Озеро Супій: берегти й досліджувати

Історія озера почалася ще 1765 року, коли останній гетьман Війська Запорозького Кирило Розумовський наказав побудувати через річку Супій греблю. Як наслідок, вода піднялася й затопила всю заплаву. У 1960-х роках, під час створення Супійської осушувальної системи, на озері почали будувати гідротехнічні споруди, дамби й греблі, тож водойма розділилася на три частини — Великий Супій, Малий Супій-1 та Малий Супій-2.

Матеріал створено за підтримки партнерів експедиції: Defender, Work.ua та Фундації Множина.

Як Супій став простором для досліджень

Євгеній Довгалюк у 2014 році переїхав із рідного Кривогу Рогу працювати до Києва без великих планів чи амбіцій. Та столиця — місто з більшою кількістю можливостей, тому чоловік вирішив залишитися тут. Весь час його не полишали думки здійснити дитячу мрію — придбати будинок біля води. Саме ця мрія згодом привела Євгенія на берег Супою.

Свій будинок чоловік шукав на спеціалізованих сайтах. Одного разу він приїхав у Яготинську громаду за оголошенням і побачив гарну ділянку, що вела до води. Будинок був не в найкращому стані — довелося б зносити й будувати новий. Того ж дня Євгеній попросив сусідку зателефонувати, якщо у цьому чи сусідніх селах продаватимуть хати. Жінка зателефонувала майже одразу після його від’їзду: неподалік саме продавали будинок, який відповідав його запиту. Вже наступних вихідних чоловік став власником оселі з ділянкою на березі річки Супій у селі Червоне Заріччя.

— У якийсь момент я почав сюди їздити разом із друзями. Коли це стало відбуватися занадто часто, я подумав, що треба створити окремий простір, де можна приймати людей.

Згодом Євгеній зрозумів, що йому цікаво спостерігати за природою, та вирішив більше часу приділяти цій справі. Так і виникла ідея заснувати ГО «Сейв енд експлор» (від англ. save and explore — зберігати і досліджувати), яка створила Центр вивчення і збереження природи, культури і архітектури «Озеро Супій».

Нині Центр розвиває 11 напрямів, серед них — громадянська наука¹Наукові дослідження за участю волонтерів та аматорів, які допомагають професійним ученим збирати, обробляти чи аналізувати дані., мистецька резиденція, бьордвочінг (спостереження за птахами), медіаконтент, гостинність, локальні тури, освіта, волонтерство, власна крамничка з книжками.

Великий внесок в існування проєкту роблять волонтери. Так, завдяки їм зʼявився Будинок волонтера, який є простором для спільних досліджень екосистем Супою і працює цілий рік. А ще — невелика пристань, з якого гості вирушають на експедиції озером — досліджувати місцеву флору і фауну.

— Мені подобається волонтерська тусовка. Результати цих людей завжди цінніші, вони готові якісніше досліджувати й завжди більше пишаються висновками.

Команда проєкту зараз налічує понад 20 людей, серед них близько 8 постійно долучені до роботи. Зазвичай люди самі знаходили Євгенія та писали з бажанням доєднатися. Тож тепер у Центру є й фотографи, відеографи, есемемник та інші помічники.

— Я пишаюся тим, що такі люди є навколо і що є можливість з ними взаємодіяти. Тому, коли ми говоримо про ресурси, це не про гроші, а про спільні інтереси й цінності.

Одним із проєктів Центру «Озеро Супій» є експедиції національними парками України, яких налічується понад 50. Спершу він називався «Супій на виїзді», згодом — «Супій. Національні парки». Мета проєкту — розповісти про парки, їхні особливості, інфраструктуру й туристичні можливості. За словами Євгенія, багато людей досі не знають різниці між національним парком та природним заповідником³Національні парки поєднують охорону природи з туризмом і рекреацією, тоді як природні заповідники мають суворіший режим охорони та призначені передусім для збереження природних комплексів і наукових досліджень., тож він хоче виправити цю ситуацію.

Результатом таких експедицій є відео про парки у різних куточках України, які публікують на ютуб-каналі Supii Lake Explore Center — чоловік разом із командою вже випустили 11 фільмів, серед яких є експедиції на Світязь, Пирятин, Вижницю, Бакоту, Десну та інші національні парки.

— Нацпарки нас настільки тепло зустрічають, їх же майже ніхто не знімає насправді. Мене досі дуже дивує, що квиток коштує 10, 50 гривень. Це дуже несправедливо відносно сьогоднішньої ринкової ситуації.

Євгеній сподівається, що завдяки поширенню відео парки будуть розвиватися, створювати нові можливості й цікавіші опції для туристів. А крім всього — генерувати гроші й не мати бажання вирубувати й продавати ліси, займатися незаконним мисливством або джипінгом — їздою бездоріжжям, яка може руйнувати рослинний покрив, пошкоджувати ґрунти та турбувати тварин.

За спостереженнями Євгенія, у нацпарках досі зберігаються застарілі експозиції й експонати, часто туди неможливо додзвонитися або ж просто може бути зачинено. Є чимало викликів, та попри все, чоловік прагне змінити ситуацію.

— Я хотів би, щоб міжнародна авдиторія приїжджала в українські національні парки. Для цього працівникам варто вивчити англійську, створити мапи англійською. Це взагалі не складно, маючи штучний інтелект, Google-перекладач — все безкоштовно. Треба просто розуміти, як це працює.

До одинадцятої експедиції — нацпарком «Пуща Радзівіла» — долучилися UAnimals⁵UAnimals — організація порятунку тварин і довкілля в Україні. як медіапартнер. Партнерства — також важлива складова роботи Центру «Озеро Супій». Бренди часто підтримують роботу Євгенія й команди.

— У нас є Fujifilm, який дає техніку в експедиції, і ми знімаємо якісно. Gorgany дають туристичне спорядження, завдяки якому можемо працювати навіть у вологих умовах. Adidas на спортивному форумі підтримав кейс взаємодії з птахоспогляданням. До цього вони підтримували виключно спортивну спільноту, для них це щось свіже.

Також важливим напрямом розвитку Центру є створення книжок.

— Тестуємо різні варіанти, але в цілому це просто фото природи, яка біля нас, щоб можна було її розглядати й дивуватися.

Сьогодні налічується вже 20 видань, присвячених природі Супою та інших куточків України. Це невеликі тиражі — в середньому 100-200 екземплярів — з макрофото, знайденими артефактами, туристичними локаціями тощо.

Усі книжки двомовні — видані українською й англійською мовами. У примірниках про птахів, до прикладу, розміщені QR-коди, що ведуть на записи співів, зібраних Євгенієм і його командою, мапи та інформацію про ареали їхнього проживання.

Зараз Центр спільно з Франківським зоологічним товариством працює над книгами про два об’єкти Карпат і про Полісся. Команди вже створили 10 фотоальбомів про Карпатський регіон, національні парки й заповідники.

— Книжки про птахів допомагають розвивати птахоспоглядання в Україні. Ми пояснюємо, які види можна побачити на Супої, коли найкраще приїжджати й на що звертати увагу під час спостережень. У книгах про нацпарки англійською мовою розповідається про території та локації, які є в Україні, і що в них робити.

Досліджувати, щоб зберегти

Минулоріч Євгеній отримав диплом еколога в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Каже, освіта потрібна йому не лише для розуміння природних процесів, а й для участі в наукових проєктах, які передбачають відповідну фахову кваліфікацію.

— Я себе екологом не відчуваю, але в освітньому процесі є тема, яка мене дуже цікавить. Я готовий шукати в ній інформацію вночі, вранці, 1 січня, у свій вихідний чи англійською мовою.

Євгеній намагатиметься якомога довше залишатися не кабінетним науковцем, а звичайною людиною, що спостерігає за природними процесами, просто роблячи фотографії, висновки й вносячи зібрану інформацію в доступні бази, зокрема на платформу iNaturalist⁷iNaturalist — соціальна мережа, яка дозволяє користувачам фіксувати спостереження за дикою природою, картографувати біорізноманіття планети та ділитися цими даними для наукових досліджень.. Усе це робиться для того, щоб більше зрозуміти природу.

— Найбільше у природі досліджена аграрна сфера, тому що там гроші. Але якщо просто зробити облік біорізноманіття, пройтися територією, де не діє сільське господарство, зі смартфоном і почати фіксувати види, то на одному квадратному метрі можна знайти близько сотні біологічних видів.

Дослідник звернувся до науки, адже хоче довести, що Супій варто внести до Рамсарських угідь⁸Рамсарські угіддя — водно-болотні екосистеми міжнародного значення. Вони перебувають під охороною Рамсарської конвенції. Нині в Україні до переліку водно-болотних угідь міжнародного значення входять лише 50 об’єктів.. За всіма принципами озеро вважається водно-болотним комплексом, однак у цієї території немає паспорту, допоки не буде пройдена вся бюрократична процедура.

Для того, щоб описати Рамсарські угіддя, треба заповнити великий документ українською й англійською мовами. Після цього він проходить тривалу процедуру погоджень на державному та міжнародному рівнях. Водночас для його заповнення потрібні ще й інші науковці, але не кожен хоче спілкуватися з незнайомцями. В таких ситуаціях Євгенію й допомагає медійність Центру «Озеро Супій».

— Я хочу, щоб Супій став частиною Рамсарського угіддя. Відповідно, мені треба грати за правилами, які передбачають наукові спостереження. Тому мені було цікаво сюди увірватися. Я не зустрічав ніде перешкод своєї діяльності, тому що досліджую те, що мені цікаво.

Під час досліджень Євгеній звернув увагу, що Рамсарські угіддя — це велика міжнародна спільнота й він може переймати досвід по менеджменту територій та розумінню біологічних процесів на них.

Крім усього, наукова діяльність дозволяє досліднику проводити гостьові лекції з географії для місцевих шкіл. Часто його запрошують на зустрічі в університети, зокрема в КНУ імені Тараса Шевченка, де чоловік ділиться досвідом.

Євгеній — прихильник природоорієнтованого підходу¹¹Спосіб розв’язання екологічних та суспільних проблем за допомогою захисту, сталого управління та відновлення природних екосистем.. Говорячи про наслідки підриву Каховської ГЕС, він виступає проти її відбудови та вважає, що території колишнього Каховського водосховища варто дати можливість повернутися до природного стану. Його громадська організація входить до переліку десятків ГО, які підписали петицію щодо внесення цієї території (її ще називають Великим Лугом¹²Історична та природна область у плавнях Нижнього Дніпра, яка була колискою запорозького козацтва.) до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

На його думку, все, що створює людина, потребує технічного обслуговування, системного втручання, ремонту. Натомість те, що придумує природа — існує саме по собі. Дослідник вважає, що відновлюючи зруйноване війною, важливо не створювати нових загроз для природи.

— Ми, як воююча країна, придумуємо нові правила, історії з дронами, ППО, ми здатні інтелектуально придумати новинку. Так само ми здатні придумати правильну енергогенерацію, яка б точно не ламала природу.

Серед цільових напрямів роботи Центру є сталий розвиток, тобто спосіб життя, який задовольняє нинішні потреби, але не забирає ресурси у майбутнього. У природоохоронній діяльності — це намагання уникати забудови нових територій, на яких зараз живуть різні види рослин і тварин. Важливо їх захищати й не забруднювати довкілля, щоб вони могли жити так, як раніше.

Євгенію подобається літати на літаку, водночас він задається питанням — чи зможе це зробити людина через 100-200 років, коли ми вже викачаємо всю нафту? Напевно, ні, бо цього ресурсу вже не буде. Тож нині нам треба придумати, як зберегти цю тяглість.

— Будь-яку нашу дію варто міряти впливом на природу й навколишнє середовище. Якщо вона приносить більше грошей, але й більше шкодить, то краще віддати перевагу тій дії, яка приносить менше грошей, але не шкодить.

Птахоспоглядання як спосіб пізнати Супій

Бьордвочінг — сталий термін, що означає спостереження за птахами. В Україні це хобі ще набирає популярності. Євгеній переконався, що в Яготинській громаді є можливість розвивати птахоспоглядання, оскільки тут багато видів птахів, крім того, цими територіями проходять міграційні маршрути. Тож зараз він намагається зробити бьордвочінг головною туристичною родзинкою в громаді. Місцева влада, своєю чергою, залюбки йде на співпрацю.

Чоловік почав розповідати про птахоспоглядання людям, вони зацікавилися й стали частіше приїжджати. Центр «Озеро Супій» вже створив книжку й фільм про це. Фотоальбом про 196 побачених на цій території видів птахів містить 680 сторінок, хоча багато чого туди не увійшло.

Нині на території озера встановлене спеціальне обладнання, яке записує співи птахів. Найбільшу активність можна спостерігати влітку — від світанку до обіду — саме тоді птахи найактивніше шукають їжу. За допомогою фільтрів можна аналізувати період співів, види птахів та їхню унікальність.

Під час повномасштабної війни мисливство в Україні заборонили. Водночас, за спостереженнями Євгенія, дедалі більше людей цікавляться птахоспогляданням, а кількість птахів перестала зменшуватися. Він мріє, щоб люди не втрачали інтерес до бьордвочінгу.

— У соцмережах люди доволі часто розповідають, як слухають птахів. У довгостроковій перспективі вони більше спостерігатимуть, ніж вбиватимуть. Люди розуміють, що це також добре й необов’язково йти зі зброєю.

Найчастіше в Червоному Заріччі вдається почути зозулю — система зафіксувала її спів понад 12 тисяч разів. На другому місці — горихвістка чорна, а на третьому — горобець польовий. Ще тут живе синиця велика, шпак, припутень та мартин. Останніх найбільше можна зустріти на плавучому острові, де вони харчуються з води, але не відлітають навіть на 150 метрів звідти.

Завдяки сучасним пристроям є можливість вимірювати температуру, вологість, тиск, забруднення повітря. Це важливо для розуміння, яка, до прикладу, була температура в березні, коли вперше було чути спів пташки, адже вони не мігрують за календарем, а відштовхуються від природних умов.

Завдяки птахоспогляданню можна дізнатися, що деякі види птахів, наприклад, шпаки,  вміють імітувати співи. Це роблять для того, щоб вберегти себе або життя малих пташенят від хижаків. Із 1 квітня до 15 червня, коли більшість біологічних видів в Україні розмножується, триває «сезон тиші» — в цей час заборонено полювати, шуміти чи використовувати моторні човни. Тож більшість птахів у цей період намагаються якнайкраще піклуватися про потомство.

На території Супою продовжує зберігатися велика концентрація птахів. Крім того, тут є гідрологічний заказник. Дослідник зазначає, що було б добре розширити його межі, щоб зберегти більше природних територій для птахів.

Життя в селі та мрії про більше

Будинок волонтера Євгеній облаштував на основі трьох господарських приміщень — літньої кухні, комори й курника. Разом з помічниками він демонтував усі стіни, стелю, обʼєднав приміщення в один простір і зробив ремонт. Водночас чоловік наголошує, що це не туристична локація, адже хоче зберігати й власну приватність.

Також зʼявилася змога отримати невеликий грант на утеплення другого поверху. Нині тут може ночувати 12 людей. Якщо ж приїжджають діти, вміщається навіть 16. Їм особливо подобається романтизувати цей будинок, адже тут є мансарда, додає Євгеній.

Коли гостей побільшало, зʼявилася потреба у столах і стільцях. На початку повномасштабного вторгнення Євгеній разом з іншими односельцями валили на дороги тополі, щоб ускладнити пересування окупантам. Після звільнення півночі країни у квітні 2022-го потреба у таких загородженнях відпала, тож чоловік забрав дерева додому, а потім зробив з них вуличні меблі, за якими нині збираються гості.

На подвірʼї Євгенія для комах спеціально облаштували готель — конструкцію з природних матеріалів, де вони можуть ховатися, зимувати й відкладати яйця. Згодом у ньому ж зʼявиться ще й секція для їжаків.

Якось Євгеній помітив у дуплі, де пʼять років жили білки, кажанів. Дослідник надіслав фото в Bats Ukraine¹⁵Організація біологів і волонтерів, яка рятує, лікує та вивчає кажанів.. Там йому сказали, що ці кажани занесені до Червоної книги України — їхня популяція знижується, а місця оселення втрачаються. Фахівці порадили встановити літній будиночок для кажанів. За тиждень на території зʼявилося місце проживання правильної форми конкретно для цього виду ссавців.

Щоб і надалі дбати про місцеву фауну, чоловік хоче створити власну майстерню, де будуватиме готелі для комах, будинки для птахів та кажанів тощо.

— Фізична праця добре розвантажує голову. Я люблю працювати з деревом, в мене є велика кількість інструментів, тож планую створювати якісь невеликі речі.

Серед планів Євгенія — збудувати ще один простір, який стане мистецькою резиденцією, лекторієм та бібліотекою. Нинішня бібліотека налічує понад 500 книг про природу, історію, культуру та архітектуру українською та іноземними мовами. Багато з них присилали люди, щось знаходили на барахолках, а частину — купували за донати на Patreon. Євгеній хоче, щоб ця бібліотека стала основою мистецької резиденції — місцем, де можна досліджувати, читати й працювати.

Коли Євгеній лише переїхав до села, сусіди часто дивувалися, що він не засадив 50 соток землі. Чоловік свідомо не викошує траву на ділянці, даючи можливість харчуватися й жити спокійно дрібним комахам. Зараз люди навпаки допомагають йому, приносять городину, розповідають, яких жуків зустріли, або ж запрошують пофотографувати їхніх комах.

Укорінившись біля озера, дослідник не хоче більше покидати це місце. Хоч він і не місцевий, доброзичливість жителів йому комфортна. Чоловікові приємно, як його приймають різні колективи, допомагають сусіди чи просто впізнають місцеві на вулицях. Попри це, часом йому бракує міського життя.

— Залишається необхідність побачити архітектуру, прогулятись місцями, які дають приємні емоції, послухати живу музику в ресторані.

Чоловікові подобається місцевий говір, а ще — місцеві традиції. Тут добре збереглися два свята — Івана Купала, який святкували в найдовший день в році, та коляда — найкоротший день у році.

Євгеній ділиться спостереженнями, як святкують у Червоному Заріччі. Перед Купалом, на Зелені свята, чоловіки йдуть до лісу, вирубують високий явір, зрізають з нього гілки і залишають довгий стовбур. Потім приходять жінки, зрізають на берегах річок рослинність і обмотують цей стовбур зеленими гілками. Відтак чоловіки викопують яму, гуртом вставляють цей явір у землю й закопують. Так він стоїть від Зелених свят до Купала. У найдовший день року це дерево спалюють.

Дослідник переконаний, що підтримувати й зберігати власні традиції — надважливо. Це одна з небагатьох речей, яка обʼєднує людей.

У майбутньому Євгеній мріє створити три простори в різних регіонах — біля річки, моря й гір — і жити там у різні пори року. Для чоловіка це знайомий шлях, тож він надалі прагне ним йти.

У майбутні простори приїжджатимуть люди, яких цікавить дослідження природи й наукова робота. Вони зможуть орендувати житло, спостерігати за флорою та фауною, фотографувати та ділитися результатами.

Водночас він наголошує, що не хотів би, щоб у теперішньому просторі — Центрі «Озеро Супій» — збільшилася кількість туристів, адже це може призвести до того, що птахи перестануть тут гніздитися.

— Я підтримую етичний туризм, тому хотів би пояснити, що ця територія — для природи. Було б добре, щоб люди мінімально на неї впливали. Бачити, помічати, не втручатися та насолоджуватися живим та красивим.