Уявіть простір у Карпатах, де можна не просто усамітнитися або відпочити з родиною, а й організувати творчу майстерню, провести стратегічну сесію з командою, влаштувати семінар або йога-ретрит. Де можуть з комфортом співмешкати і творити десятки людей, які згодом повезуть нові ідеї та напрацювання додому, у свої громади. І все це — із застосуванням принципів екологічного будівництва, без хаотичного використання ресурсів. Подружжя архітекторів зі Львова Едуард Пастух і Ольга Суха так і уявили, заснувавши у Славському Креативну Резиденцію МС6.
Вперше ми показали цю резиденцію 2018 року, а в третьому колі експедиції, яке почалося 2025-го, завітали у Славсько вдруге. За цей час простір обріс новими будівлями і смислами. У новому матеріалі читайте про те, чи вдалося архітекторам стати «своїми» у Славському, як змінювалася ідея Креативної Резиденції МС6 та як подружжя планує формувати тісніші зв’язки з громадою.
Матеріал створено за підтримки партнерів експедиції в Карпати: Defender, Work.ua.
Як влаштований простір
Ідея створення креативної резиденції у Славському виникла у 2013 році. Засновники, архітектори Едуард Пастух і Ольга Суха прагнуть застосовувати в Україні принципи екологічного будівництва — за можливості використовують лише природні матеріали й намагаються інтегрувати будівлі у простір з турботою про довкілля.
Загалом у MC6 поділяють простори на три категорії: такі, де можна жити (хатинки, садиби, кемпінг), взаємодіяти (резиденція, коворкінг, сцена) та їсти (ресторація, літня кухня). На території постійно з’являються нові локації. Одна з таких — шатра, де, за словами Олі, найкращий сон. У цьому місці тільки тканина відділяє людину від зовнішнього світу. Шатра створювали з ідеєю зв’язку з природою і швидкого доступу назовні. Пізніше команда МС6 збудувала частково заглиблений у землю АртПростір, який дуже нагадує готель з номерами, однак архітектори вкладали туди інший задум.
— Дуже важливо, як ми називаємо об’єкти. Це не готель і не номера, а кімнати, бо це про дім і про те, що можна прийти в гості, там немає чітких межувань приватної зони. Це все ж таки про спільноту.
Хоча помалу тут також виростають і більш «сімейні» будиночки, як-от Зерно чи Модрина. А будівництво АртПростору завершилося в перший рік повномасштабного вторгнення і першою подією в цих стінах стала Мистецька міждисциплінарна резиденція, на яку приїхали 12 креаторів. Вони разом з Ольгою та Едуардом наповнювали кімнати своїми роботами на тему українського авангарду та Бойківщини. Учасники слухали лекції і творили кожен своє ремесло, відтак кожна кімната АртПростору експериментальним чином отримала власну концепцію.
Назва ж цілої Креативної Резиденції МС6 походить від точки на зап’ясті. В акупунктурі1Акупунктура — традиційний метод китайської медицини, голковколювання. вона відповідає за перезавантаження імунної системи. Подружжя вважає, що цей символ сам знайшов їх, коли вони працювали над резиденцією. Архітектори й досі не знають достеменно про цю точку, але відчувають, що надали сенсу визначенню МС6 і рухаються з ним далі:
— Це про перезавантаження, про віднайдення себе, про звільнення місця для нових сенсів, взаємодій, про чуття себе. Це про таку міждисциплінарність, про пошук спільної мови, спільного рішення для змін.
слайдшоу
Ідея Креативної Резиденції
Головна концепція резиденції — створити місце для фантасмагорії, тобто фантазійних втілень, експериментів. Цей задум поступово втілюють через нові події й простори. Наприклад, Ресторація, де об’єднуваються за спільними обідами чи вечерями й влаштовують виставки українського мистецтва.
Звісно, не всі початкові ідеї засновники реалізували, деякі з них з часом втратили свою актуальність, деякі вимагали занадто багато ресурсів та зусиль, тож довелося починати з меншого. Наприклад, у 2018 році подружжя мало задум експериментувати із кухнями народів світу, співпрацювати з різними кухарями. Наразі ця концепція ще не має системного втілення, адже архітектори шукають для неї потрібний формат. Але не зупиняються запрошувати людей, які готові експериментувати: наприклад, шеф-кухар МС6 Василь ферментує пагони смереки, ялівцю і схожих місцевих рослин.
Едуард та Ольга кажуть, що спілкування з гостями дуже допомагає розширювати концепцію МС6 та наповнювати її новими задумами та проєктами, адже коли помічаєш, наскільки людина захоплена якимось заняттям, то мимоволі починаєш бачити світ її очима. Так симбіоз різних досвідів та знань дає змогу розвивати простір.
— Це така резиденція про архітектуру і те, як спільно подумати через архітектурну оптику (але не лише з архітекторами) про наше нове просторове майбутнє і нову спільну просторову мову. І як через цю мову можна робити зміни в суспільстві та як подібні простори впливають на ці зміни.
Ольга каже, що одна з важливих складових МС6 — міждисциплінарний діалог. Саме тому багато місцевих подій намагаються поєднати теми культури, історії, нашого майбутнього і поточних викликів.
Зараз тут постійно відбуваються резиденції, лекції, зустрічі. Команда вирішила активніше організовувати події влітку 2022 року. З початку повномасштабного вторгнення цей простір став притулком для тих, хто втікав від наслідків війни. Архітектори вирішили перенести відчуття безпеки й перезавантаження з цього періоду й на інші зустрічі. Згодом МС6 став майданчиком для великого волонтерського злету:
— Ми зібрали ключові благодійні організації, які наближали нашу перемогу: і «Повернись Живим»3Благодійний фонд, який комплексно забезпечує військовослужбовців та впроваджує навчальні проєкти для них., і «Група 35»4Благодійний фонд, що займається підтримкою армії різним технологічним спорядженням., і окремі ініціативи волонтерів, і митців та друзів, які ще до повномасштабного тут вже почали створювати свої проєкти. Пам’ятаю, з «Повернись живим» хтось приїхав на бусі з Києва і в них в МС6 була тільки одна ніч, але я бачила, наскільки це їм дає ресурс. Тоді ми зрозуміли, що треба робити тут таке місце й ініціювати проєкти, щоб ці люди збирались.
Згодом була ще одна волонтерська подія, а опісля сформувалася система щорічних заходів. Проєкт з віднови ветеранів та військовослужбовців «Віднова Спільнотою», культурно-дослідницький злет «Карпатська весна» (знайомство з культурою різних куточків країни), архітектурна резиденція «АО» тощо. Їх об’єднує прагнення поєднувати досвіди різних сфер, щоб генерувати нові рішення. Події бувають різні, але мета кожної — допомогти людям знайти тут те, що їм потрібно, встановити зв’язок одне з одним.
Про «театр у лісі»
Часто саме за цим і їдуть у МС6 — заради діалогу й дослідження. З таким запитом до команди доєдналася Каріна Левандовська, яка допомагає гостям досліджувати рух у новому просторі резиденції — Трепéті. Це такий собі «театр у лісі», простір для театральних дій і танцю, де люди можуть краще пізнати себе через рух. Каріна ділиться, що назва походить від діалектизму на позначення осики:
— На Закарпатті кажуть трепета або трапета. Це коли ото ліс просто стоїть, повний-повний штиль, нічого не шевелиться, а оце буде єдине дерево, яке весь час трошечки мерехтить. Її того назвали отак — Трепéта. Тут спершу не було нічого, крім цього дерева і двох сценічних платформ.
Коли Каріна вперше приїхала в МС6, ночувала в цьому місці просто неба, тоді було холодно і густий туман. Каже, виникло відчуття, ніби вона в такому місці, де щось народжується просто з «молока» і землі. Це враження закарбувалося для Каріни, тож тепер вона тут шукає способи, щоб інші люди також могли почуватися вільнішими й розкриватися у Трепеті через танець. За словами дівчини, вона не пригадує подібного місця в Україні чи світі:
— Простір МС6 — це завжди місце величезної відкритості і великого смаку створити щось таке, чого ще не було, у результаті пошуку чогось унікального й експерименту. Це місце якоїсь дуже витонченої краси, тонкого смаку до деталей — я бачу це в архітектурі, яка тут стається. Оце певно те, що найбільше тут ціную, — естетика якоїсь недошліфованості.
Одна із задач зараз, каже Каріна, — зробити так, щоб це місце стало простором гри й експерименту, давати відчуття, ніби людина нічого не знає. Водночас цей простір має ставити питання, що дійсно має зараз сенс для спільноти.
Усвідомлення того, як важливо працювати із ментальним станом і світосприйняттям людей, зараз визначає напрям розвитку МС6. Тут хочуть бути простором, де народжуються ідеї про розвиток українського суспільства, де починаються зміни в освіті. Щоб майбутні покоління розпізнавали популізм і не повторювали помилок минулого. Адже без трансформації суспільства, вважають співзасновники, суто гуманітарні проєкти будуть марними:
— Якщо не зміняться люди, то через декілька років різні брехливі політики людей так само приведуть до того, що було. І тому ми цікавимося, що таке освіта для дорослих.
Спільнота як цінність
Хоча до творення резиденції долучається багато людей, простір все одно вимагає постійної присутності подружжя співзасновників. Ольга ділиться, що дні бувають дуже різні. Це залежить від подій і навіть від дня тижня. Об’єднує їх те, що завдяки кожній формується «банк» ідей, емоцій тощо, каже Едуард. І ця взаємодія, і контакти між людьми — найважливіша річ.
— Ми запрошуємо тих, з ким нам цікаво. І, власне, найбільший сенс того всього, якщо знаходитись в компанії самоподібних людей.
Ще одна цінність для Едуарда та Олі — можливість близької комунікації з будівельними бригадами. Люди, що працюють разом з ними, — місцеві, які долучаються до МС6 цілими родинами. Архітектори кажуть, що їм пощастило знайти будівельників, які розділяють їхні цінності. Перед початком будь-яких робіт важливо не лише говорити про майбутні плани та деталі будівництва, а й підтримувати особистісний зв’язок.
Едуард наголошує, що зосередженість лише на результаті не дасть бажаного ефекту. Їм з Ольгою вдається втілити власні ідеї зокрема тому, що вони відчувають задоволення від часопроведення та спілкування з будівельниками.
— З нами працюють бригади вже по 20 років. І дуже важлива комунікація з ними, бо це насправді «прості» люди, але вони прекрасні. Їх просто треба любити, поважати, і тому коли ти спілкуєшся з ними про них, тоді починається будівництво.
Бути сьогодні українським архітектором, на думку засновників МС6, вільно і відповідально водночас. Едуард з Олею зізнаються, що під час роботи із проєктами на замовлення для них дуже цінна обізнаність клієнтів про стиль, ідеї та підхід архітекторів.
— З іншого боку це про відповідальність, бо треба навіть вже не думати вужче (що отут я зроблю інклюзивний санвузол, а тут я зроблю звичайний санвузол), а мислити універсальними просторами, які є комфортними для всіх.
У власній роботі й на резиденціях команда МС6 задається питанням про інклюзивність. Для цього вони досліджують можливі варіанти з’єднання просторів між собою для людей на кріслі колісному та з ампутаціями. Едуард з Олею зізнаються, що в горах таку ідею особливо складно втілити, однак це про українську ідентичність, можливість ще раз її заявляти, говорити нашою мовою української архітектури. Крім того, це про пошук нових рішень, щоб ця ідентичність не була законсервованою, а розвивалася і долала нові виклики.
Стати «своїми» у громаді
Сьогодні пара архітекторів хоче перетворити резиденцію на місце гри, подібну на книжку «Гра в бісер»7Філософський роман ХХ ст. про еліту, знання, гру розуму й відповідальність перед суспільством. Германа Гессе. Як пояснює Едуард, вони прагнуть більше досліджувати звідки виникає креативність.
— Хочемо створити умови, щоб учасники подій співпережили і відчули спільне «вау», яке вже приводить до розуміння одне одного. Бо хтось зі сторони каже: «Як ви можете цілий день говорити про архітектуру?». Але коли для тебе це важливо, і з інших ракурсів хтось тобі підсвідчує ту саму ідею, то це, напевно, найцікавіше, найкраще, що буває, — коли між людьми виникають оті творчі іскри співпраці.
Створюючи нові локації, Едуард з Олею продовжують екологічно співіснувати з природою. Цьогоріч вони планують трохи попрацювати з водою, створити для гостей можливість встановлювати ближчий контакт зі струмками, що омивають пагорб, на якому розташована резиденція.
— Піти, подивитися, як там вони себе почувають, зробити такі місця, де можна контактувати з водою, десь розширити потічок, десь зробити місток, щоб чути воду. Це те, чого тут бракує.
Таким чином команда МС6 прагне наголосити, що цей природний ресурс, як і всі інші, потрібно берегти. Звідси з’являється й інша ідея — ретельніше попрацювати з сортуванням сміття, щоб цей процес відбувався якомога системніше.
З іншого боку, хочуть бути корисними для місцевої спільноти й українського майбутнього загалом. Робота з громадою Славського — один із основних напрямів МС6 на 2026 рік. Нині Едуард з Олею працюють із результатами дослідження про громаду, яке починалося з питання інклюзивності.
— Ідеєю цього проєкту було дослідити маленькі гірські села і селища на тему, яку спільну мову ми маємо вибудувати, щоб чути всі голоси: і локальних мешканців, і молодь, і людей з інвалідністю, і тимчасово переміщених осіб, які вже вкорінюються тут.
Коли архітектори почали вивчати місцеві устрої, то найпершим питанням була доступність просторів. Однак згодом вони зрозуміли, що це не найбільш нагальні проблеми громади. Набагато важливіше знайти підхід до вирішення неприйняття «іншого», адже спільнота невелика і через це залишається досить закритою. Ольга з Едуардом знають це на своєму досвіді.
— Мені здається, що «своїм» десь стати взагалі неможливо. Хіба що в наступному поколінні. Нас всі тут знають, але ми в іншому статусі. Усе повинно базуватися на цінностях громади: нема такого, що хтось хоче тебе, наприклад, піддурити. Тільки, якщо ти починаєш з кимось ту гру, тоді хтось ту гру продовжує. От якщо скористатись тими стандартними цінностями, то воно все працює і досить непогано.
Оля додає, що саме внутрішня довіра до людей вплинула на цей простір і певною мірою сформувала його дух. Для команди МС6 дуже важливо тримати зв’язки з місцевими. Наприклад, обговорювати із працівниками будівельних бригад зведення кожного нового об’єкту, детально пояснювати, які архітектурні принципи й технології пропонують тут застосувати. Архітектори хочуть переймати досвід скандинавських країн: наприклад, створювати артпростори у селах і містечках, де є закинуті будівлі. Глобальне бажання за цим — будувати щасливу країну із щасливими людьми.
— Едік робить це для себе, а я — для суспільства. І це працює в синергії. Є теорія Анрі Бергсона9Анрі Бергсон (1859–1941) — французький філософ, прихильник інтуїтивізму. про творчий порив, який виникає тоді, коли тобі дуже добре. Не так як у Дарвіна, що тобі щось треба і ти починаєш включати мозок і розвиватися. А в нього є теорія про те, що ти насичений життям, тобі класно і тоді починають відбуватися різні магічні речі. Бо якщо ти просто живеш дедлайном, ти можеш це зробити добре, але геніальні речі так не придумаєш.
Та крім цього, Едуард з Олею намагаються втілювати ще глобальнішу мету й виходити за межі Славського. Вони хочуть робити простори, в яких будуть артмайданчики з галереями, з резиденціями, і місцеві з того житимуть і будуть насолоджуватися. Для того архітектори продумують, як зібрати команду людей, фінансистів, митців, істориків, які спільно перетворюватимуть ці простори в подібні соціальні осередки.
— Кожен на своєму місці має цим займатися. Бо крім війни розвиток громад та суспільства є другою за важливістю річчю, про яку ми повинні думати зараз.
