці, спортсмени та лідери думок, зокрема поетеса Настасія Семенюк, олімпійська легкоатлетка Олена Говорова, художниця Ліліт Саркісян, танцівниця Ілона Гвоздьова. Так спонсори і лідери спільнот, об’єднані спільними цінностями, можуть не чекати на зовнішню підтримку і вже докладатися до розвитку молодого покоління.
— Я вірю, що благодійність має ставати системною, а держава повинна дозволити недержавним організаціям (NGO) конкурувати за те, щоб надавати суспільно значущі сервіси. Для цього потрібна можливість списувати частину своїх податків за рахунок донатів до зареєстрованих NGO. Держава, що не впоралась з вирішенням соціальних питань, має відійти в сторону.
