Росія десятиліттями підриває систему безпеки в Європі. За останні 30 років від її агресії постраждали щонайменше 3 незалежних держави — Молдова, Грузія та Україна. Після брутального вторгнення в Україну, європейцям слід визнати: мова дипломатії з РФ не діє.
Керівництво Росії перекладає провину на США та НАТО за «відсутність гарантій безпеки в Європі», а також нехтування правилами ОБСЄ та розміщення американських ракетних установок у Європі.
Водночас Російська Федерація своєю агресією в сусідніх країнах прямо порушує як положення Заключного Акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі, основоположні принципи роботи ОБСЄ та Договору про звичайні збройні сили в Європі (ДЗЗСЄ).
Одностороннє збільшення Росією кількості живої сили та техніки, зростання кількості воєнних кораблів у Чорному морі, а також ймовірне розміщення ядерної зброї в Білорусі та окупованому Криму — пряма загроза міжнародному порядку.
Агресивна зовнішня політика Росії підкріплюється й поліцейським режимом у самій країні. Державна пропаганда, вбивства та замахи на життя лідерів опозиції (Нємцов, Навальний), систематичне порушення прав людини, тортури проти ув’язнених — все це характеризує режим Путіна.
Законодавча відмова від визнання рішень Європейського суду з прав людини, останні заяви екс-президента Дмитра Мєдвєдєва про необхідність відновлення смертної кари, а також брутальні затримання учасників мітингів проти війни в Україні — доказ того, що політичне керівництво Росії настільки ж далеке від Європи, наскільки й від демократії.
Брязкання ядерною зброєю перед усім світом, відмова від ролі спостерігача в майбутніх навчаннях НАТО, визнання «Абхазії», «Південної Осетії», «ЛНР» і «ДНР», а також продовження війни проти України попри безпрецедентні міжнародні санкції показують суть російського імперіалізму.
«Право сили» замість «сили права», переписування історії Європи та України, знищення сотень і тисяч людських життів заради політичних цілей — у нинішній формі Росія несе смертельну загрозу не лише Україні, але й усьому цивілізованому світу.
Мислення політичного керівництва РФ — це Realpolitik, де грошима, народами і навіть цілими державами можна жертвувати заради гри на «великій шахівниці».
Європа має зрозуміти: Росія і конкретно Путін не зупиняться ні перед чим задля досягнення своєї цілі — повної окупації та знищення політичної незалежності України. Обстріли з «Градів» житлових кварталів Харкова та Маріуполя, окупація території ЧАЕС, погроза застосування зброї проти Запорізької АЕС та запуск ракети у бік Київської ГЕС виходять за будь-які межі розумного. Дії Росії є загрозами не просто національного, але й світового масштабу.
Агресор визнає лише мову зброї. Ключове завдання європейських партнерів — зробити ціну російського вторгнення нестерпною. Якщо не зупинити Росію зараз, потім може бути надто пізно.
