У селі Бурти на Подніпров’ї та Запоріжжі вже понад 10 років працює гончарна майстерня Pottery Park. Її у сільській хатині облаштував гончар Павло Фрайман. Поряд майстер збудував дров’яну піч та привів до ладу саму оселю, яка стала місцем роботи і відпочинку водночас.
У майстерні виготовляють здебільшого посуд: піали, чайники, скульптуру та предмети інтер’єру. Влітку до майстрів приходять з екскурсіями діти з навколишніх сіл. Їм гончарі показують своє ремесло та розповідають як важливо берегти довкілля.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2020/01/1.jpg)
Павло та Михайло
Засновник майстерні Pottery Park Павло Фрайман працює зі своїм учнем Михайлом Товстоусом та дружиною Юлією Гехман. Життя в Буртах неспішне. Навколо ні будинків, ні огорож, лише пагорби, річка та спів пташок. Так, без зайвих клопотів і метушні, твориться українська кераміка зі світовим ім’ям.
Михайло та Павло познайомились на ярмарку кераміки в Дніпрі, звідки обоє родом. Відтоді почалась їх спільна робота.
Павло художньої освіти не має. Та в тому, що ліпити з глини — справа його життя, не мав сумнівів відколи взяв цей матеріал до рук. У 2009 році Павлові захотілося облаштувати місце, де він міг би жити і працювати, подалі від міської метушні:
— Шукав місце для того, щоби побудувати піч дров’яну. Тут є схил саме такий, як треба для того, щоб будувати. І взагалі вся атмосфера надихає творити прекрасне.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2020/01/2.jpg)
Нині в майстерні в Буртах постійно живе лише Павло. Михайло ж навідується час від часу аби допомогти із випалами, яких вони роблять лиш кілька протягом року:
— Весь рік ми тут спілкуємося з людьми, продаємо кераміку, п’ємо чай. Вони приїжджають у гості або просто на майстер-класи. Весь час інший ми подорожуємо чи ще щось робимо. Випікаємо пироги смачні.
Ритм роботи в майстрів неспішний. Вони самі зізнаються, можна було б працювати більше. Але щоби зробити дійсно щось класне, або воно йшло від душі — потрібен час, пояснює Михайло. Для цього слід акумулювати натхнення, каже Павло:
— По землі потрібно ходити пошепки. Це наше з Михайлом спільне бачення.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2020/01/4.jpg)
Майстерня
Дерев’яна тераса будинку-майстерні Pottery Park нагадує ніс корабля. Це, кажуть майстри, їхнє улюблене місце для релаксу, пошуку натхнення та прийняття серйозних рішень:
— Це в нас корабель, ми тут п’ємо чай, і насолоджуємося краєвидами. Спостерігаємо за птахами.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2020/01/5.jpg)
У цій місцині гніздяться багато видів пернатих. Особливо цьому тішиться Павло, який із дитинства захоплюється тваринним світом:
— Я закінчив біофак, по фаху зоолог і дуже багато подорожував: і по Україні, і по Середній Азії. Дуже захоплювався цим. Для мене це місце постійний кайф: спілкування з птахами, комахами. Не сходячи з цього місця можна побачити десь близько сорока видів.
Поряд із будинком облаштований невеличкий городик. Посіви щоправда регулярно нищать кури, бідкається Павло. Натомість вони з Михайлом переглядають купу відео про пермакультуру та мають у намірах серйозніше зайнятися сільським господарством.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2020/01/6-768x512.jpg)
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2020/01/7-768x512.jpg)
слайдшоу
Красиві тріщини
Михайло бере глину, трохи розминає її в руках та формує кульку. Далі кладе її на гончарне коло. Його Павло зробив самотужки, з колеса чеського трамвая.
Павла Фраймана здавна захоплює японська кераміка через її природність та ставлення японських майстрів до матеріалу:
— Це концепція вабі-сабі, японська естетика простоти.
Вабі-сабі (яп. «скромна простота») пласт японського естетичного світогляду: «вабі» асоціюється зі скромністю, самотністю та внутрішньою силою водночас; «Сабі» — з архаїчністю, непідробністю, справжністю.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2020/01/8.jpg)
Серед виробів майстрів є і посуд для японської чайної церемонії. Для кожного сорту чаю має бути своя форма піали, пояснює Павло:
— Для літнього чаю зеленого форма має бути більш розкрита. Для того, щоби була більш поверхня й щоб він скоріше охолоджувався. Для зимового чаю, там для пуеру, для чорного вона більш закрита. Така форма для того, щоб можна було гріти руки. Таких нюансів багато.
У Павла та Михайла власне розуміння краси. Для них вона не в досконалості виробів, а подекуди навпаки. Вони експериментують, даючи глині проявити себе у виробах:
— Не всі тріщини нас дратують. Іноді тріщини нас дуже радують. Краса недосконалості й краса руйнування, старіння. Матеріал при цьому розкривається. Коли я вже сам починав працювати й шукав щось своє, у нас із матеріалом був діалог. Я там шось у ньом ковиряв, образно кажучи, тикав у нього палець і дивився: а що там, який слід я залишив.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2020/01/10-768x512.jpg)
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2020/01/11-768x512.jpg)
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2020/01/12-768x512.jpg)
слайдшоу
Для своїх виробів майстри використовують переважно українську глину зі Слов’янська. Також шукають матеріал для роботи поруч із домом, щоправда поки безуспішно:
— Кожна чашка — це досягнення. Наших чашок немає тільки на двох континентах: в Антарктиді й у Африці. Це дуже приємно. Це дає нам фідбек, дає кошти на життя, на розвиток. Для таких людей розслаблених, які живуть своїм життям на природі — це досягнення, що вони можуть заробляти цим гроші.
Поєднувати такий спосіб життя із пристойним заробітком було б неможливо, якби не соціальні мережі, зізнається Павло:
— Я освоїв фейсбук і потрошку наші роботи побачив світ. Перше таке визнання — це коли мене запросили на виставку із Нью-Йоркської галереї. Потім запросили до участі у всесвітньому «ChawanExpo» в Сінгапурі.
Випал і полива
Майстри Pottery Park випалюють вироби двічі, у дров’яній печі:
— На перший випал кераміка запікається частково. Зараз у печі 540 градусів. Ця піч велика, теплоінертна, тому вона буде охолоджуватися десь декілька днів, може дні три. От тоді воно все буде вийматися й робитися далі.
Випалений черепок декорують, покривають поливами і випалюють знову. Але вже при значно вищій температурі, аби він був міцним та довго слугував у побуті:
— Ми проводили випал «на бісквіт». Це коли черепок випалюється не до кінця, а залишається пористим для того, щоби він сприйняв поливу. Потім ми будемо поливати й через два тижні десь буде наступний випал уже високий, 1200 градусів.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2020/01/14-768x512.jpg)
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2020/01/15-768x512.jpg)
слайдшоу
Глазуруванню виробів майстри надають особливу увагу. Глазур або ж полива — це тонкий шар склоподібного покриття, яке наносять на поверхню глиняного вироба. Полива містить у складі оксиди металів та буває кількох видів: прозорою та непрозорою, безбарвною й кольоровою. Полива у неопаленому стані — це токсичний матеріал, з яким потрібно працювати обережно:
— Кожен випал ми шукаємо якусь свою комбінацію, декілька глазурей. Додаємо легкоплавку глину червону й кожен раз це по-різному трішечки получається, але ми уявляємо собі чого ми хочемо. Наприклад, нам цікаво, щоби глазур тріскалась.
Ті хто працює з керамікою називають такий ефект «цеком» (нім. zecke — «тріщина» — тонкі волосяні тріщини на глазурі керамічних виробів):
— Керамісти, які працюють на заводах, цек не люблять, бо це брак, а для нас це краса. Якщо піала покрита плівкою тріщин — для нас це успіх, досягнення. Ще нам не дуже подобається яскравий блиск, гламур, тому ми додаємо глини трішечки, щоби глазур не була такою блискучою.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2020/01/16-.jpg)
Спершу Павло та Михайло роблять тестовий випал в електричній печі. Це допомагає зрозуміти як глазур поводитиметься під дією високих температур та підібрати відповідний колір.
У майстрів є декілька улюблених кольорів з якими їм найбільше до вподоби працювати:
— Біла глазур — основна. Бо для чаю найкращий посуд — білий. У білій чашці колір чаю розкривається, він стає очевидним, чистим. Білий колір може бути дуже різним так само, як і будь-який колір.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2020/01/17-768x512.jpg)
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2020/01/18-768x512.jpg)
слайдшоу
Чорний колір теж в пошані у майстрів. Ним заливають піали для японського чаю та церемоніальні чаші. Ще серед улюблених майстрами кольорів — блакитний. Його вони називають «блакитним озером» або ж «лагуною»:
— Ще цікаві глазурі — з попелу. Ми їх робимо самі. Основний інгредієнт — попіл з іншого випалу. Деревина містить кремній, а кремній — це скло. Але в електричній печі такі глазурі не працюють, це для дров’яних печей.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2020/01/19.jpg)
До прозорої поливи митці додають глину та збивають суміш як вершки. Роблять це, щоб глазур була більш вогнетривка та витримувала потрібну температуру. Залишки полив Михайло та Павло зливають в одну ємність. Цю суміш жартома називають «слівки»(тобто вершки).
Поливу на кераміку наносять кількома способами: розпилюють аерографом, поливають, наносять пензлем або ж окунають виріб у ємність із поливою. Павло та Михайло у своїх роботах застосовують та поєднують усі чотири.
Загалом роботі з керамікою можна вчитися все життя, кажуть майстри. Бо навіть коли ти вмієш усе в своїй справі, завжди залишається простір для фантазії:
— Хочеться експериментувати, бо в глині неймовірна кількість всяких прихованих властивостей, як можна з нею гратися. Не вистачить декількох життів, щоб усе перепробувати.