Обличчя Ukraїner

Саме тому, щойно повернувшись зі щорічного кемпу волонтерів Ukraїner, ми вирішили започаткувати нову рубрику — «Обличчя Ukraїner», що відкриватиме залаштунки нашої волонтерської спільноти. У її межах ми публікуватимемо історії людей, які разом творять Ukraїner. Нові історії шукайте в соцмережах за хештегом #обличчяюкрейнера, а за хештегом #юкрейнерцеми — безліч дописів, у яких волонтери розповідають одне про одного вже упродовж семи років.

Перша повнометражна стрічка Ukraїner, режисером якої став Микола Носок — Ukraїner The Movie. Це документальний фільм про один звичайний день України, яку творять незвичайні українці. Його можна переглянути на нашому сайті.

Другий повнометражний документальний фільм Миколи — «Кипарис». Його основою стала життєва історія Валерія Єрмакова — художника і скульптора із села Панасівка на Полтавщині, який став героєм сюжету Ukraїner. Він мріяв побачити Грецію і у 2018 році небайдужі українці допомогли натоді 79-річному митцеві втілити це бажання, буквально за день зібравши необхідну для мандрівки суму. «Кипарис» — фільм про омріяну подорож Валерія.

Працюємо над тим, щоб стрічка якомога скоріше була презентована на кінофестивалях.

Чому важливо волонтерити?

— Окрім суспільної користі волонтерство дає відчуття задоволення собою і життям. Це можливість долучитися до спільноти людей, з якими хочеш бути і цінності яких поділяєш. Така формула безцінна.

Микола Носок
головний режисер Ukraїner

Софія в команді з кінця 2022 року. Зазвичай створює лонгріди з експедиційних історій, тому її робота над текстом починається з вивчення довжелезних текстових розшифровок (транскрибацій) аудіо- чи відеоінтерв’ю (проксі, тобто стиснуті до меншого розміру файли). На їх основі Софія пише матеріал, намагаючись передати ключові думки героїв — переповідає розказане, доповнюючи влучними цитатами. Інколи Софія сама дошуковує актуальну інформацію й інтерв’юює героя, щоби вповні розкрити тему.

— Мені подобається писати про Україну й українців, я не беруся за тексти про Росію, мене на таке не вистачило б.

Софія працювала над багатьма текстами для Ukraїner, зокрема написала два лонгріди в межах проєкту «Культура під час війни». Вони про те, як діють у нових реаліях культурні інституції й митці заходу країни.
Також наразі в її «лонгрідному списку»:

– «Що їдять на фронті. Розповідають військові кухарі»
– «Як ми збираємо мільйони: “Повернись живим”, фонд Сергія Притули, Андрюс Тапінас»
– «Як (не) вигорати під час тривалої війни: досвід медійників і волонтерів»

Останній матеріал сподобався їй чи не найбільше, адже герої поділилися власним досвідом, а це може допомогти тим, хто помітив у себе цей стан.

Ще одним важливим для неї текстом Софія називає лонгрід «Повага до пошрамованих війною: досвід ветеранів», в якому зібрано історії оборонців, які отримали важкі поранення на фронті. Каже, спершу боялася братися за таку чутливу тему, та зрештою погодилася, адже вважає, її дійсно важливою і вартою обговорення.

— Кожен текст — це робота команди. Його не було б, якби дослідники не знайшли таких класних героїв, оператори не зняли б їх і так далі. Навіть уже написаний він проходить кілька кіл правок від редакторки, потім його дивиться шеф-редакторка і завжди знає, як покращити, чим доповнити.

Серед проєктів Ukraїner Софія виділяє «Національні спільноти» — серію мультимедійних матеріалів про різноманіття культур корінних народів та національних спільнот, які співіснують на території України. А також «Деокупацію». У його межах наша волонтерська команда їздить деокупованими територіями України, фіксуючи історії опору й наслідки російської агресії. За матеріалами цих експедицій створюємо документальний серіал і репортажі.

Також Софія полюбляє юкрейнерівські відеодобірки мемів — «Меми війни», які ми збираємо з перших днів повномасштабного вторгнення. Каже, що вони морально підтримували її у 2022-му.

Чому важливо волонтерити?

— У волонтерстві кожен своїм вкладом часу і вмінь робить можливим те, що збоку здається неможливим. Мені здається, чому важливо волонтерити можна зрозуміти тільки тоді, коли ти вже в цьому човні. Байдуже, як ти до цього приходиш. Але це переформатовує твоє світобачення, дає унікальні можливості і знайомить з однодумцями.

Софія Котович
авторка українськомовних текстів Ukraїner

Віктор Перфецький

транскрибатор, дослідник

Віктор приєднався до команди транскрибаторів у 2020 році. Його завдання — робити текстову версію відео, знятих під час експедицій. Такі матеріали (між собою їх називаємо транскрибаціями або розшифровками) далі використовують для створення субтитрів, написання лонгрідів й інших текстових форм.

— Головне, що тут потрібно — скрупульозність і терпіння, адже зрозуміти, що каже герой на фоні працюючого трактора — завдання із зірочкою. Часто доводиться довго вслухатися до окремих шматочків відео, щоб максимально точно відтворити мовлення героя. Ця роль зближує із героями. Особисто мені дуже цікаво прослідковувати індивідуальні особливості мовлення кожного героя зокрема й мешканців різних регіонів загалом.

Зараз відділ транскрибаторів тестує різні застосунки й інструменти для пришвидшення та полегшення своєї роботи, зокрема СhatGPT. Віктор з’ясовує, чи безпечно використовувати його для коригування технічних транскрибацій з огляду на політику захисту персональних даних.

Цьогоріч, після традиційного кемпу Ukraїner, Віктор відчув, що має більше сил і натхнення на волонтерство, тож вирішив спробувати себе ще й у дослідженні тем. Його першим завданням став пошук героїв для проєкту «Культура під час війни». Каже, поки не встиг цілком посмакувати нову роль, але йому дуже сподобалося допомагати відкривати для широкої авдиторії людей, діяльність яких дійсно варта, щоб про неї розповісти якнайбільшій кількості людей.

— Наразі відчуваю себе десь посередині між OSINTером і слідчим ДБР (Державне бюро розслідувань. — ред.). Треба знаходити досить ексклюзивну інформацію, яку часом не можна просто нагуглити. Потрібно багато спілкуватися з локальними дієвцями, розпитувати про інших людей їхньої сфери й вислуховувати купу історій. Це неймовірно цікаво, бо потребує винахідливості, гнучкості й ретельності в пошуку.

Серед проєктів Ukraїner Вікторові особливо полюбилася серія про зимові свята, а надто про коляду в гуцульському селі Криворівня. Він захоплюється ставленням героїв до традиції як до чогось надважливого і цінного, такого, що обов’язково потрібно зберегти. Віктор порівнює це з традиціями в рідному селі. Каже, сенс деяких із них уже забутий чи не до кінця зрозумілий, але люди продовжують їх відтворювати. До слова, цьогоріч він організовував вертеп деокупованими населеними пунктами Слобожанщини.

Чому важливо волонтерити?

— Долучаючись до волонтерської спільноти, ми зустрічаємо людей, з якими можна ділитися ідеями, а отже, шліфувати й доповнювати вигадане. З цими людьми ідеї перетворюються в дії і реальні проєкти. А ще я помітив, що юкрейнерівці можуть дуже тонко підмічати в тобі те хороше, про що раніше навіть не замислювався.
Важливо волонтерити, бо державний апарат надто повільний і бюрократичний. Саме громадські ініціативи найкраще реагують на виклики та формують нові цінності.

Віктор Перфецький
транскрибатор і дослідник Ukraїner

Наталія Франц

координаторка рекрутерів, рекрутерка

До команди Ukraїner Наталя доєдналася у 2020 році. Тоді вона разом зі ще однією майбутньою рекрутеркою організації надіслала резюме з бажанням бути корисною своїми навичками в HR. Наразі основне завдання Наталі — координувати рекрутерів спільноти, але вона також встигає опрацьовувати й волонтерські заявки.

— Я дуже вдячна за цю можливість і довіру, при цьому не зупиняюсь тільки на координуванні, а вриваюсь у табличку з волонтерськими заявками, щоб пошвидше їх опрацювати. Зараз в моєму кластері троє людей. Допомогою ми не гребуємо, навпаки — активно закликаємо до нас долучатися, щоб розвантажувати координаторів інших кластерів.

Наталя поділилася історією знайомства з Ukraїner. Це відбулося на автозаправці під час однієї з подорожей Україною. Тоді з книжкової полиці вона вперше взяла до рук видання «Країна зсередини». Відтоді мала традицію — купувати на автозаправці каву, брати цю книжку, з насолодою її гортати, а потім повертати на полицю і продовжувати свій шлях.

Серед продуктів Ukraїner Наталя особливо полюбляє книжки, а також короткі відеоролики, які транслюють на екранах у громадському транспорті. Каже, це для неї як острівець безтурботності.

— Дуже важливим фактором долучення до спільноти стало те, що Ukraїner досліджує абсолютно всі регіони і куточки України, розвінчує міфи й стереотипи. Це надзвичайно важливо, а особливо зараз, коли ми живемо в країні, що відстоює свою незалежність. Бо правда мусить бути висвітленою, а справедливість має взяти гору.

Чому ти волонтериш?

— Мені здається, що в цивілізованому світі це must have (з англ. «обов’язково»). 🙂 Для мене це важливі й невіддільні частини життя: працювати, донатити, розвиватися і волонтерити. При цьому є безліч можливостей і можна обрати будь-який шлях — як інформаційну, так і фізичну допомогу.

Наталія Франц
координаторка рекрутерів, рекрутерка Ukraїner

Ліна Чу

фотографка

Ліна Чу (Хоай Лінь Тю) — українка в’єтнамського походження. Дівчина народилася в Києві, понад 7 років навчалася й жила за кордоном. Роботу фотографки поєднує з викладанням англійської. Нині особливу увагу приділяє роботі над вимовою — допомагає учням випрацьовувати американський акцент.

До команди Ukraїner Ліна долучилася у 2021 році. Тоді вона шукала проєкти для співпраці, які би допомогли їй досліджувати батьківщину. Нині ж волонтерити спонукає бажання бути корисною.

— У світі, в якому ми живемо, а особливо в Україні в цей період її життя, коли вона формується і постійно розвивається (а зараз ще й бореться за виживання), небайдужі люди є рушіями розвитку.

Ліна брала участь у чотирьох експедиціях Ukraїner. Її світлинами проілюстровані, зокрема, мультимедійні історії про парк історичної реконструкції «Оствиця», що в Рівному, а також про луцький експериментальний театр «Гармидер».

Деякі фотографії, які зробила Ліна, ми не встигли опублікувати на сайті через повномасштабну війну. Зважаючи на інформаційний порядок денний того часу, ми були змушені призупинити кілька проєктів, проте бережно зберігаємо матеріали експедицій і сподіваємося, що після перемоги матимемо нагоду показати всі світлини Ліни, зняті для Ukraїner.

Серед проєктів, до створення яких Ліна поки що не встигла долучитися, вона виділяє «Деокупацію» — документальний серіал про звільнені українські міста й села:

— Надихаюсь історіями українців, які чинили опір в умовах, небезпечних для життя, бо вірили в ЗСУ, вірили в себе, у свою роль у деокупації.

Чому ти волонтериш?

— Коли ти маєш певні цінності і чітко бачиш, як можеш допомогти світові або локально досягати того, щоб людям було краще жити (тобі самому краще жити, це ж про нас самих також), то ти просто не можеш сидіти, склавши руки.

Ліна Чу
фотографка Ukraїner

Ольга Оборіна

операторка, координаторка відділу операторів

Знайомство Ольги з Ukraїner почалося з історії про хутір Обирок на Сіверщині, яку ми знімали влітку 2017 року. Через три роки вона почала волонтерити на наших зйомках. Зараз Ольга — частинка основної команди Ukraїner — головна операторка й координаторка кластера операторів.

Перед кожною експедицією чи будь-якими іншими зйомками вона узгоджує візуальну концепцію майбутнього відеоматеріалу з головним режисером і формує команду операторів згідно зі специфікою зйомок. Окрім цього відповідає за оновлення техніки й сама радо бере участь у знімальному процесі.

— Одна зі зйомок, що запам’яталися найбільше — про 30-ту бригаду для спецпроєкту «Підрозділи перемоги», яку ми знімали під Бахмутом. Тоді за 100 метрів від нас упав уламок ракети, ми знімали, як стріляв танк прямо на позиціях, потім на тому ж танку їздили. Але головне — ми зафіксували, які чудові люди нас захищають.

Ще одна історія, яку виокремлює Ольга — серія документального проєкту «Деокупація» про село Олександрівка, що на березі Дніпровської затоки, орієнтовно за 40 кілометрів на захід від Херсона. Олександрівка була під російською окупацією майже сім місяців. Під час успішного контрнаступу ЗСУ 10 листопада 2022 року населений пункт звільнили. Ольга бувала в Олександрівці до повномасштабного вторгнення — зупинялася в 2021-му в межах зйомок іншого проєкту, тож їй було особливо боляче бачити понівечене окупантами знайоме село.

Також Ользі запам’яталися зйомки проєкту «Різдво разом» — ініціативи Ukraїner, в межах якої гурти колядників їздили з вертепом на звільнені території, щоб подарувати свято людям, які пережили жахи російської окупації.

— Це була весела, але й щемлива зйомка, люди плакали й дякували. Памʼятаю, як у людей був повністю зруйнований будинок, вони жили в курнику. Але як вони нас зустріли, накрили стіл, пригощали та розказували тяжкі історії про російську окупацію.

Поза Ukraїner Ольга також багато знімає. Окрім документалістики захоплюється художніми фільмами. Її ігровий короткометражний фільм «Край розваленого трампліну» демонстрували на низці кінофестивалів, а цього року він з’явився у вільному доступі на платформі Megogo.

Чому варто волонтерити в Ukraїner

— Ukraїner — чудове місце, щоб відкрити для себе документальне кіно в різних жанрах. Формат експедицій, спостережень, фіксації дає унікальний досвід пізнання героїв, взаємодії та спілкування. Кожне фільмування привносить стільки крутих емоцій, рефлексій. Кожен раз, занурюючись в цей процес, дивуєшся глибиною та масштабом подій і людей, які живуть у нас в країні. Це справді унікальний досвід поєднання професійного та особистісного росту.

Ольга Оборіна
операторка, координаторка відділу операторів

Наталія Вишинська

дослідниця

Після цього Наталя почала активно долучатися до творення проєкту, зокрема допомагала шукати нових героїв для мультимедійних історій. Пізніше вона стала проєктною менеджеркою спецпроєкту «Амбасадори», в межах якого ми показували, яким бачать своє місто його відомі мешканці. До прикладу, учасники гурту ТНМК були героями серії про Харків, а співачка ONUKA розповіла про улюблені місця Києва. У 2020 році Наталя Вишинська продюсувала спецпроєкт «Зелена експедиція».

— Далі були [проєкти] «Експортери», «Водна експедиція», «Фермерство», «Соціальні ініціативи», друге коло експедиції, «Нацспільноти», «Зимові свята» та багато іншого. У 2020 році само собою організувався і виокремився відділ дослідників, координаторкою якого стала я.

З початком повномасштабного вторгнення Наталі довелося залишити ферму. Її батьки, сестра та племінниці були в окупації на Київському Поліссі, а брат отримав дуже важке поранення в бою.

— [Повномасштабна] війна повністю змінила моє життя, почалося нове. Але Ukraїner — це те єдине, що лишилося зі мною, те, що витягувало мене з найбільшої чорноти, те, що давало мені сил і натхнення рухатися далі.

Чому важливо волонтерити?

— Це можливість одразу бачити зміни, які створює проєкт. Наприклад, ось ти шукаєш героя для експедиції деокупованими територіями, а вже через кілька місяців виходить історія і люди збирають кошти на відбудову знищеного ліцею або на дрони військовим. Ось така наша фантастична реальність.

Наталія Вишинська
дослідниця

Катерина Легка

редакторка

Ми дбаємо, щоб кожен матеріал Ukraїner був чітким, правдивим, цікавим і корисним, саме тому до його створення долучається багато волонтерів різних спеціальностей. Героїня цього допису — редакторка Катерина Легка, яка чаклує над текстами Ukraїner уже близько шести років.

— Моя роль у проєкті — робити з тексту цукерочку. До мене потрапляє чорновий варіант матеріалу, який потрібно дуже уважно вичитати, зробити фактчекінг власних назв, дат, подій тощо, за необхідності змінити структуру, підкоригувати авторський стиль, внести коректорські правки, допомогти автору/-ці побачити нові сенси і нові погляди на відомі речі.

Серед проєктів Ukraїner, над якими працювала в ролі редакторки, Катерина виділяє «Зелену експедицію» — мультимедійні історії про українські бізнеси, що впроваджують екоінновації. А також цикл матеріалів про Голодомор:

— Найбільше враження на мене справив спецпроєкт про Голодомор. По-перше, фаховим підходом. По-друге, дуже щемкими історіями. І по-третє, своєю важливістю: коли розумієш, що свідкам Голодомору зараз по понад 90 років і щороку їх стає менше, відповідно ми втрачаємо шанс зафіксувати нашу історію, свідчення очевидців і злочини радянської влади проти українців.

Із проєктів, які стартували після початку повномасштабного вторгнення Катерині найбільше до душі серія матеріалів про найпотужніші бригади українського війська — «Підрозділи перемоги».

— Кожен новий матеріал, над яким працюю, здається мені улюбленим, аж поки не отримаю новий текст, ще цікавіший за попередній.

Чому важливо волонтерити?

— Волонтерити — значить віддавати часточку свого часу, уваги і внутрішнього ресурсу на допомогу іншим, тобто жити не лише для себе. А волонтерити для Ukraїner — це ще й зробити свій внесок у збереження нашої національної ідентичності. Це допомогти українцям пізнати самих себе, свою історію, традиції, давні ремесла, дізнатися про те, які цікаві люди живуть навколо нас.

Катерина Легка
редакторка Ukraїner

Катерина Пташка

дизайнерка, координаторка відділу дизайнерів

Проактивність, зацікавленість і вмотивованість — риси, які Катерина найдужче цінує в колегах-дизайнерах. Каже, що волонтери, які пропонують ідеї покращення дизайнів чи надають власні ілюстрації для оформлення дописів і лонгрідів — справжній скарб.

Улюбленими проєктами Ukraїner Катерина називає серії документальних мультимедійних матеріалів «Деокупація» і «Підрозділи перемоги». Вони з’явилися після початку повномасштабного вторгнення й відображають ключові події та цінності сучасної України. «Деокупація» оповідає історії опору українців російській агресії і показує, що по собі залишає «рускій мір» на звільнених землях. А спецпроєкт «Підрозділи перемоги» знайомить із тими, хто нині зі зброєю відстоює незалежність України.

— Крім того, що це важливі проєкти для історії, мене особисто зачіпають герої. Коли працюєш над візуальним оформленням і бачиш ці обличчя на фото, слухаєш ці голоси у відео… Це перш за все про неймовірних людей. Та й власне, так можна про кожен проєкт сказати.

Чому важливо волонтерити?

— Щоб робити корисні для суспільства справи, єднаючись із людьми зі своєї «зграї». Це зв’язки, які утворюються між людьми зі схожими цінностями, переконаннями та принципами. Дуже часто ці люди й надалі лишаються в моєму житті, навіть якщо хтось перестає волонтерити. Бо Ukraїner вміє об’єднувати людей.

Катерина Пташка
дизайнерка, координаторка відділу дизайнерів Ukraїner

Софія Базько

екскоординаторка транскрибаторів та субтитрувальників українськомовної версії Ukraїner

Софія Базько — екскоординаторка відділів транскрибаторів та субтитрувальників українськомовної версії Ukraїner, яка була з нами в цій ролі аж 4,5 роки. Ми неймовірно вдячні Софії, яка змогла розбудувати ці відділи та налагодити процеси, щоб усі відео після зйомок були ретельно перетворені в текстовий формат (транскрибації), а вже змонтовані версії мали якісні субтитри. Днями Софія передала цю роль, аби відкрити свою справу, та вона продовжуватиме волонтерити в Ukraїner.

Софія долучилася до спільноти Ukraїner у грудні 2017 року в ролі транскрибаторки. Тоді вона ще навчалась на журналістиці, але вже чітко знала, що хоче розвиватися в колі однодумців і бути частиною потужної спільноти, разом з якою вона могтиме впливати на життя українців.

— Я відчувала себе людиною, яка не просто архівує набір літер, я була людиною, яка архівувала чиєсь життя, досвід та емоції. […] Це манило та лякало водночас. Якось я транскрибувала матеріал про Вашківецьку Маланку, а потім тижнями говорила словами героїв цієї історії. Я б не помітила цього, якби до мене не підійшла дівчина з Буковини та не запитала: «А ти звідки? Говориш, як в мене вдома!». На хвилинку, я з Наддніпрянщини.

Наступним етапом діяльності Софії стало координування відділу транскрибаторів. Ось як тепло вона відгукується про цей період:

— Було багато досягнень та викликів, які б я точно не подужала без своєї команди. Всі вони — це мій найбільший здобуток та натхнення. Це люди, які перед навчанням, після роботи, у відпустку чи навіть у блекаут продовжують упродовж останніх місяців чи років зберігати те, про що думають, чим переймаються та про що мріють сотні українців, [яких знімає Ukraїner]. Саме команда транскрибаторів стала тою опорою, яка дозволила [мені] розвиватися всередині спільноти та прагнути чогось нового.

Із вересня 2021 року Софія почала опікуватися ще однією командою, а саме — відділом субтитрувальників українськомовної версії Ukraїner. Шліфування мови героїв — складне й відповідальне завдання. Субтитри українською в нашому інфопросторі раніше були рідкістю, зараз ситуація змінюється на краще, адже існує велика аудиторія глядачів, які потребують саме українськомовних субтитрів або ж надають їм перевагу.

— [Координування відділу субтитрувальників] — це був, безперечно, новий для мене досвід, який спочатку видався непосильним викликом. Звикла до збереження мови та мовлення, я була змушена олітературнювати все те, що і як говорили герої історії. Це засмучувало мене до тих пір, поки я не отримала перші слова подяки за створені українські субтитри.

З усіх історій Ukraїner Софія вирізняє перше (2016–2018) та друге (2019–2021) кола експедицій:

— Це майже завжди були невідомі, але дуже круті локальні дієвці, за якими цікаво спостерігати. Наприклад, сім’я, яка переїхала на хутір та перекваліфікувалася з бізнесменів на фермерів, або ж дівчина, дослідження якої відкрили відомі та незвідані фрагменти карпатської культури.

Чому важливо волонтерити?

— Волонтерство — це час, добровільно вкладений у втілення створеної кимось цінності, а часто ще й експертиза та досвід, якими не шкода поділитися. Часто амбітним мріям бракує не стільки матеріальної, як ідейної підтримки. Тобто мрія — це не щось недосяжне, як вам здається. Це те, чому потрібно більше суспільного розголосу та кількох волонтерів, які в неї повірять. Такою мрією колись був Ukraїner. Бачите, що з цього вийшло?

Софія Базько
екскоординаторка транскрибаторів та субтитрувальників, віднедавна — волонтерка Ukraїner

Євгенія Сапожникова

головна редакторка видавництва Ukraїner

Один із ключових напрямів роботи команди Ukraїner — розвиток видавництва, що є органічним продовженням нашої діяльності, цінностей і місії. Книжки, зроблені на основі досліджень команди й окремих авторів, стають матеріальним втіленням нашого мультимедійного контенту, поглиблюють висвітлені на онлайн майданчиках теми, а подекуди глибоко розкривають галузі, які ще не були належно виствілені.

Сьогодні знайомимо вас із головною редакторкою нашого видавництва — Євгенією Сапожниковою.

Євгенія приєдналася до спільноти в 2017 році. Раніше вона була шеф-редакторкою українськомовної версії проєкту. Женя опікувалася відділом редакторів, а також дбала про те, щоб усі тексти в цій мовній версії були якнайкращими.

«Книжкова» історія Євгенії почалась у 2019 році, коли команді прийшла ідея створити видання за мотивами першого кола експедиції Україною з літа 2016 року до зими 2018-го. З цієї ідеї утворилося видавництво Ukraїner, і так Євгенія стала його головною редакторкою. Каже, що в цій ролі наразі почувається найкраще:

— Я люблю великі, тривалі проєкти, бо, зізнаюсь, доволі повільно працюю. Тож видавничий напрям для мене — ідеальний.

Дуже цінним для Євгенії є відчуття синергії в спільноті: коли в командних обговореннях народжуються яскраві ідеї для майбутніх книжок, коли підтримка є на всіх етапах створення нового проєкту, коли команда має спільні цінності, бажання й погляди.

— Люблю наші командні обговорення ідей майбутніх книжок. Часто потім і не пригадаєш, чиєю була саме та блискуча ідея! Але в Ukraїner є цей вайб співтворчості, тож і ідеї часто спільні.

— Я люблю, коли ми беремося систематизувати вже зібрані в експедиціях історії, або ж зважуємося на масштабні дослідження геть нових тем і в результаті народжуються круті, важливі книжки. Хоч я й маю видавничу освіту, та в Ukraїner я багато чому вчусь у процесі. І це мене драйвить.

Один з улюблених проєктів Євгенії — «Національні спільноти та корінні народи України». Редагування усіх матеріалів цієї серії надихнуло її досліджувати та більше вивчати цю тему. Свого часу Євгенія жила в Криму і з початком війни їй довелось поїхати звідти. Наразі вона вдячна цьому проєкту, адже отримала змогу дослідити те, що не встигла, доки була на півострові.

Чому важливо волонтерити?

— Мені важливо волонтерити, бо хочеться бути у спільноті однодумців, які готові вкладати свій час і зусилля в те, що робить Україну кращою. Вкладати багато і просто так, бо люблять цю країну.

Катерина Цвігун

режисерка монтажу

Робота режисера монтажу дуже кропітка. Вона потребує уважності й уміння побачити з-поміж терабайтів відео саме той уривок, що допоможе якнайповніше розкрити історію і підкреслити особистість героя. Одна з тих, хто чаклує над відео Ukraїner — Катерина Цвігун. Розповідаємо, що їй найдужче подобається у роботі та який із проєктів Ukraїner припав до душі.

Катерина долучилася до команди Ukraїner наприкінці 2021 року. Перше відео, над яким працювала — про гірський притулок і волонтерський пошуково-рятувальний пост Marmaros Rescue Hut — вийшло на нашому ютуб-каналі за день до початку повномасштабного вторгнення.

Частина команди повернулася до роботи з перших днів широкомасштабної війни. Серед них була й Катерина.

— 25 лютого я вже була активно включена в робочий процес, і саме це допомогло мені утримати свою кукуху на місці в лютому-квітні 2022-го. Я відчула себе дотичною до інформаційного спротиву російській агресії. Ворог дуже тисне на нас в інфополі своєю пропагандою, вона підступна й проникає в усі шпарини, тож голос українських медіа має звучати впевнено.

Нині постійна команда відділу відеомонтажу великих історій налічує чотирьох спеціалістів. Вони щодня невтомно працюють над тим, щоб терабайти відзнятого матеріалу перетворювалися на ємкі й промовисті історії, які відгукуються й надихають глядачів:

— Із початком повномасштабної війни збільшилися обсяги роботи, додалося динаміки й нових форматів. Долаючи ці виклики, ми робимо якісні стрибки, і мені це подобається.

Серед проєктів, до роботи над якими долучилася, Катерина виділяє документальний серіал «Деокупація», який цьогоріч потрапив до шортлиста Шевченківської премії. Дівчина сподівається, що Україна поверне всі свої території і їй випаде нагода монтувати серії про звільнені міста Криму.

— Мені подобається, що своїми відеоісторіями ми розповідаємо про простих (або непростих) людей, які на сьогодні є зерном спротиву і репрезентують українську ідентичність.

Ще одним важливим для себе проєктом Катерина називає матеріал «Жінки на війні». Каже, що пишається і щиро захоплюється українськими військовослужбовицями й уважно стежить за їхньою діяльністю. Катерина також хотіла доєднатися до сил оборони, однак її чоловік, який нині служить у війську, переконує, що поки одного захисника в сім’ї достатньо.

Чому важливо волонтерити?

— Як сказав герой нашої історії про відбудову Харкова, волонтерство — це наш соціальний податок. Вважаю, що нині кожен повинен бути дотичним до того чи іншого виду волонтерства, допомагати нашим військовим і цивільним, які цього потребують. Хтось скаже, що забезпечити всі ці потреби має держава. Можливо, але в умовах повномасштабної війни й нерівного співвідношення сил із ворогом держава не справляється. Можна сидіти на місці, чекати й нарікати на всіх і все. А можна робити конкретні дії. Звісно, якщо хочеться мати майбутнє для себе та своїх дітей.

Катерина Цвігун
режисерка монтажу Ukraїner

Тоня Андрійчук

авторка текстів

Написання читабельних і цікавих текстів — дуже кропітка робота. Важливо відчувати історію кожного героя, про якого створюєш лонгрід із експедиційних матеріалів, а також знайти новий ракурс уже проговореній темі, якщо готуєш матеріал, користуючись відкритими джерелами чи підказками рісьорчерів. Над цими процесами в Ukraїner чаклує більше десятка людей. Одна з них — Тоня Андрійчук, про яку розповідаємо в цьому дописі.

Тоня долучилася до спільноти у 2019 році як авторка українськомовних текстів, заповнивши форму для волонтерів. Натоді вона вже знала про проєкт, читала лонгріди, дивилася відео і захоплювалась тим, що створює команда Ukraїner.

— Моя роль — слухати, досліджувати, шукати слова і підбирати їх так, щоб читати текст було приємно і цікаво. Гадаю, що вміння слухати та чути — одні з найважливіших для вдалої розмови з героями.

Тоня ділиться, що дуже їй полюбилось те, що спільнота Ukraїner — це один цілісний організм. Усі процеси злагоджені та взаємопов’язані, усі волонтери та основна команда, які є драйверами всіх процесів, працюють в синергії.

— Мені подобається, що в Ukraїner весь процес роботи над лонгрідами — від обговорення ідеї або теми до кінцевих правок рухається злагоджено від однієї людини до іншої. Кожна людина своїм професіоналізмом робить текст кращим, а чуйністю і емпатією — створює простір для комфортної співпраці.

Один з улюблених проєктів Тоні — експедиція Волинню, що відбувалася ще до повномасштабного вторгнення. Зважаючи на те, що дівчина родом з цієї місцевості, каже, досвід був особливо захопливим. Радимо подивитися мультимедійний матеріал «Великдень на Волині» й перейняти собі рецепт паски, яким поділилася бабуся Тоні. Відео — на ютуб-каналі, а лонгрід — на сайті.

А з проєктів, що полюбилися Тоні за період широкомасштабної війни, вона яскраво згадує «Підрозділи перемоги»:

— Мені особливо сподобалось працювати над текстом про 93 ОМБр «Холодний Яр». На мою думку, «Підрозділи перемоги» — це один із найважливіших наших проєктів, бо він розкриває тих, завдяки кому ми можемо залишатися українцями у вільній країні, і показує тяглість українського війська, його велику значимість для нас як нації впродовж століть.

Чому ти волонтериш?

— Волонтерство посилює нас як українське суспільство, і як громадян. Це потужний спосіб об’єднатись, особливо в часи, коли гостро стоїть питання виживання нації. А ще воно дає можливість зробити щось корисне там, де державні органи або не мають достатньо ресурсів, або недостатньо ефективні.

Тоня Андрійчук
авторка українськомовних текстів Ukraїner

Віталій Побережний

продюсер, автор текстів та репортажів

Ukraїner — проєкт, де цінують розвиток, ініціативність та відкритість до нового. Часто наші волонтери приміряють на себе різні ролі, змінюють їх, пробують робити те, чим не займалися раніше. Так сталося і з Віталієм Побережним. Він пробував свої сили як автор, редактор, фотограф, координатор відділу рісьорчерів і репортажист. Наразі він поєднує задачі продюсера, періодично пише репортажі й робить до них фото, а ще є автором і упорядником текстів до книжки Ukraїner, яка побачить світ уже в 2024 році.

Частиною команди Віталій є вже понад два роки, а от про проєкт дізнався ще раніше й випадково:

— Здається, серед рекомендацій на ютубі випало. Це був рік 2017. Я тоді дивився багато українськомовного контенту, то, мабуть, тому й натрапив.

Віталій навчається на історичному факультеті в Національному університеті «Києво-Могилянська академія», та вже встиг написати книжку, в основу якої лягли враження й роздуми з його поїздок на деокуповані території. «То не поля горять» — збірка художніх репортажів, у яких занотовані переживання та спогади людей, які були в окупації.

— У Ukraїner я ніби граю в бінго, постійно опановуючи нові ролі та здібності […], та, мабуть, найцінніший із перелічених для мене досвідів — продюсування.

Віталій продюсував п’ять останніх епізодів документального спецпроєкту «Деокупація», в якому розповідаємо історії спротиву українців. Ці серії про те, що переживали наші люди в окупації, як вони чинили опір російському терору та як ніколи не переставали вірити в перемогу. Відео можна переглянути на ютуб-каналі Ukraїner, а лонгріди почитати на нашому сайті.

А ось про улюблений проєкт Ukraїner Віталій говорить інтригуюче:

— Мій улюблений проєкт поки що не анонсований, але це книжка. Над нею наша команда працює вже рік. Стежте за анонсами в соцмережах Юкрейнера.

Чому важливо волонтерити?

— Волонтерство — це чеснота. Воно передбачає сприйняття світу ширше, ніж на рівні меркантильних потреб. Волонтерячи, ми розвиваємо власну духовність та робимо світ кращим.

Віталій Побережний
продюсер, автор текстів та репортажів Ukraїner

Герман Крігер

фотограф

Герман Крігер доєднався до проєкту як фотограф у 2023 році. Його перша зйомка для Ukraїner — тижнева поїздка деокупованими околицями Харкова зі львівським гуртом «Пиріг і Батіг». Подивитись, що з цього вийшло можна на нашому ютуб-каналі у фільмі «Не співати російською та відкривати книгарні — культура Сходу під час війни».

— Це був цікавий та новий формат зйомки для мене — цілий тиждень жити та цілими днями бути поруч з героями майбутнього фільму та моїх фотографій.

Свої завдання в команді Герман описує так:

— Моя роль — бачити світ навколо, випробовувати на собі небезпеку, фотографувати її, дивитися крізь стіни, бути ближче, фіксувати кульмінаційний момент, відчувати. Якщо коротко — фотографувати та бути частиною прекрасної команди Ukraїner, допомогати.

Герман брав участь у декількох експедиціях у межах спецпроєктів «Деокупація», «Відновлення», та «Фермерство під час війни». Про кожну з таких поїздок він говорить натхненно. Каже, що надихається історіями наших героїв-воїнів, волонтерів та простих фермерів, які віддані своїй справі.

Найбільше йому запам’яталися поїздки під час зйомок для спецпроєкту «Деокупація»:

— Ніколи не набриднуть історії наших воїнів про їхні подвиги та звільнення наших міст.

— Ukraїner дає мені можливість бачити перемогу власними очима.

Чому ти волонтериш?

— Волонтерство — це ознака свідомого суспільства, можливість отримати цінний досвід, долучитися до важливих та знакових подій, познайомитися з цікавими людьми та багато іншого. Але про це дізнаєтеся, якщо станете волонтером.

Герман Крігер
фотограф Ukraїner

Юлія доєдналася до нашої команди 2021 року. Розповідає, що найважливіше у волонтерстві в Ukraїner для неї — поширення якісного та цікавого контенту про Україну за кордон.

— Важливо, щоб цей контент створювався свідомими українцями, бо хто як не ми самі можемо найкраще про себе розповідати світу, пояснюючи при цьому всі непрості моменти і нюанси? Тому я дуже рада, що допомагаю улюбленому проєкту говорити польською і доносити інформацію про Україну і її чудових людей друзям та партнерам полякам.

Спершу Юлія писала й перекладала для Ukraїner тексти на польську, а з жовтня 2023-го перейняла обов’язки координаторки польськомовної версії:

— Зараз я розплановую та готую матеріали до публікації, координую польсько-української команди перекладачів та редакторів, щоб наші читачі в Польщі регулярно отримували порцію цікавих історій про Україну своєю мовою.

Улюбленим проєктом Ukraїner Юлія називає докфільм «Як у вас почалося 24 лютого?». Над його перекладом команда польськомовної версії працювала спеціально до фестивалю українського кіно у Варшаві. Крім цього Юлії вдалося влаштувати показ докфільму в Познані, де вона зараз проживає:

— Цей показ був для мене особливий, бо я могла спостерігати реакцію людей на наш фільм, а також почути їхні відгуки про побачене.

Ще один проєкт, який припав до душі Юлії — «Україна очима іноземців». Це серія інтерв’ю з іноземними журналістами, дослідниками, громадськими й культурними діячами, які висвітлюють російську війну проти України. Юлія ділиться, що їй дуже цікаво довідуватися нове про українців із рефлексій людей, які бачать нас і контекст ззовні.

Чому важливо волонтерити?

— Волонтерство — це спосіб робити щось не лише для себе, ділитися своїм досвідом, знаннями та навичками з іншими, зустрічати чудових людей, з якими у вас спільні цінності.

Юлія Іваночко
координаторка польської версії Ukraїner

Ірина Швець

грантова менеджерка

Щоб забезпечувати знімальні команди всім необхідним в експедиціях і втілювати масштабні проєкти на кшталт благодійного фестивалю «Хоробрі міста», ми залучаємо ресурси не лише партнерів, а й грантові кошти. У цьому нам допомагає команда грантових менеджерів. Одна з них — Ірина Швець.

Ірина доєдналася до команди Ukraїner 2017-го. Впродовж ось уже шести років вона сприяє тому, щоб наша спільнота могла створювати якомога більше цінних проєктів і гучніше мовити про Україну й українців.

— Мені пощастило бути залученою до всіх етапів: бачити, як ідея народжується, як вона проходить багато кіл дискусій всередині команди, як підбирається для неї найкраща форма реалізації, а після — вже у ролі глядача — спостерігати за результатом втілення задуму в життя.

На запитання про те, чи є серед проєктів Ukraїner ті, що найбільше припали до душі, Ірина відповідає:

— У мене немає улюбленого проєкту, бо коли пишеш грантові заявки, за всі переживаєш однаково.

Однак менеджерка все ж виокремила два, які їй по-особливому відгукуються — серія матеріалів «Країна ззовні» та книжка «Ким ми є?. Національні спільноти та корінні народи України».

— «Ким ми є…» — одна з найулюбленіших книжок видавництва. Вона розповідає про мультикультурність України та її готовність приймати всіх, кому вона дорога і хто обрав її за свою домівку. Це також про цінності та вміння побачити прекрасне у різноманітності.

Чому важливо волонтерити?

— Для мене волонтерство — це про співтворення на основі спільних цінностей. Це про можливість бути серед своїх і робити трохи більше, ніж я могла б зробити самотужки.

Ірина Швець
грантова менеджерка

Юрій Стефаняк

більдредактор, координатор фотографів

Юрій приєднався до команди 2018 року. Каже, що якось працював на фестивалі, де Ukraїner проводив презентацію про свою спільноту й те, що вона робить. Там одразу й запитав, як можна стати частиною команди, яка створює контент про Україну та українців. І вже за декілька місяців Юрій відправився в свою першу експедицію Таврією.

— Із 2018 року я фотограф, а з лютого 2022-го — координатор відділу фотографів і більдредактор. Кажу всім, щоб гарно знімали, а потім зауважую, які вони молодці, що все так гарно познімали. 🙂

На питання «‎Що для тебе фотографія?» Юрій відповідає так:

— Це для мене все. Мені навіть фізично погано без зйомок буває. Це для мене спосіб побачити світ, показати його іншим та, в ідеалі, зрозуміти його хоча б трохи.

Найбільш пам’ятною називає ту першу експедицію Таврією, яка почалася з Херсона:

— В першу ж ніч ми ночували на Аджигольському маяку, а потім жили в Олега Марчука (оператора Ukraїner. — ред.) в Олександрівці. Зараз там кожна хата понівечена або її взагалі не існує [через атаки окупантів].

Окрім цього, Юрію полюбилася експедиція Закарпаттям 2019 року, адже тоді він уперше побував у цьому регіоні. Матеріали з цієї подорожі можна переглянути на сайті Ukraїner: ми фіксували історії людей, а також замки, садиби зеленого туризму, кінні ферми, сироварні та виноградарські угіддя тощо.

— А в 2022 році наймасштабнішою для мене особисто стала винна експедиція.

Чому важливо волонтерити?

— Для мене волонтерство в Ukraїner — то можливість зробити свій внесок у майбутнє українського суспільства.

Юрій Стефаняк
більдредактор, координатор фотографів

Олександр Кухарчук

транскрибатор

Олександр волонтерить у відділі транскрибаторів Ukraїner із липня 2021 року. Він один із тих, хто опрацьовує відеоматеріали експедицій і передає все сказане текстом, що стає основою для роботи авторів і субтитрувальників.

— Що мені справді подобається в транскрибуванні так це те, що ми бачимо значно більше відзнятих відеоматеріалів, ніж увійде у фінальну версію відео. Тому ми маємо щастя дізнатися про наших героїв значно більше. Напевно, більше за нас бачать лише самі учасники експедицій.

Олександр каже, що транcкрибаторам доволі складно відмежовувати власні досягнення від роботи всієї команди, проте є одна річ, якою відділ може пишатися, — мовлення героїв передають слово у слово, тож їхня праця — ще й архів особливостей української мови.

— Через десятки років можна буде відкрити архівний матеріал про умовного Василя з метеостанції «Пожижевська» у Карпатах і зрозуміти, як у 2020 році говорили в цьому регіоні.

Один з улюблених проєктів Ukraїner для Олександра — «Підрозділи перемоги»:

— На мою думку, те, що фіксує Карина [Пілюгіна] (продюсерка проєкту. — ред.) з командою, просто неможливо переоцінити. Фактично це і документування звитяг наших військових прямо зараз, і чудові просвітницькі матеріали про історію кожного підрозділу.

А «Відновлення» Олександр називає найсвітлішим проєктом, у якому він брав участь за роки волонтерства в Ukraїner:

— Коли люди, незважаючи на весь пережитий жах [повномасштабної війни], повертаються, об’єднуються і спільно відбудовують свої міста, — для мене це таке собі світло в кінці тунелю, яке хотілося б якнайшвидше побачити на всіх деокупованих територіях.

Чому важливо волонтерити?

— Для мене волонтерство — це насамперед розвиток. Кожного окремого волонтера як особистості, волонтерської організації як спільноти, а в результаті — розвиток усього громадянського суспільства.

Олександр Кухарчук
транскрибатор

Олеся Бóгдан

редакторка

Олеся долучилася до команди Ukraїner влітку 2022 року як редакторка. Про спільноту дізналася від друзів, а волонтерить, щоб знайти «своїх» і могти бачити, як навіть невеликий внесок розростається у щось більше.

— Одним із перших текстів для Ukraїner був матеріал про пропаганду Росії — тож я перечитувала їхнє стратегічне планування і жахалася, слухала промови Путіна, проникала у всю цю хтонь. Та тепер знаю, що редактор — це далеко не про коми чи вдале слово. Буває, що ми з авторами взагалі перекроюємо текст, щоби він досягав цілі.

Олеся ділиться, що під час редагування вона ніби буває «за лаштунками» тексту до того, як його побачить читач. А ще розповідає про свої здобутки у проєкті:

— Досягненням для мене є те, що тексти потрапляють до своїх читачів, що вони щоразу глибші й точніші. Що багато говоримо про війну, осмислюємо і шукаємо точки дотику. Що протидіємо ворожій пропаганді — а вона дуже небезпечна, бо буває майже непомітною. Радію, що можу докластися до цього.

— До слова, на самому початку повномасштабного вторгнення мені написала знайома зі Штатів, вона була моєю сусідкою в дитинстві і виїхала ще дитиною. Вона спитала, що їй почитати, аби краще розуміти Україну. Я без вагань розповіла про Ukraїner.

Серед своїх улюблених проєктів Олеся виділяє «Хоробрі міста», «Підрозділи перемоги» та «Деокупацію». Говорить, що вони про наше теперішнє, про те, що історія твориться прямо зараз.

— Вони (проєкти Ukraїner. — ред.) про військових, які щодня вчиняють подвиги, і добре, що ми можемо про це розповідати у реальному часі. Вони про цивільних теж, які стикаються з власними викликами і вчаться жити в абсолютно нових часах. Про тих, хто чекає і продовжує творити Україну на тимчасово окупованих територіях. Важливо говорити і про це, і загалом про процеси, з якими нам доведеться стикатися й надалі. Тому згадаю ще панельні дискусії [в межах події Ukraїner «Хоробрі міста»] про деокупацію і виклики.

Чому ти волонтериш?

— Важливо знайти себе у волонтерстві, бо зараз це потужна частина української ідентичності, як на мене. Співчуття, здатність об’єднуватися, здатність запалювати і надихати інших ми перетворили у форму, до якої може долучитися кожен. Зараз повно активностей, можна обрати те, що підходить найбільше. Головне, що кожна така дія може надихнути більше людей — а значить, ланцюжок волонтерства розростеться на ще одну важливу людину, яка зможе ще більше.

Олеся Бóгдан
редакторка Ukraїner

Єлизавета Пряхіна

SMM-менеджерка іспанськомовної версії Ukraїner

У жовтні 2022 року Єлизавета стала частинкою нашої великої спільноти, а саме SMM-менеджеркою іспанськомовної версії Ukraїner:

— Коли я побачила, що іспанська версія Ukraїner шукає SMM-ника, зрозуміла, що це ідеальний збіг‎, і одразу побігла подаватися. Сюжетний поворот мого життя стався у 2023 із переїздом в Барселону, і я щаслива, що можу просувати наш контент тут, серед представників нашої прямої цільової аудиторії.

У команді іспанськомовної версії Єлизавета постить контент і просуває його, шукає нові партнерства, аби наші матеріали побачило якомога більше іспанськомовних читачів.

— На жаль, в Латинській Америці дуже помітним є вплив російської пропаганди, але мене тішить те, що будучи частиною іспанської редакції, маю змогу робити помітний внесок у те, щоб цьому протистояти.

На питання про досягнення в проєкті за час співпраці, Єлизавета відповідає:

— За ці півтора роки в Ukraїner найбільшими досягненнями відділу стала участь у двох грантових проєктах, завдяки яким версія набрала чимало нових підписників і налагодила багато крутих партнерств.

Улюблений спецпроєкт Єлизавети — «‎Деокупація», адже розповідає про те, яку відданість і жагу до свободи мають українці. На ютуб-каналі Ukraїner маємо вже 27 серій цього проєкту, а на сайті — текстові версії.

— 6-та серія, 44-та хвилина — випуск про рідний Ха (Харків. — ред.) і кадри з моєї станції метро. Передивляюсь його кожен раз, коли відчуваю тугу за домом, то вже знаю напам’ять послідовність епізодів.

— Я тішуся, що наразі Ukraїner активно працює над розвитком цього проєкту у вигляді [англомовної] книжки, яку, як на мене, має побачити увесь світ.Так само «‎Деокупація» стала моїм першим грантовим проєктом за час роботи в спільноті, і я дуже тішуся та пишаюся результатами, яких ми досягли.

Чому важливо волонтерити?

— Волонтерство на сьогодні — це база. Фундамент. Ґрунт, якщо хочете. Це те, на основі чого будується громадянське суспільство тої самої України наших мрій. Я вірю, що саме маленькі річки несуть глибину, і для мене саме наші маленькі кроки у волонтерській діяльності зараз можуть зробити надзвичайний вплив на те, якою буде Україна в майбутньому.

— Цікавий факт: мої найкращі друзі — це люди, з якими ми познайомилися якраз-таки на волонтерських проєктах, тому це так само про нетворкінг, який приносить в твоє життя таких цінних в наші непрості часи однодумців.

Єлизавета Пряхіна
SMM-менеджерка іспанськомовної версії Ukraїner

Мар’яна Корольчук

режисерка монтажу та моушн-дизайнерка коротких відеоформ

Мар’яна Корольчук долучилася до команди коротких відеоформ Ukraїner у травні 2023 року. Її першим завданням було анімування графіки для відеопояснювача «Чому варто відмовитися від Telegram». Згодом дівчина спробувала себе в монтажі коротких форм відео для соцмереж — кепшенів і рілів. А з вересня зосередилася на створенні ютуб-шортсів.

— Віддивляюся ще неопубліковане нове довге відео, нарізаю декілька коротких форм і додаю субтитри. Завдання полягає в тому, щоб виокремити історію, яка зможе затримати увагу глядача і, в ідеалі, змотивувати його перейти й переглянули повне відео.

Мар’яна вважає, що нині дуже важливо створювати контент про Україну іноземними мовами. Форма короткого відео, на її погляд, дуже ефективна для такого завдання:

— Короткі форми [відео] — це найпопулярніший наразі варіант донести свій меседж до різної аудиторії — як української, так і закордонної.

Серед проєктів Ukraїner, до роботи над якими долучалася, Мар’яна виділяє спецпроєкт про звільнення українських земель «Деокупація»:

— Це змога більше дізнатися про ту чи іншу операцію, про яку можемо вже і не згадати з таким потоком новин. І що за одним реченням, умовно «Сьогодні вдалося відбити ворога і звільнити Андріївку» стоять місяці роботи різних бригад, воїни, їхні історії, поранення і ще багато всього.

Також Мар’яні полюбився проєкт «Культура під час війни»:

— Культура — це один із найважливіших факторів творення сучасної України. Збагачення, відновлення, пошук втраченого, пошук нових унікальних форм. Це дуже потужний інструмент у вихованні теперішнього покоління.

А ще Мар’яна з теплом розповідає про акцію «Різдво разом», яку ініціював на деокупованих територіях волонтер Ukraїner Віктор Перфецький. Цьогоріч дівчина й сама доєдналася до одного з трьох вертепів, які рушили на південь і схід країни, щоб подарувати свято мешканцям тих населених пунктів, які через близькість до фронту чи кордону з РФ перебувають під постійною загрозою обстрілів. Вертеп, учасницею якого була Мар’яна, побував, зокрема, в Дергачах і Харкові.

— Це відбулося в перший тиждень року, але це вже точно один із найцінніших моментів за рік. Чесно кажучи, було страшнувато, але ця поїздка знову відкрила очі на те, що Харків живий. Нас прийняли дуже тепло і якщо місцевим жителям це підняло настрій хоча б на 20 хвилин, то воно вартувало того.

Чому важливо волонтерити?

— Можливо, банальна фраза, але мені вона тут дуже влучна: «Коли ділишся любов’ю, то її не стає менше, вона примножується». У волонтерстві так само. У тебе в геометричній прогресії примножується любов до людей, до України, віри в перемогу, віри в людей навколо тебе і в те, що ви разом робите. У волонтерстві ти переважно здобуваєш — емоції, людей, задоволення від процесу і результату, відчуття власної цінності.

Мар’яна Корольчук
режисерка монтажу та моушн-дизайнерка коротких відеоформ

Анна Клевцова

субтитрувальниця, технічна редакторка субтитрів

Повномасштабна війна актуалізувала для Анни питання самоідентифікації.

— У цьому пошуку відповідей я натрапляю на книжку Ukraїner «Ким ми є? Національні спільноти та корінні народи України». Її назва сходилася з моїм головний запитанням: «Ким є я?». Не вагалася, знала, що мені потрібна ця книжка. Це була перша покупка для себе після 24 лютого [2022-го].

На останніх сторінках книжки Анна побачила довгий список волонтерів, які долучилися до її створення. І впізнала там одне ім’я — її приятелька Іра виявилася субтитрувальницею в команді Ukraїner і запропонувала доєднатися до цього відділу. Анна хотіла, проте сумнівалася.

— Я дуже переймалася за рівень своєї української, бо я — кримчанка, яка перейшла на українську 2019 року.

Усе ж цікавіть і сміливість взяли своє: 2022 року Анна доєдналася до спільноти, вчилася робити субтитри, паралельно багато читала, щоб покращувати свою українську, і згодом стала технічною редакторкою й коректоркою субтитрів.

— Наразі я роблю субтитри та перевіряю субтитри інших. Я радію, що українського контенту стає все більше, і що українські субтитри стали важливою його частиною.

— Субтитрування — балансування між [особливостями] мовлення героя та літературною нормою. Наше завдання — не вкрасти й не відшліфувати «мову героя», а відредагувати текст так, щоб глядач встиг прочитати й відчути те, що хотів передати герой. Усне мовлення та письмове дуже відрізняються, ось оцю відмінність нам треба компенсувати.

Субтитрувальники використовують ШІ, проте, каже Анна, після нього потрібно перевіряти все ще ретельніше: як побудовані речення, термінологію, імена, скорочення тощо.

— Уявіть, [ви дивитеся відео]: бойові дії, наші військові сидять в окопах, чутно звуки вибухів. Тут один із них кричить: «В пиві, мужики, в пиві!» (це те, що «почув» ШІ). Звісно, що то не «в пиві», а «FPV», [тобто] дрони. Тому ми вдячні ШІ за набирання тексту, а далі вже людина.

Анна каже, що проєкти Ukraїner про ремесла, фермерство, виноробство та традиції допомагають їй дізнаватися про Україну. Дівчина мріє поїхати в ті місця, які бачить у відео.

— Я завжди ставлю [на мапі] шпильку «хочу відвідати», коли працюю з цими відео та чую про цікаві місця.

Особливо важливо долучатися до проєктів, які висвітлюють тему війни, каже Анна. Як приклади називає «Підрозділи перемоги» й «Деокупацію».

— Коли я розумію, що в роботі залишилося останні 5 хвилин відео і мені треба буде «попрощатися» з героями, мені так стає сумно, що дуже часто я розтягую ці 5 хвилин. Постійно хочеться обійняти наших героїв. Здається, що ми тепер друзі, бо я прожила з ними їхню історію.

Чому важливо волонтерити?

— Хтось скаже, що волонтерство — це про «віддавати», для мене — це те, що наповнює. Так, я віддаю свій час, але наповнююся енергією від того, що я є частинкою чогось важливого. Я дізнаюся багато нового, коли працюю з відео, бо треба розбиратися в тому, про що пишеш. Так само це стосується іншого мого волонтерства. Я не можу уявити свого життя без волонтерства. Якщо хтось запитає: «Навіщо волонтерити?», то я відповім: «А ти спробуй!».

Анна Клевцова
субтитрувальниця, технічна редакторка субтитрів Ukraїner

Єлизавета Цимбаліст

продюсерка, організаторка подій

Єлизавета почала волонтерити в Ukraїner 2020 року й одразу потрапила в команду організаторів внутрішніх подій — щорічних кемпів і спільних святкувань нового року. Згодом, у квітні 2023 року, розпочалася її повноцінна робота, а до завдань додалися медіапродукти, книжки та зовнішні події — презентації проєктів і покази фільмів.

— Продюсування — це мистецтво об’єднання творчих зусиль, стратегій та ресурсів для створення дивовижних продуктів. Особливість моєї роботи полягає у веденні проєкту від зародження ідеї і до випуску вже готового матеріалу. Я організовую зйомки, комунікую з героями, займаюся промо та вболіваю, аби все склалось якнайкраще.

Найбільшим своїм досягненням у Ukraїner Єлизавета вважає організацію благодійного фестивалю «Хоробрі міста», що відбувся в Києві 8 жовтня 2023-го. Це наймасштабніший проєкт, над яким вона мала змогу попрацювати. Подію відвідало понад тисяча людей, завдяки чому зібрали 1,3 млн гривень на розмінування.

— Вдячна всій команді та своїй менталці за невтомну роботу.

Також продюсерка з теплотою відгукується про щорічні волонтерські кемпи, з яких розпочалася її діяльність в Ukraїner. Каже, що це чудова можливість повзаємодіяти та дізнатися більше про волонтерів спільноти й саму роботу організації.

Один з улюблених проєктів Єлизавети — «Підрозділи Перемоги». Це серія просвітницьких матеріалів, що розповідає про потужну працю підрозділів української армії та їхні звитяги.

— Не перестаю захоплюватись захисниками й захисницями, які стоять на заваді ворогу, та командою, яка безстрашно фіксує їхню роботу в найгарячіших місцях. Дуже рада, що ми маємо такий архів, де ім’я та честь кожного героя будуть зафіксовані для майбутнього.

А ще продюсерка обожнює видавництво Ukraїner, яке демонструє багатогранність справжньої, самобутньої України:

— Книжки й команда, яка над ними працює, просто фантастичні, а кожне видання на вагу золота. Мої улюблені — «Нерозказана історія українського виноробства», «Маланка і Різдво» та «Бахмут».

Чому важливо волонтерити?

— Волонтерство для мене — маркер здорового суспільства. Коли люди готові не тільки брати, а й віддавати. Це спільнота людей, об’єднаних спільним прагненням і цінностями. Тут дуже легко знайти своїх людей.

А ще волонтерство — це чудовий саморозвиток. Ти можеш спробувати те, що й не сподівався робити. Зрозуміти, що підходить тобі, а що ні.

Єлизавета Цимбаліст
продюсерка, організаторка подій Ukraїner

Павло Літовкін

композитор, звукооператор

Перша експедиція Павла в складі Ukraїner відбулася на початку 2022 року. Тоді команда вирушила в села Іспас (Буковина) та Белелуя (Галичина), аби зафіксувати традиції святкування Маланки в цих краях. В результаті цієї та ще низки поїздок в різні регіони ми створили серію мультимедійних історій про зимові свята, а також випустили книжку «Різдво та Маланка».

Павло згадує про свою мотивацію долучитися до Ukraїner:

— Волонтерити я почав, тому що мене неймовірно вразив цей проєкт. Я давно спостерігаю за Ukraїner, мабуть, з 2018 року. Почав дивитись і досі не відпускає.

— Наразі можна сказати, що я — частина кінооператорського кластеру. До експедицій та різних інтерв’ю я долучаюсь як звукооператор. А для серії фільмів «Підрозділи перемоги» створював головний саундтрек у співпраці з колективом «ЩукаРиба» і Дмитром Мазуряком. Ця класна співпраця стала початком мого занурення у фольклор.

Павло ділиться, що «Підрозділи перемоги» — це один із найулюбленіших його проєктів. Він вважає, що ці історії надзвичайно важливі зараз і будуть такими потім, адже піднімають тему історії формування бригад, їхньої символіки.

— Я вважаю, що це дуже важливо — воювати і знати свою історію, знати досягнення бригади, в якій ти воюєш. Та усім громадянам, усім українцям треба це знати.

Розповідаючи про улюблені проєкти, Павло згадує експедиції Ukraїner різними регіонами до повномасштабного вторгення. Ці сюжети посприяли його остаточній українізації, почали змінювати цінності та принципи:

— Експедиції Ukraїner дали мені зрозуміти наскільки крута в нас країна. Вона не обмежується Києвом, пляжем Одеси і горами Карпат. Ми маємо крутих людей, які роблять важливі речі, змінюють країну на краще. Дуже сумую за цим форматом і мрію після закінчення війни поїхати в експедицію до Криму на все літо. Працювати там, волонтерити, жити в наметі і знову насолоджуватися столицею літа.

Чому важливо волонтерити?

— Тому що це чудова можливість познайомитися з однодумцями зі спорідненими цінностями, можливість зробити свій внесок в добру справу і відкривати нові, раніше невідомі світи.

Павло Літовкін
композитор, звукооператор

Ольга Шеленко

контент-менеджерка

Волонтерський шлях Ольги в Ukraїner розпочався 4 роки тому:

— 2020 року я подалась в Ukraїner на позицію транскрибаторки. Переглянувши величезний спектр можливостей у проєкті, зрозуміла, що нічого з цього не вмію і відзначила те, чому могла би навчитися.

За останні роки Ольга спробувала свої сили в різних напрямах Ukraїner, а наразі працює в ролі контент-менеджерки, тобто розміщує створений командою контент на сайті. Її зона відповідальності — польськомовна версія проєкту.

— Безумовно, це заслуга не лише нашого напряму, а проєкту загалом, масштаб якого можна помітити, проставляючи імена та ролі під матеріалами. Іноді це 10 людей, а іноді 40. І результат праці такої кількості волонтерів уже помітний! Тому зазначаючи своє ім’я поруч з усіма, відчуваю гордість.

Один з улюблених проєктів Ольги — «Голодомор: мозаїка історії»:

— Пам’ятаю, як плакала, транскрибуючи. Я була дуже вражена цими історіями. Вважаю, що їх має почути й побачити кожен, попри невимовний біль.

Також дівчина в захваті від проєкту «Україна у віртуальній реальності». Це ініціатива, завдяки якій можна помандрувати Україною онлайн:

Сергій Ковальов

оператор, фотограф

Сергій волонтерить в Ukraїner уже близько чотирьох років. Доєднався тоді, коли світ переживав пандемію:

— Перша моя участь була в сюжеті про карантин і як ми його переживаємо. Я зняв сам про себе, про бьордвотчінг із балкона.

Згодом оператора запросили знятись в одному з відео нашої серії про національні природні парки, а потім Ukraїner і зовсім став частинкою життя Сергія.

— Оскільки я мав досвід фільмування дикої природи, мав свою техніку, команда Ukraїner почала запрошувати мене до участі в різних проєктах як оператора, на що я з радістю погодився.

— А далі були десятки зйомок на будь-які теми в різних куточках країни. Я завжди сприймав ці зйомки як подорож і створення чогось корисного для образу України у світі та знайомства українців один з одним.

На питання про свої досягнення у проєкті Ukraїner Сергій відповідає так:

— Ніколи не думав про ці сотні годин роботи як особисте досягнення, бо це велика гарна команда, яка робить щось важливіше за особисті цілі та матеріальну вигоду.
З початком повномасштабного вторгнення Сергій продовжив фільмувати та створювати фоторепортажі для Ukraїner, от тільки пов’язані вони тепер з війною.

Улюблений проєкт Сергія — «Національні спільноти та корінні народи України» (мультимедійні публікації та книжка), в якому ми розповідали читачам пізнавальні історії про різні аспекти представників різних нацспільнот та корінних народів України — їхній побут, культуру, трагічні історії міграцій, сучасні ініціативи тощо:

— Не знаю жодного проєкту в Україні, який би настільки об’єднував та давав розуміння, що це таке — наша країна.

Окрім проєкту про нацспільноти, Сергій виділяє ще ті, в зйомках яких він брав участь:

— Улюблені це «Різдво в Орлівці» та «Підрозділи перемоги». Всі ці проєкти доволі масштабні та важливі для історії, тож приємно бути частинкою їх створення.

Чому важливо волонтерити?

— Для мене волонтерство — це можливість вплинути на ситуацію, щось покращити своїми силами на місці. Українці вже не один раз доводили, що волонтери можуть буквально врятувати країну.

Вікторія є частиною команди Ukraїner уже близько трьох років. Її робота дуже важлива, адже вона не тільки дбає про належне збереження всього відзнятого контенту, а й опікується затишком у офісі. Вікторія має чудове почуття гумору, тож її жарти підтримують ментальний стан усіх волонтерів, які з нею спілкуються. Навіть на запитання про свою роль у спільноті Вікторія відповідає трохи жартома:

— Архіваріуска, відкриваю двері в офіс (сміється. — ред.), бронюю переговорки для команди, кур’єр…

— В Ukraїner волонтерю з травня 2022 року. Починала з транскрибування відео. Моя перша історія — про інклюзивний каякінг в Одесі: на жаль, відео [наразі] не опублікували, але про цю історію можна прочитати в книжці «Країна зсередини 2». Потім у липні почала робити проксі, тобто стиснені відеофайли для транскрибаторів. А згодом мене запросили до основної команди, щоб архівувати відео постійно.

Вікторія каже, що якісно виконана робота архіваріуса — непомітна:

— Моя роль — бути проміжною ланкою між командами продакшну і постпродакшну. Я приймаю весь масив відеоматеріалів, фіксую та систематизую його, описую, а тоді віддаю на дві паралельні гілки: для подальшої роботи над текстом і для створення відео.

Відповідаючи на питання про улюблені проєкти, Вікторія згадує ті, над якими команда працювала до 2022 року:

— Мені подобаються історії, які виходили до [повномасштабного] вторгнення. А також серія коротких відеороликів «Країна з неба», який можна подивитись у потягах Укрзалізниці, для прикладу. Дуже болить, що частина місць, показаних у тих епізодах, зараз під окупацією або взагалі знищені.

— У перелік улюблених проєктів однозначно йде документальна стрічка «У пошуках кипарису», надзвичайно надихаюча історія. Перші рази я дивилася цей фільм зі сльозами, адже проживала втрату дідуся, тож усе, що бачила на екрані, мене розчулювало, особливо коли бачила, як Валерій (головний герой) надзвичайно щиро дивувався новому для себе. Такої по-хорошому дитячої реакції на нові враження я мало де зустрічала. Щира рекомендація.

Серед проєктів Вікторія також виділяє «Підрозділи перемоги»:

— Як на мене, це проєкт про те, що Сили оборони мають конкретні обличчя та історії, про те, що ЗСУ — це не узагальнене безособове поняття, а люди, які щодня захищають країну.

Чому важливо волонтерити?

— Волонтерство стало зараз нормою. Ти можеш обрати — закинути донат і допомогти закрити збір, чи допомогти тим, що ти й так умієш робити. Коли в Ukraїner я починала з транскрибувань відео, найбільше мені подобалось те, що завдяки моїй роботі історії інших людей можуть бути почуті. І, звісно, приємний бонус — ти можеш подивитись матеріал однією з перших. 🙂

— Головне волонтерити з головою, бо ж волонтерство — це не про віддавання останнього чи роботу до втрати здорового глузду, коли забиваєш на себе. Оскільки ми втягнуті у марафон (не асоціювати з, прости Господи, телемарафоном), то важливо якісно розподіляти свої ресурси.

Вікторія Будун
архіваріуска Ukraїner

Долучайтесь до Ukraїner

Якщо ви теж залюблені в Україну, хочете розвивати її і розвиватися з однодумцями, втілюючи спільні мрії, — ставайте частинкою спільноти Ukraїner, щоб разом із нами розповідати українцям і світові про нашу країну. Для цього заповніть гугл-форму. Вакансії на повну, часткову та проєктну зайнятість шукайте на сайті Lobby X.