![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/03/0_cut_min-8-768x768.png)
Росія роками відточувала інструменти «м’якої сили». І успішно робила це в різних країнах, не тільки в Україні. Росія використовує будь-які способи, щоб проштовхнути й закріпити свої шовіністичні, імперські наративи у світі. Російська культурна експансія часто ставала передумовою до експансії територіальної, військового тиску й терору.
М'яка сила (soft power)
Здатність держави домагатися своїх цілей за рахунок привабливості власної культури, суспільно-політичних цінностей — на противагу «жорсткій силі», ґрунтованій на військовому і економічному тиску. Це поняття уперше сформулював Джозеф Най-молодший, професор Гарвардського інституту державного управління імені Джона Ф. Кеннеді.Культурна експансія — завжди перший крок Росії у прагненні завоювати територію будь-якої країни. І якщо вона наражається на опір громадянського суспільства, тоді застосовує зброю. Перехід до цього другого кроку — лише питання часу.
Показуємо на прикладі кількох країн, як це працює.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/03/1-18.jpg)
Білорусь
Шлях впливу:
У країні «останньої диктатури Європи» Росії вдалося утвердити наратив, що розквіт Білорусі як держави був би неможливим без підтримки РФ і спільного минулого у складі СРСР.
Результат впливу:
Тотальне зросійщення фактично поставило білоруську мову під загрозу зникнення.
Осередки білоруських мовних клубів першими отримують підозри у противладних діях, а їхні учасники, які не бояться висловлюватися про свою національну ідентичність, часто першими стають затриманими на мітингах.
Будь-яку культурну опозицію жорстко придушують, тому вона переходить у підпілля або діє за кордоном.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/03/2-17.jpg)
«Культурне» життя на території Білорусі повністю монополізоване й контрольоване білоруською владою. Є цілий список білоруських митців, які не можуть виступати на території своєї держави через «неправильні» позиції й культурні наративи.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/03/3-16.jpg)
Фото: Musa Sadulayev для AP
Грузія
Шлях впливу:
У політично поляризованій Грузії Росія діяла за своїм класичним сценарієм «м’якої окупації»: освітні програми зросійщення грузинів, розпалювання ворожнечі між етнічними групами, віднаджування від європейського курсу розвитку.
Як і в Білорусі, в Грузії РФ утверджувала міф про «багатовікові» культурні й релігійні зв’язки двох країн.
Результат впливу:
У 2008 році РФ за підтримки сепаратистських угруповань хотіла «відновити конституційний лад» у Грузії. Результат — війна та 20% території країни окуповано.
У Грузії діє спеціальний фонд «Русский мир», фінансований із держбюджету РФ, працюють пропагандистські медіа, а православна церква — оплот збереження існуючого режиму й важіль впливу на старше покоління. Попри те, що Грузинська православна церква формально незалежна від РПЦ, насправді вона майже повністю керована з Москви.
У 2017 році Грузія вперше офіційно визнала «м’яку силу» Росії небезпекою, що загрожує територіальній і культурній цілісності країни.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/03/4-14.jpg)
Казахстан
Шлях впливу:
Казахстан – країна, на яку суттєво впливає не тільки РФ, а й Китай — інша велика імперія, що зазіхає на окремі території Казахстану, вважаючи їх історично своїми.
Для казахів РФ – це носій західної культури, тобто саме через РФ можна побачити прояви демократії, адже з іншого боку в них — комуністичний Китай. Тому для казахів рівнятися на російське означає рівнятися на «захід».
Саме російські силовики прийшли на допомогу диктаторські владі Казахстану під час протестів у січні 2022. Відтак РФ «допомогла демократії» через спільний контекст, зсилаючись на «проукраїнські (майданівські) впливи», що начебто були серед громадян, які просто відстоювали свої права на площах Алмати, Шимкенті, Астани тощо.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/03/5-10.jpg)
Результат впливу:
У Казахстані нині панує жорстка диктатура. Спецслужби контролюють усе, в тому числі й культуру. При цьому авторитарна влада, на відміну від білоруської, пробує відродити національну культуру. Посилення ролі казахської мови, перейменування міст чи перехід на латинку супроводжуються різкими заявами РФ, у тому числі прямими погрозами територіальній цілісності Казахстану.
У Казахстані вільно діє російське пропагандистське телебачення. Близько 20% населення країни — етнічні росіяни, які компактно проживають у північних і східних регіонах країни. Велика частина російськомовного населення, яка перебуває в російському культурному й інформаційному просторі, підтримує війну РФ проти України. Проукраїнську позицію здебільшого займають казахськомовні громадяни. Державна пропаганда дотримується нейтралітету, називаючи війну «російсько-українською кризою».
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/03/6-9.jpg)
Німеччина
Шлях впливу:
Серед німців і досі є тотальне нерозуміння того, що німецький нацизм перемогли не росіяни, а всі громадяни СРСР, насамперед українці. Україна найбільше постраждала від нацистів — загинуло понад 9 млн людей (близько 4 млн із яких були військові, а решта — цивільні). Було зруйновано та знищено понад 700 міст і близько 28 тисяч сіл.
За часів Другої світової понад 6 млн українців воювали тоді у складі Червоної армії, а понад 100 тис. були учасниками УПА, яка фактично воювала на два фронти — проти нацистів і проти комуністів.
Натомість Російська нацистська армія Власова з моменту створення до знищення воювала на боці Гітлера під російським триколором і георгіївською стрічкою (символи сучасного російського неонацизму — путінського рашизму). Виходить, насправді під час Другої світової війни шалена кількість росіян воювала на стороні нацистів.
Результат впливу:
Із часів Другої світової війни німці мають комплекс провини перед росіянами. Після падіння Берлінської стіни відносини Німеччини й РФ активно розвивалися. Також у Німеччині є велика російськомовна громада — 3,5 млн громадян. Це етнічні росіяни, а також німці, євреї, які переїхали з різних республік СРСР.
Німеччина сприяла налагодженню зв’язків Росії із заходом і стала ключовим економічним і торговельним партнером. Усе це змінило ставлення німців до РФ як до ворога. До 2012 року відносини РФ і Німеччини поступово розвивалися. Значно прохолоднішими вони стали після повернення Путіна до влади і його намагання мінімізувати іноземні впливи всередині Росії, зокрема й німецькі.
Однак Росія досі має сильний культурний вплив на російську діаспору в Німеччині. Зокрема завдяки соцмережам, де успішно розганяє пропагандистські меседжі.
У 2016 році Росія використала сфабриковану «справу Лізи» для пропагандистських цілей. Медіа РФ розганяли новину про викрадення і зґвалтування арабами-мігрантами 13-річної дівчинки, яка походила з російської родини й мешкала в Берліні. Мета фейку — дискредитація Німеччини в очах інших європейських країн та дестабілізація тогочасної німецької політичної сили.
Представники партії «Альтернатива для Німеччини» продовжувала розвивати культурні зв’язки з Росією, а остання натомість підсилювала її видимість, користуючись звичними для себе пропагандистськими інструментами.
Більшість російськомовних німців дивляться пропагандистські телеканали РФ, піддаючись антиєвропейським кремлівським наративам.
Результат впливу:
Під час повномасштабної війни РФ із Україною саме німецький PEN-клуб не підтримав бойкот російської культури. Президент німецького PEN-клубу Деніз Юджель аргументував це так: «Ворог — Путін, а не Пушкін, Толстой чи Ахматова.»
PEN-клуб
Міжнародна неурядова організація, що об'єднує професійних письменників, редакторів і перекладачів. Заснована 1921 р.Така позиція, що ґрунтується на фразах «ні війні» і «ми за мир» — недалекоглядна, адже Росія якраз і використовує культуру як один із найпростіших способів вкорінити свій культурний код.
Наразі Німеччина не підтримала вступ України до НАТО, а з початком повномасштабного вторгнення РФ тривалий час відмовлялася надати Україні зброю. Ще один результат впливу — енергетична залежність Німеччини від РФ, яку остання всіляко прагне посилити. Також РФ користається з небажання Німеччини розв’язувати глобальні воєнні конфлікти.
Очільник німецької громади в Криму (чисельність до 2 тис. людей), який зайняв прокремлівську позицію ще в 2014 році, сьогодні виступає за скасування санкцій проти Росії і визнання Кримського півострова частиною РФ.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/03/7-8.jpg)
Франція
Шлях впливу:
Дипломатичним стосункам РФ і Франції — понад 300 років. Потужний культурний обмін був ще у XVIII ст., коли французькі митці емігрували в Росію, яка активно поглинала весь доступний їй європейський культурний досвід. У XIX ст., після поразки Наполеона, Росія почала формувати міф про себе як про непереможну країну.
Радянські державні організації, що діяли у Франції та Росії, замість культурного обміну насаджували радянську ідеологію. СРСР зробила все для того, щоб французька мова перестала бути мовою російської культурної еліти, хоча її і вивчали в школі.
Тогочасна Росія проштовхувала у Францію три ключові наративи — антиміграцію, антиамериканізм і антилібералізм. Деякі з них більшою чи меншою мірою підживлюють і досі.
Однак французи досі безапеляційно возвеличують російську літературу, балет, живопис і мову. Це дозволило владі РФ у 90-х роках ХХ ст. розгорнути спеціальні програми повернення (буквального чи ментального) своїх «співвітчизників» або прихильних до російської культури французів.
Результат впливу:
Попри те, що у французькій спільноті російського походження є опозиційні групи, РФ таки вдалося ідеологічно об’єднати діаспори, хоча більшість із них опинилися там саме з політичних причин. Відтак низка нащадків російської аристократії й досі керує важливими культурними інституціями й релігійними установами Франції, просуваючи російські імперативи в європейській країні.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/03/8-6.jpg)
Україна
Шлях впливу:
Культурні зв’язки з Росії з Україною сягають ще часів Київської Русі. Саме звідти бере початок Російська імперія і саме до того часу апелює, кажучи про «історичну колиску» і «братерство», сучасна Росія. У XVIII ст. Царська Росія прагнула підім’яти під себе будь-що українське. Апогей культурного загарбництва відбувся за часів Радянського Союзу.
Зі здобуттям незалежності Україна остаточно взяла проєвропейський курс розвитку. Однак Росія весь час і аж до сьогодні здійснювала культурну інтервенцію на нашій території.
Література, музика, театр, кіно — у цих галузях Росія відтісняла українську мову й насаджувала комплекс меншовартості.
Путін і його соратники використовували культуру як інструмент ментальної окупації. Вони роками переконували в тому, що українці — не окремий народ із більш ніж тисячолітньою історією, а росіяни, яких треба визволяти.
Результат впливу:
Українська молодь фактично виростала на російській музиці й фільмах, стаючи піддатливою до їхніх наративів. Результати національного щорічного моніторингового опитування свідчать про те, що до 2014 року більшість українців підтримували ідею двох державних мов — української й російської, а ще були готові приєднатися до гіпотетичного союзу України, Білорусі й Росії.
Росія фінансувала деякі політичні партії й медіа, які її підтримували.
Недостатність українського культурного впливу у Криму полегшила РФ його анексію в 2014-му.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/03/9-5.jpg)
Фото: Alex Lourie
Російська мова досі залишається ключовим інструментом культурних і політичних маніпуляцій РФ. Путінський режим, заявляючи про утиски прав російськомовних українців, закликає їх «визволяти». Прослідковується певна закономірність — у тих регіонах України, де домінує російська мова, під час президентських чи парламентських виборів люди частіше обирали політиків, що лобіювали російські наративи.