У памʼять про Костю Гузенка

Катя Бедюх
фотографка, ілюстраторка, раніше — більдредакторка Ukraїner (2019–2022)

— У Кості якимось неймовірним чином поєднувався непохитний спокій і сміливість. Пам’ятатиму його людиною, яка керувался принципом як принести більше користі іншим і жити так, як він сам відчуває правильним — у фотографії, у роботі і навіть у дружбі (особливо у дружбі з котами). Саме з цієї позиції він спочатку знімав проєкт про людей, які долучаються до війська, а згодом — долучився сам. А ще у нього було безліч захоплень окрім фотографії: велосипед, кава, чай. Пам’ятаю, ми з колегами сміялись, що нарешті до проєкту долучились хіпстери, які возять з собою воронки в експедицію)))

Простий, дуже-дуже світлий, відповідальний і з тонким відчуттям моменту у фотографії — все це про Костю.

Юрко Стефаняк
фотограф, більдредактор Ukraїner (2022–2024), зараз — військовослужбовець

— Памʼятаю Костю неймовірно щирим і добрим, він завжди із захопленням розповідав про ті речі, що його дійсно цікавили, дуже хотів знімати морську піхоту і серії «Підрозділи перемоги». Тоді я не розумів, чому це його так цікавить, а коли він звернувся до мене по рекомендаційний лист — усе стало на свої місця.

Завжди було цікаво переглядати його зйомки, бо майже в кожній були кадри, коли ти дивишся й думаєш: «Ого! Костя, це крутий кадр, красавчик!!!». Мабуть, за його доброту й тиху впевненість я його і люблю.

Карина Пілюгіна
продюсерка військових проєктів Ukraїner, фотографка

— На Херсонщині Костя розповідав, що найбільше любить їздити по степу, коли в нього є час — фотографувати птахів, просто слухати музику і бути наодинці зі степом. Це дуже багато говорить про Костю, про його романтичну натуру, про те, що він був дуже ніжним, чуттєвим, вразливим, і попри це — дуже хоробрим. Костя був у пресслужбі, але він постійно супроводжував журналістів і перебував на тих самих позиціях, де й хлопці і дівчата з бойових підрозділів.

У квітні 2025 року ми записували для Асоціації професійних фотографів із ним розлоге інтерв’ю на фоні териконів. Говорили майже дві години і Костя ділився, що хотів би бути ще ефективнішим — залишити фотографію і перейти на бойову посаду. Він дуже багато над цим працював, знаю, проходив навчання і більше пів року тривало його переведення. Пам’ятаю, коли він це говорив, у мене було відчуття такої гордості за нього. Наскільки він змужнів за ці роки у війську під час війни  — це викликає в мене велику повагу і захоплення.

Богдан Логвиненко
засновник Ukraїner, військовослужбовець

— Ми були знайомі з Костею з 2020, тоді він долучився до Ukraїner як фотограф. Найбільше ми їздили разом на зйомки в 2022 і 2023. Були разом і на Півдні, і на Сході, і на Півночі. В усіх не надто безпечних закутках нашої неньки, Костя ніколи не боявся їхати будь-куди.

А тоді він сам долучився до Морпіхів. Потому ми бачились усього декілька разів, Костя заходив в гості, коли бував у Києві.

Сергій Ковальов
оператор та фотограф Ukraїner, військовослужбовець

— Костя завжди був спокійним, зосередженим, чекав момент і тримав камеру напоготові. Навіть коли всі нервувалися й усе йшло не по плану, він був спокійним і робив свою справу. Завжди міг знайти спільну мову з колегами та героями фотопроєктів. У його фото був якийсь простір та легкість, які наче передавали характер Кості. А ще Костя завжди був найбільшим модником: зазвичай в експедиціях одягаються практично, але він тримався свого стилю, навіть знімаючи війну.

Костя завжди залишиться для мене в першу чергу щирою, доброю людиною, яка всюди бачила красиве.

Віталій Побережний
раніше — продюсер, дослідник, автор текстів в Ukraїner, зараз — репортажист, дослідник в Truth Hounds

— Завжди відчувалося, що він за всіх обставин здатен тримати рівновагу. Ми разом із Костею лазили передовими позиціями морпіхів на Запоріжжі, за крок від росіян, і навіть там він був незворушний. Костя — це останній, про кого я би подумав, що з ним щось станеться. Це людина, яка вселяла спокій.

Віка
партнерка Кості, ейчарка

— Зараз просять щось сказати про Костика, а я ніби не знаю, що додати. Тут слова зайві. Якщо ви бодай раз зустрічали його, то вже точно запам’ятали. Він так глибоко вміє любити людей і саме життя. Це щось таке, що йде зсередини. У Костика є прекрасна риса — залишати глибокий слід у людях.