Розвиток культурно-мистецького життя в різних регіонах Україні стрімко набирав оборотів в останні роки. Команда Ukraїner відвідала один з таких осередків у 2021 році — Центр сучасної культури у Дніпрі. З початку повномасштабної війни в Україні їм, як і багатьом подібним інституціям, довелося змінити напрямок діяльності і допомагати постраждалим українцям, а також наближати спільну перемогу. Розповідаємо, як Центру сучасної культури в Дніпрі вдається поєднувати волонтерську діяльність із мистецьким рухом під час великої війни.
Центр сучасної культури у Дніпрі (Dnipro Center for Contemporary Culture або DCCC) — це молода інституція міжнародного рівня, яка до лютого 2022 року розвивала культурне середовище Дніпра через співробітництво з іншими країнами, дослідження локального контексту, колаборації між митцями й експертами.
Проте з початком повномасштабної війни Росії проти України Центр перетворився на гуманітарно-освітній хаб, у якому допомагають внутрішньо переміщеним особам, проводять благодійні заходи на підтримку військових і координують волонтерську діяльність. У будівлі облаштували коворкінг, бібліотеку, лекторій-майстерню, зону відпочинку та дитячу кімнату. У просторах DCCC проходять мистецькі майстер-класи для дорослих і підлітків, тренінги з домедичної допомоги, кінопокази та творчі заняття з дітьми. Також тут поряд із офісами культурних організацій, зокрема ГО «Культура Медіальна», «Артсвіт», Ksi Prostir, зараз розташовані офіси різних волонтерських спільнот, наприклад, «Мартін-клуб» і «Восток SOS».
Організації «Восток SOS», «Мартін-клуб», ГО «Форпост» та «Пані Патронеса», що об’єдналися в соціальному хабі, надають гуманітарну допомогу, індивідуальні набори, проводять консультації з психологами та лікарями, а також евакуюють маломобільних людей.
Допомагати з-за кордону
Завдяки тому, що спільнота DCCC до повномасштабного вторгнення активно будувала мости між Дніпром та іншими європейськими містами, вони мали багато міжнародних контактів. Тому вже з другого тижня повномасштабної війни організація почала залучати кошти донорів із США та країн Європи на потреби України. Центр зробив розсилку з пропозиціями співпраці колишнім партнерам: культурним центрам, митцям, музикантам.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/08/2-6.jpg)
Більшість працівниць Центру евакуювалися за кордон, і звідти почали працювати на підтримку України. З березня вони організовували заходи в Угорщині, Швейцарії, Німеччині, Шотландії, Польщі, Словаччині. Усю діяльність в Європі робить команда ГО «Культура Медіальна» та інші дівчата: Марія Ярчук, Катерина Скіпочка, Аліна Стаменова, Дінара Халілова, Катерина Русецька. Наприклад, у Будапешті відбулася дискусія, присвячена подіям в Україні, розповідає Андрій Палаш, директор DCCC:
— Тому що там (за кордоном. — ред.) потрібно розказувати, що насправді відбувається. Що тут не просто конфлікт, а справді війна, дуже кровопролитна. І що страждають міста, страждають і гинуть цивільні люди, що є агресор — це Росія, це потрібно підкреслювати. Що вона окупувала зараз частину української території, що вони сюди прийшли і що вони вбивають наших людей, а ми захищаємо нашу країну. Це потрібно зараз постійно промовляти, тому що там досі ще з’являються проєкти на підтримку постраждалих від конфлікту: для росіян (!), білорусів (!) та українців.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/08/3-7.jpg)
Про цю ж проблему та важливість особистого контакту задля донесення позиції України говорить програмна кураторка DCCC Катерина Русецька:
— Це якраз складність, коли ти хочеш пояснити це в листуванні, майже ніколи це не працює. Тебе сприймають як якусь сумашедшу, яка радикальна… А коли ти приїжджаєш і можеш поспілкуватися особисто з людьми — це майже на сто відсотків працює. Вони розуміють.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/08/4-6.jpg)
У швейцарському місті Люцерн координаторка «Культури Медіальної» Марія Костенко провела два заходи: музичний перформанс і показ фільму «Тіні забутих предків». Вона ж організовувала дискусії в Будапешті, і сумарно на цих заходах виручили близько 200 тисяч гривень, які перерахували у благодійні фонди, розказує Андрій:
— І після цього ми зрозуміли, що гроші є в Європі, що люди готові допомагати, готові давати на гуманітарні якісь штуки, на медикаменти, на допомогу пораненим і таке інше.
Коли DCCC робив краудфандинг-кампанію разом із німецьким журналістом Маркусом Хіпом, зібрана сума склала майже дев’ятсот тисяч гривень за два місяці. Кошти регулярно передають фондам «Повернись живим» і «Восток SOS», на допомогу притулкам для тварин, а також знайомим, які зараз у війську. Працівники Центру планують ще десятки заходів у різних країнах світу на підтримку України.
Допомагати на місці
Під час повномасштабного вторгнення одним із основних напрямків роботи Центру стала локальна допомога в Дніпрі. Це одне з найбільших міст на сході України, четверте за чисельністю в країні, в якому живе майже мільйон жителів. До найближчого державного кордону звідси — близько 300 кілометрів. Водночас розташування міста дозволяє організувати зручну логістику для допомоги на південному та східному фронтах. На початку російсько-української війни у 2014–2015 роках засновники DCCC також активно волонтерили. Окупація Криму, частини східних територій України та утворення так званих «народних республік» тоді спонукали культурну спільноту Дніпра згуртуватися та не допустити такого ж сценарію у своєму місті.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/08/5-6.jpg)
Пам’ятаючи про цей досвід, у 2022 році на базі Центру сучасної культури облаштували хаб для внутрішньо переміщених осіб. Спочатку керівництво домовилося з організацією «Мартін Клуб», ті запросили «Восток SOS», вони — ГО «Форпост» та «Пані Патронесу». Спільними зусиллями вони надають допомогу постраждалим від війни: волонтери організовують евакуацію з тимчасово окупованих територій і гарячих точок на сході, надають психологічну та матеріальну допомогу. Також у хабі проводять освітні та мистецькі заходи як для переселенців, так і для містян. Наприклад, організація «Дніпро ТакМед» щосуботи проводить тренінги з домедичної допомоги для цивільних осіб, розказує волонтер й інструктор із тактичної медицини Олександр Плуталов:
— Є стандартна процедура, є стандартний протокол надання допомоги, є стандартні ситуації, в яких люди без медичної освіти в змозі ефективно надати допомогу і врятувати життя. Ми просто їм розповідаємо, в яких ситуаціях і як саме вони можуть допомогти.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/08/6-7.jpg)
Усім охочим не лише пояснюють основні принципи тактичної медицини, а й демонструють різницю між сертифікованими та саморобними турнікетами. Станом на 14 липня було проведено 18 таких тренінгів, на яких понад 500 осіб навчилися надавати домедичну допомогу.
Крім цього, у Центрі діє освітня програма «Артсвіт дітям». Вона включає заняття з живопису, графіки, а також різних сучасних технік образотворчого мистецтва. Програма діяла й до повномасштабного вторгнення, а тепер особливо допомагає батькам в умовах непрацюючих дитсадків.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/08/7-3.jpg)
Є також арт-коворкінг Shift, що переїхав до Дніпра з прифронтового Краматорська. Його керівниця Олена Кучерук вдома мала апсайклінг-бренд, проводила майстер-класи. З початком воєнних дій у 2022 році організувала волонтерське виробництво форми, футболок, спальних мішків для Сил територіальної оборони. Але згодом стало тяжко продовжувати справу, тому що люди почали виїжджати з Краматорська, працювати не було кому. І тоді друзі Олени сказали їй: «У тебе є ресурс, і ти можеш бути корисною в іншому місці для інших людей». Так вона й переїхала до Дніпра. Тут допомагає прибулим із Харкова, Попасної та з Краматорська також. Навчає дорослих шити одяг, створює з дітками чашки та футболки з їхніми малюнками.
Апсайклінг
Виготовлення нових речей зі старих чи перероблених матеріалів.— Дуже класно, коли в тебе є це відчуття, що ти можеш створити сам, сам для себе. Починаючи від чашки, а потім, може, й новий дім. Розумієте, оцей емоційний досвід, оці нейронні зв’язки нові, коли ти береш і створюєш, і ти можеш зробити все насправді.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/08/8-3.jpg)
Культура на часі
Центр сучасної культури в Дніпрі не забуває про своє основне призначення. Їхня діяльність спрямована як на переселенців, так і на дніпрян. Наприклад, «Культура Медіальна» та галерея «Артсвіт» регулярно проводять покази українських фільмів, які вже відвідали сотні людей. Усі майстер-класи та заходи тут безкоштовні, але діє система free donation, коли ті, хто мають змогу, можуть залишити комфортну суму — іноді на підтримання діяльності простору, чи в благодійні фонди, чи на потреби ЗСУ.
Проводять і заходи, спрямовані саме на фандрейзинг. Один з таких — «Комендантський джаз», де збирають гроші на допомогу знайомим хлопцям із Сил ТрО. Захід створений спільно з митцівнею «Модуль». Директор DCCC Андрій Палаш є менеджером цього музичного проєкту, розробляє реєстраційні форми, допомагає з організацією та відповідає за локації. «Комендантський джаз» — це захід, де можна зустрітися з друзями, випити напій, послухати вінілові платівки або живу музику у виконанні українських артистів. Також у просторі іноді влаштовують турніри з настільного тенісу серед непрофесіоналів.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/08/9-5.jpg)
Разом із Abstract Beats (спільнота, яка організовує музичні заходи та виставки вуличного мистецтва, музичні табори просто неба) за три місяці в Центрі провели 14 благодійних музичних заходів Curfew Jazz, в яких взяли участь 32 музиканти та 2000 відвідувачів. Таким чином Центр зібрав 300 тисяч гривень на пальне, автотранспорт, безпілотники та різноманітне технічне забезпечення для українських військових.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/08/10-4.jpg)
Спільно із галереєю сучасного мистецтва «Артсвіт» Центр влаштував благодійний розпродаж графіки. Власник галереї — колекціонер, у якого було багато графіки українських митців XX століття. Керівництво Центру домовилося з ним, чоловік віддав ці роботи, їх продали та зібрані кошти задонейтили. Загалом продали 50 робіт і протягом місяця зібрали близько 8 тисяч євро на вживану машину швидкої допомоги з Німеччини. 13 червня автівка відправилася на службу до дніпровських медиків.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/08/11-3.jpg)
Говоримо українською разом
Із початком повномасштабної війни все більше російськомовних українців почали переходити на рідну мову. Щоб легше це зробити, спробувати свої сили в комфортному середовищі без страху засудження, люди об’єднуються в розмовні клуби. У DCCC такий клуб запропонувала створити Оля Василець, яка працює в команді Центру вже близько року. Щоразу є тема зустрічі, яку напередодні анонсують, і потім учасники спілкуються про це між собою.
— Таку ідею я запропонувала не для того, аби вивчити правила чи спілкуватися в побуті складнопідрядними реченнями, ні. Це для того, напевно, щоб об’єднати людей в оцій спільності, і надихнути перейти в побуті, просто в спілкуванні, на українську. І тому що не так складно вивчити якісь правила чи збільшити собі словниковий запас, як наважитися на цей перехід, щоб потім спілкуватися вільно і не думати про те, що «Я якесь слово використав, яке не притаманне українській мові».
Для декого мотивація ходити в клуб розмовної української полягає в тому, щоб вивчити правила чи дізнатися нові слова. Хтось приходить, аби побути в цьому середовищі та випробувати свої сили, аби наважитися перейти на українську. Є люди, які вже розмовляють державною і беруть участь в таких заходах, щоб знайомитися, спілкуватися та вдосконалювати свою мову.
Андрій Палаш більшу частину життя розмовляв російською, оскільки його середовище було російськомовне. З 2015 року він почав вести соціальні мережі державною, але жартома розповідає, що тоді колеги перевіряли його пости на наявність помилок. Розмовляти українською мовою почав уже під час повномасштабної війни:
— Багато організацій гуманітарних та культурних, з якими ми зараз співпрацюємо, практично всі україномовні. І зараз у нас бульбашка така, українськомовне середовище нарешті з’явилося. І перейти на українську було дуже легко, тому що всі розмовляють українською. Я мову знаю, звичайно, тільки потрібна була практика.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/08/12-3.jpg)
У Центрі вважають, що їхня сила — в єднанні різних напрямків в одному місці. Також адміністраторка хабу Анна каже, що DCCC сильний, бо працює в такий час, і навіть допомагає іншим:
— Під час війни сила Центру сучасної культури в тому, що аналогу в Дніпрі немає, і він зосереджує в собі багато різної діяльності: це і гуманітарна, і культурна. Тому сила в тому, що це культурний простір в Дніпрі і в Україні на даний час. Спрямований на нашу перемогу!
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/08/13-3.jpg)
Хаб продовжує працювати попри постійну небезпеку та загрозу ракетних обстрілів на території країни. Центр сучасної культури в Дніпрі — це дуже амбітний проєкт не тільки для свого міста, але й для всієї України. І це лише один із прикладів локальних ініціатив, які з початком повномасштабного вторгнення почали допомагати людям.
за підтримки
Цей матеріал створено за підтримки ІСАР Єднання у межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства», що реалізується ІСАР Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку.