Ця історія, можливо, ніколи не стала би такою, якою ми знаємо її сьогодні, якби не шведи. Якби в серпні 1782 року на південь України не вирушило 1200 шведів, які заснували в Таврії поселення Старошведське, і якби українка Лариса Боден не поїхала на початку 2000-х підкорювати Швецію. Коли б не ці два, на перший погляд, не пов’язані між собою історичні факти, то у 2018 році не було б у селі Любимівка фабрики з виробництва авторських килимів, які тепер продають у 29 країн світу.
У таврійському селі Зміївка, неподалік Каховки, проживає сучасна шведська громада. Село Зміївка, у якому зараз живе приблизно 100 осіб, виникло на місці поселення Старошведське. Нащадки скандинавів зберегли тут старі релігійні обряди предків. Серед них є навіть ті, хто досі володіє таким варіантом шведської мови, яким у Швеції розмовляли хіба що в 18 ст. Поблизу Зміївки розташоване село Любимівка, де тепер функціонує фабрика Лариси Боден та її чоловіка – сучасного шведа. А почалося все дванадцять років тому:
— Дванадцять років тому мені було все одно: килими робити, свічки, чи мило. Головне – щоб для людей в селі робота була цілий рік, і я могла продати виріб.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2019/11/2-33.jpg)
Лариса розповідає, що з майбутніми партнерами вони зустрілися у Швеції на вечірці. Вони розказали їй про приголомшливу ідею створювати килими, відновлювати старі ткацькі традиції Скандинавії. При чому зробити це в Україні.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2019/11/3-32.jpg)
Лариса з чоловіком поїхали знайомитися із досвідченими шведськими ткалями. Побачивши, як жінки працюють, подружжя вмовило їх продати їм три верстати й приїхати в Україну на кілька місяців. Для семидесятилітніх європейок реалії українського села на Херсонщині стали своєрідним культурним шоком, але початок довгої міжкультурної співпраці було покладено: жінки почали навчати українок свого ремесла. Так почалася історія фабрики, а сьогодні на виробництві в Любимівці працює сорок осіб, а замовлення на вироби надходять з різних країн світу.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2019/11/4.1-gallery-768x513.jpg)
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2019/11/4.2-gallery-768x513.jpg)
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2019/11/4.3-gallery-768x513.jpg)
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2019/11/4.4-gallery-768x513.jpg)
слайдшоу
Килими
Килими на фабриці Vandra Rugs виготовляють із бавовни, оскільки вовна надто жорстка і часто не годиться для маніпуляцій з дизайном. Хоча останні п’ять років власники фабрики намагаються експериментувати з матеріалами, тож купили три верстати з Фінляндії для виробів із 100-відсоткової вовни, але половину килимів все ще виготовляють із бавовни.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2019/11/5.1-diptych.jpg)
Лариса зазвичай закуповує натуральну бавовну, а потім працівники, за спеціальною рецептурою, фарбують виріб для кожного клієнта на замовлення. Зокрема, компанія дизайну та інтер’єру «Svenskt Tenn», що є офіційним представником оригінальних тканин і малюнків австрійсько-шведського архітектора Йозефа Франка, регулярно замовляє у Любимівці килими для своїх інтер’єрів :
— Ідея використання тканини для килимів йде з далекого минулого. В старі часи наші бабусі робили «ряднушки» чи «дранки». Тобто килимки зі старої одежі. Для цього рвали одежу, і з неї робили доріжки.
Саме Йозеф Франк у 20 ст. почав використовувати старі технології і рештки тканин для створення нового сучасного дизайну. В 30-х роках він створив свій неповторний стиль, але вже в 50-60-х роках текстильна промисловість у Скандинавії пішла на спад, оскільки дешевше було використовувати матеріали та робочу силу інших країн. Лариса Боден розповідає про реальні причини економічного співробітництва між заможнішими країнами та Україною:
— На сьогодні в Каховку переїхало навіть турецьке виробництво, тому що в Туреччині швачка в середньому отримує приблизно 700 євро. Тобто в Україні ще є величезний потенціал для росту. А всі трудомісткі процеси завжди містяться там, де є, скажімо, достатньо дешева робоча сила. На жаль. Крім того, наші робітниці доволі витривалі: там де з умовним бельгійським виробництвом треба ще потрудитися, щоб у п’ятницю вийти на зв’язок, в Україні будуть працювати вдень і вночі, щоб до ранку понеділка закінчити замовлення.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2019/11/6.1-gallery-768x513.jpg)
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2019/11/6.2-gallery-768x513.jpg)
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2019/11/6.3-gallery-768x513.jpg)
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2019/11/6.4-gallery-768x513.jpg)
слайдшоу
Виробництво і міжнародна співпраця
Верстати на виробництві виключно ручної роботи. Автор кількох ноу-хау на фабриці, український інженер Олександр розробив верстат, що виділяєтсья з-поміж інших розмірами. Він розрахований на килими, що мають понад шість метрів у довжину. Такі зазвичай замовляють для США та Великої Британії. За українським стандартом ткацькі верстати обладнані двома-чотирма педалями, тоді як на фабриці в Любимівці використовують складні машини – на шість-вісім педалей, що дозволяє виконувати більш різноманітні ткацькі техніки. Відтак кожна робітниця проходить спочатку піврічне навчання, а потім ще півроку працює у парі з досвідченою майстринею.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2019/11/7-32.jpg)
Попри те, що на фабриці наразі працює вісім верстатів, за тиждень на виході може бути не більше п’яти килимів, оскільки кожен виріб проходить кілька етапів узгодження із замовником:
— Особливість нашого бізнесу в тому, що ми, справді, ткацьке ательє. Тобто в нас немає стоку – ми не виробляємо килими, які хтось колись придбає у крамниці. Всі вироби були кимось придумані, і в основі, можливо, були якісь наші зразки. Дуже часто наші клієнти вигадують власні комбінації і дизайни. Попри те, що на вигляд виріб простий, за кожним килимом стоїть чиясь геніальна думка.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2019/11/8-33.jpg)
Фабрика співпрацює зі світовими архітекторами та дизайнерами, зокрема, скандинавськими. Три рази на тиждень замовникам поштою надсилають зразки приблизно в 15-16 країн світу:
— В кожному третьому журналі «Better homes and gardens» ми завжди можемо знайти посилання на наш килим. Ми не знаємо наших клієнтів, оскільки замовлення отримує через дистриб’юторів, але ім’я архітектора можемо побачити.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2019/11/9.1-gallery-768x513.jpg)
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2019/11/9.2-gallery-768x513.jpg)
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2019/11/9.3-gallery-768x513.jpg)
слайдшоу
Культурний обмін між Україною та Швецією на території Таврії відбувається постійно. Двічі на рік фабрику в Любимівці відвідують туристи зі Швеції – їх цікавлять об’єкти шведської культури. Іноземці, в першу чергу, їдуть у Зміївку, де зберігся значний пласт історії переселенців. У місті Каховка, до того ж, розташована компанія «Чумак», яка теж була заснована шведськими підприємцями ще в 1993 році. Серед туристів є як представники старшого віку, так і молоді шведи. Крім того, подивитися на те, як створюють килими, приїжджають школярі з місцевих шкіл.
— Ми робили фотосесію, бо потрібні були нові фотографії для інстаграму, для партнерів. У нас є замовники, які в принципі просять надіслати фотографії ательє, ткаль, які зробили їхній килим. Протягом дня приїхала дівчина, яка фотографувала робітниць, виробництво.
— Марія пише: «Це точно наші ткалі? Ти не брала ніяких моделей? Для чого нам моделі для фотосесії?». Я кажу: «Марія, які моделі? Де я в Каховці візьму моделей?». Просто всі зранку приїхали нафарбовані, з зачісками, гарні.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2019/11/10-31.jpg)
Реалізація в Україні
Хоча фабрика Лариси Боден працює на закордонний ринок, у 2018 році вони вперше спробували реалізувати стокові килими в Україні. В процесі виробництва залишаються залишки тканин, які фарбували для замовника, але щоб ці маленькі шматочки не залежувалися було вирішено шукати місця дистрибуції в Україні.
Пані Лариса каже, що комерційного успіху цей проект поки не має, адже якісний виріб коштує недешево, а йти на компроміси не хочеться:
— Килим зі справжньої вовни не може коштувати, наприклад, 3000 гривень в Україні. Тому що сама вовна коштує 12-15 доларів за кілограм. Вовну ж треба ще пофарбувати, виткати. Скільки може коштувати килим за квадратний метр? І приблизно два з половиною кілограми вовни йде на один квадратний метр. Плюс вам треба основа. Для наших килимів ми використовуємо тільки бельгійський льон – він не тягнеться, дуже пружний, добре тримає форму. Так, ми теж думали: «А зробимо дешевше!». Але ти розумієш, що це зовсім не та якість. Тому, якщо ми можемо надавати продукцію високої якості в Європу, звідки в нас уже є замовлення на липень, то навіщо розпорошуватися, робити щось дешево і не зовсім якісно, якщо в тебе є замовник, який готовий платити гроші.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2019/11/11-31.jpg)
На запитання, чи є в Україні схожі виробництва, Лариса відповідає, що конкуренція – це не зовсім те слово, яким можна охарактеризувати ринок. Те, що вирізняє вироби Ларисиної фабрики на сьогодні – це особливості партнерської бази і замовлень:
— Це не космічні кораблі, тобто тут немає високих технологій. Кожен може купити верстат і почати робити такі самі килими.
Лариса Боден, як і інші творці унікальних килимів, шукають своїх клієнтів закордоном, оскільки український покупець поки не готовий до такого продукту. Об’єднує жінок-підприємців одне прагнення – творити якісний продукт, робити це в Україні та допомагати одне одному рухатися вперед, притримуючись кожен свого шляху.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2019/11/12.2-diptych.jpg)