![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/05/0_cut_min-768x767.jpg)
«Цього дня я зрозумів одне: що повітря стало іншим і що кожен кадр, зроблений після 5-ї ранку 24 лютого 2022 року, буде особливим, буде іншим, буде наповненим іншою історією.» Протягом першого тижня повномасштабної війни харківський фотограф Петро Чекаль разом із рідними залишався у Харкові та документував життя своєї родини, їхній емоційний стан. На початку березня, наступного дня після обстрілу Майдану Свободи, родина Петра виїхала з міста і зараз перебуває у Львові. Ми публікуємо цей фотощоденник як рефлексію автора на події цієї війни.
Мене звуть Петро Чекаль, я фотограф із Харкова, міста, яке зараз перебуває під обстрілами російських військ. Знімаю я вже років сім, 15 років займаюся музикою, пишу тексти та вірші – все це зараз клином сконцентровано у моїй творчості.
У перший день війни я собі місця не знаходив: я мав бути там, на півночі, на фронті з нашими військовими пліч-о-пліч. І навіть якщо не з гвинтівкою в руках, то з фотоапаратом у руці. Я хотів показати фотографією, що цей світ треба і слід міняти. Але сім’ю я покинути не можу. Тому я не замовкаю: я пишу, знімаю, пишу музику про війну, проти війни.
Цей геноцид, цей злочин проти людства, цей перехід через поріг гуманістичних традицій Європи на бік смерті та темряви, цей страх перед розпливчастим майбутнім я намагаюся відобразити в наративній історії моєї родини, яка ще не закінчена…
Зараз війна — буяння документального стилю. Майже всі медіа світу, від «Magnum Photos» до «Time» знімають у моїй країні людей, руїни, життя і смерть. Як би я не хотів у перші дні потрапити туди ж, як би не хотів бути поруч і знімати, але змушений бачити війну у всіх інших її проявах. Камера — це інструмент, який вчить людей бачити без камери.
Фотографія – це поезія.
Ну як, подивившись на роботи Євгена Павлова, Сола Лейтера, Вільяма Еглстона, Гаррі Груєра та інших, не сказати, що це поезія у фотографії? У когось форма переважає над змістом, а у когось метафора над формою. Так і я намагаюся змішувати поезію із прозою, метафори з документалістикою.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/05/20220223_133351_Chekal.jpg)
24.02.2022 (день 1)
Цього дня я зрозумів одне: що повітря стало іншим і що кожен кадр, зроблений після 5-ї ранку 24 лютого 2022 року, буде особливим, буде іншим, буде наповненим іншою історією.
Моя мама Лариса, відійшовши від шокового стану, розмовляє з близькими та друзями. Думають, що робити далі. Вирішили поки що залишатися у Харкові.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/05/20220223_135710_Chekal-1.jpg)
24.02.2022 (день 1)
Те найстрашніше, що охоплює, і несправедливе звернення Путіна о 5 ранку 24 лютого 2022 року.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/05/20220223_222347_Chekal.jpg)
24.02.2022 (день 1)
З початку війни минула приблизно година-півтори. Батьки в шоці, тато дивиться новини, а мама намагається заспокоїтися.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/05/20220224_000804_Chekal.jpg)
24.02.2022 (день 1)
Кінець першого дня. Не втомилися, досі шок, ми з братом Мітєю сторожимо Харків із вікна нашого будинку. Обстріл ще не почався. Сподіваємось, і не почнеться.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/05/20220224_190100_Chekal.jpg)
25.02.2022 (день 2)
Уся моя сім’я, мій дім.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/05/20220225_065400_Chekal.jpg)
25.02.2022 (день 2)
З розумінням, що кожен кадр після початку війни — це особливий кадр, наповнений абсолютно іншим повітрям, я почав бачити метафори у навколишній реальності. Це одна з таких — метафора війни: голчасті щупальця, що охоплюють, бажають забрати якнайбільше життів.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/05/20220224_215834_Chekal.jpg)
26.02.2022 (день 3)
Брат прокинувся і прислухається до пострілів, які стають дедалі ближчими.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/05/20220225_203650_Chekal.jpg)
26.02.2022 (день 3)
Прокинулися від вибухів, пішов дивитися класифікацію ракет, щоб знати якщо що раптом…
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/05/20220225_200016_Chekal.jpg)
26.02.2022 (день 3)
Мама прислухається до вибухів, що лунають неподалік.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/05/20220225_214913_Chekal.jpg)
26.02.2022 (день 3)
До нас додому приїхали друзі з маленькою донькою. Разом було нестрашно чекати на вибухи.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/05/20220225_223032_Chekal.jpg)
26.02.2022 (день 3)
Наша подруга Маша та її маленька донька Софія. Маша прикриває свою доньку, бо вибухи стало чути дедалі ближче. Страшно. У них була паніка, сльози. А Соня спить.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/05/20220226_072400_Chekal.jpg)
26.02.2022 (день 3)
Вечір того ж дня. Після тиші і паузи, перед сном, знову почалися обстріли. Треба спати, але не можемо.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/05/20220227_003920_Chekal.jpg)
27.02.2022 (день 4)
Бабуся, яка до та на початку війни дивилася російські новини, через вибухи поблизу взяла атлас України та почала його вивчати. Мабуть, почала щось розуміти.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/05/20220227_213123_Chekal.jpg)
27.02.2022 (день 4)
Ми з татом вирішили закрити шибки від можливих уламків.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/05/20220302_181324_Chekal.jpg)
02.03.2022 (день 7)
Виїхали з Харкова, не могли там перебувати — вибухи були дедалі ближче.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/05/20220303_010655_Chekal.jpg)
02.03.2022 (день 7)
У дорозі на Кременчук, розсікаючи темряву світлом.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/05/20220303_012918_Chekal.jpg)
02.03.2022 (день 7)
Стояли під Кременчуком п’ять годин у пробці. Мій тато намагається додзвонитися до друзів, у яких можна переночувати.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/05/20220303_153323_Chekal.jpg)
03.03.2022 (день 8)
Переночували у знайомих знайомих. У цей момент розумієш, як сильно згуртувалась Україна, як люди прагнути один одному допомогти, підтримати.
Я згадав рядки одного білоруського поета Строцева: «Майбутнє України вийде з підвалу і зажмуриться від світла».
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/05/20220303_234939_Chekal.jpg)
03.03.2022 (день 8)
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/05/20220304_002956_Chekal.jpg)
По дорозі на Вінницю було багато їжаків та хрестів, хрестів та їжаків.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/05/20220306_021516_Chekal.jpg)
05.03.2022 (день 10)
Зупинилися у вінницькому гуртожитку: людей багато, місць мало.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/05/20220306_021926_Chekal.jpg)
05.03.2022 (день 10)
Чергова тривога, тривожне місто, тривожні будинки.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/05/20220306_034049_Chekal.jpg)
05.03.2022 (день 10)
Втомлена мама.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/05/20220307_153644_Chekal.jpg)
07.03.2022 (день 12)
Пару днів відлежавшись у Вінниці, їдемо далі.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/05/20220310_042756_Chekal.jpg)
10.03.2022 (день 15)
Львів, мама розмовляє з бабусею, що залишилася в Харкові. Чомусь боляче, але вона відмовилася їхати, не могла покинути свій будинок.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/05/20220312_233341_Chekal.jpg)
12.03.2022 (день 17)
У гостях у відомого українського культуролога та музикознавця Олександра Пустовіта.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/05/20220314_204353_Chekal.jpg)
14.03.2022 (день 20)
Той графічний Львів, який я бачу, який я відчуваю.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/05/20220317_180210_Chekal.jpg)
17.03.2022 (день 22)
Повинен був прийти Чекачков (Ігор Чекачков — український фотограф із Харкова. — ред.) у гості, але не прийшов, зняв брата у схожому стилі.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/05/20220321_045907_Chekal.jpg)
20.03.2022 (день 25)
До нас у Львові приєднався мій племінник гітарист та мій друг культуролог, у тісноті слухаємо Альбеніса.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/05/20220331_034940_Chekal.jpg)
30.03.2022 (день 36)
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/05/20220406_061653_Chekal.jpg)
06.04.2022 (день 42)
Втомлена мати.
Знімаю серію автопортретів, з допомогою фотографії намагаюся зрозуміти себе. Один з них — вітряний, що летить.