В’ячеславу Дерябіну із Полтави 60 років. Останні 5 із них він різьбить по дереву. Це історія про те, як людина, пройшовши навіть через складний і надзвичайно тернистий шлях, змогла знайти власну справу, що може надихати. В’ячеслав у юному віці потрапив до в’язниці, пережив алкоголізм та хворобу, через яку пересів на інвалідний візок. Втім, навіть такі найскладніші життєві ситуації не змогли побороти творчість і любов до дерева, що прокинулася у В’ячеслава у віці, коли в Україні вже прийнято думати про пенсію.
Деревина у виробах майстра має вигляд, максимально наближений до природного. У такій простоті і природності В’ячеслав вбачає справжню красу. Протягом тривалого часу В’ячеслав Дерябін працював ландшафтним дизайнером. Йому завжди подобалося щось творити та винаходити:
— Я все життя дизайном займався. Вчився в кооперативному технікумі і все життя «по шабашках» будівельником працював. А «по шабашках», ви ж знаєте, це не на будівництві працювати. Там будують усе — туалет, хату, тут же облицьовують. Там робота найрізноманітніша.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2019/11/0_1.jpg)
На думку В’ячеслава, головне для чоловіка — заняття:
— Чоловік повинен чимось займатися. Він не має сидіти вдома, «наїжджати» на дружину і взагалі створювати якісь проблеми. Чоловік повинен займатися роботою. І тоді в нас усе буде добре. Ми не будемо звертати увагу на владу, будемо кожен робити свою справу й будемо мінятися.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2019/11/1-119.jpg)
— Наприклад, я комусь зроблю стілець, а він мені виростить капустку. Кожен має займатися своєю справою, тією, яку любить і все у всіх буде прекрасно.
Робота з деревом
Зі старого сараю В’ячеслав разом із сином зробили майстерню, якою чоловік тепер спокійно пересувається на візку. Тут багато деревини, деталей майбутніх виробів та картин. Для В’ячеслава майстерня — це місце, де він може проводити цілі дні, не відчуваючи втоми:
— Це мене захопило. Дерево таке, що ним приємно дихати, вони м’якеньке в руках. От люди полірують, полірують дерево до такого стану, що воно вже не схоже на дерево. А воно має бути живим, воно має дихати.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2019/11/2-121.jpg)
Кожне дерево інакше піддається обробці, що також важливо враховувати в роботі:
— Матеріал при роботі сам може нам підказувати як із ним вчинити. От бачите, поличка, вона не стругана, але вона якісна. Немає в неї поліровки, але в неї є душа. А тепер приєднайте її до якоїсь поверхні і все — ви не відведете від неї очей. Ви подивитеся на неї вранці, коли питимете каву; подивитеся в обід, коли прийдете борщу поїсти й подивитеся ввечері, бо впадатиме в око. Бо це дерево — живе, воно неправильної форми, воно з природи.
Чоловік порівнює природну красу дерева із людьми. Мовляв, люди бувають цікавими лише тоді, коли вони справжні.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2019/11/3-123.jpg)
Натхнення? Ні, не чув
В’ячеслав Дерябін не вірить у натхнення. Для нього творіння чогось нового — це захоплива робота, коли ти просто береш і робиш:
— Є такий вислів із якогось фільму: «Якщо хочеш щось, то просто зроби крок уперед». Хочеш щось зробити — вийди у двір, махни віником пару разів і ти вже щось зробив. Так само тут: усі деталі десь «народжуються», головне — напрям. От ти береш усі ці напрями і працюєш.
Кожна робота чоловіка унікальна, адже більшість його виробів — це експерименти. На початку роботи майстер приблизно визначає що та з якого дерева він хоче зробити, і починає працювати:
— Дизайн — це така справа, яка чіпляє одне за одним. Такий собі ланцюжок. Наприклад, ти зробив щось, повісив, а потім дивишся що не вистачає чогось для загальної композиції й починаєш доробляти: туди паличку, туди рисочку, туди цяточку. І що виходить? А виходить композиція.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2019/11/4-117.jpg)
До роботи над замовленнями майстер ставиться дуже відповідально. Може довго думати над поставленим завданням. Говорить, що найкращий час для роздумів — це ніч, адже вночі нічого не відволікає від думок. Проте замовники часто повністю довіряють смакові автора, не даючи жодних вказівок:
— І тут у мене підключається почуття відповідальності до цього питання, бо я маю зробити таке, щоби ні в кого не було. Щоби людина прийшла і все, ніяких питань нема.
На своїх роботах В’ячеслав часто зображує природу. Окрім того, що він робить рамки до картин, інколи й сам малює ті речі, яких ніколи вживу не бачив. Деякі картини підписані англійською мовою. Наприклад, картина-аплікація «North Sea» (Північне море). Чоловік ніколи його не бачив на власні очі, але вирішив, що саме такі фарби варто використати, аби показати яким воно може бути:
— Наша людина чомусь завжди буде думати, що надписи англійською робить виріб міцніше, привабливіше, добротніше. Ми ж у третьому поколінні радянські люди і воно якось закарбувалося, що якщо англійською, то значить воно якісніше. Ми, на жаль, забули, що за царів англійці, німці, італійців їздили до нас на заробітки.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2019/11/5-118-768x510.jpg)
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2019/11/6-120-768x510.jpg)
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2019/11/7-117-768x510.jpg)
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2019/11/8-120-768x510.jpg)
слайдшоу
В’ячеслав зізнається, що йому завжди було цікаво працювати руками. Для нього важливий сам процес, а матеріал може бути різний — камінь, метал, дерево.
Вважає, що якщо людина хоче щось зробити, то самого таланту не достатньо:
— Навіть якщо в людини є талант, то це ще не все. Наприклад, у мене є друг, дуже талановитий музикант. Він на всьому грає — навіть на пустих пляшках. Але от просиш його «ану полабай щось на гітарці»», а він не хоче. Я йому кажу, щоби він просто був собою й тоді ця музика сама вийде. А він що говорить? Ні й ні. І не працює він ніде зараз. І що цей талант? Пусте місце. Якщо ти себе не показуєш, якщо ніхто тебе не може оцінити, то, напевно, ти в якомусь неправильному напрямі працюєш. А в мене, наприклад, приходять сусіди, тому прихожу зробив, тому ще щось. Вони мені гроші «тикають», я беру, бо знаю що ця робота коштує грошей.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2019/11/9-112.jpg)
Для В’ячеслава саме різке погіршення стану здоров’я стало мотиватором до дій:
— Як стала одна нога, я став дуже злий у роботі. У людини тоді з’являється інстинкт самозбереження і всі рефлекси орієнтовані на перемогу. І я став у роботі більш цілеспрямований, бо я не можу ніде вештатися, ні з ким «дурня валяти» й розмовляти про пусті речі.
— Я повністю зайнятий роботою. Вона мене захоплює. Й ось ця моя інвалідність підштовхнула мене ще більше до дій. Я почав навіть більше думати про роботу. Як кажуть, «Господь забирає одне, а дає інше».
Як ми знімали
Про теплі зустрічі у Полтаві, вежу королеви бензоколонки та наші гостини у майстерні В’ячеслава Дерябіна дивіться у новому відеоблозі.