Кожен день українців — це боротьба за власну ідентичність, суверенність своєї держави та незалежність. Щодня гіркі звістки про загибель наших захисників і захисниць змушують серце завмирати. Такі новини вибивають землю з-під ніг, знерухомлюють і заважають тримати емоційну рівновагу, та мусимо продовжувати з усіх сил протистояти ворогові й не забувати тих, хто віддав за майбутнє країни найцінніше.
Продовжуючи жити, ми повинні пам’ятати, кому завдячуємо своїми відносно мирними буднями, а значить, і робити все, щоб ці жертви не були марними. Ділимося цитатами героїв-оборонців, які стали на захист країни зі зброєю і мужньо дали відсіч окупантам. Вони загинули, захищаючи свої родини, землю та цінності, та їхні голоси повинні бути почуті й ніколи не забуті нами.
Микола Мялковський
Народився в Луцьку. Навчався в Національному університеті «Острозька академія» за спеціальністю «Культурологія». Згодом кілька років жив у Польщі, де здобував освіту в Люблінському католицькому університеті та працював у департаменті стратегії та підприємництва мерії Любліна.
У перший день повномасштабного вторгнення написав заяву на звільнення, повернувся з Польщі і поїхав захищати Україну.
28-річний сержант загинув під час виконання бойового завдання 4 грудня 2023 року.
— Коли ворог атакує твою країну, природною реакцією буде зробити крок вперед і вдарити його. Звичайно, я кажу це дуже метафорично. З історії ми знаємо, що Російська Федерація розуміє лише мову сили. Тому найприродніша поведінка — хоч і зовсім неочевидна, адже ми в ХХІ столітті — взяти зброю в руки і показати їй місце.
Микола Мялковський
військовослужбовець
Артем Сачук
Був кандидатом у майстри спорту з шахів, віцепрезидентом Федерації шахів України. До початку повномасштабної війни працював проєктним менеджером в офісі реформ Кабміну та мав власний бізнес.
Із початку повномасштабної війни пішов у військо добровольцем. У квітні 2023 року був нагороджений медаллю «За військову службу Україні».
39-річний лейтенант загинув під час виконання військових обов’язків 26 листопада 2023 року.
— Я вважаю, що війна надовго. Мої очікування, що ще десь два з половиною або три роки ми воюватимемо в цій фазі, і я передбачаю, що через років десять ми матимемо повторення агресії. Якщо ви під час тривог знаходитеся у місті, ви маєте зважати на сигнали тривоги, шукати сховище. Якщо ви живете в приватному секторі, зробіть собі сховище у дворі. Якщо стався обстріл, одразу залягайте, закривайте руками голову, відкривайте рот, щоб не було контузій. І бережіть себе і близьких, працюйте на нашу спільну перемогу.
Артем Савчук
шахіст, підприємець, військовослужбовець
Дмитро Лесич
Випускник соціально-правового факультету Національного університету «Одеська юридична академія». До повномасштабної війни працював юристом в Одеському обласному центрі патріотичного виховання та організації дозвілля дітей та молоді.
24 лютого 2022 року записався до лав ТрО, а з 26 лютого почав служити в Нацгвардії України, в аеророзвідці спеціального призначення.
24-річний воїн із позивним Вайт загинув 30 листопада 2023 року внаслідок поранень, отриманих на луганському напрямку.
— Саме існування не тільки моєї професії, а й моєї держави наразі вирішується, і поставлено питання існування таких ознак держави як суверенітет, незалежність й інші притаманні сучасним державам риси.
Дмитро Лесич
юрист, військовослужбовець
Джалалудін Саід Мухамед Асан
Афганець із позивним Джонні родом із Кабула (Афганістан). Служив у афганському спецназі. Мав охоронну фірму. Вільно говорив англійською, фарсі, пушту, українською, російською і ще декількома мовами.
Жив в Україні з 1998 року та брав участь у Революції гідності, АТО та ООС. У лютому 2022 року склав присягу на вірність Україні у 112 бригаді Сил територіальної оборони ЗСУ. Згодом перевівся до іншого підрозділу і воював на передовій.
Загинув у бою з російськими окупантами 20 червня 2023 року.
— Те, що в Київській області зараз спокійно і не відчувається війна, люди живуть як у повсякденному житті, — ходять на пляж, у магазини, кінотеатри… Це все завдяки хлопцям, які зараз на «нулі», в пекельних умовах приймають бій. Я просто хочу вклонитися перед ними і подякувати їм. Нехай тримаються.
Джалалудін Саід Мухамед Асан
військовослужбовець
Андрій Павленко
актор, режисер-документаліст
Випускник Київського національного університету театру, кіно та телебачення ім. І. Карпенка-Карого. У фільмографії Андрія понад пів сотні робіт, зокрема ролі в телесеріалах «Жіночий лікар» і «Мереживо долі». Також працював актором київських театрів «Ательє 16» і «Чорний квадрат». Із початком повномасштабного вторгнення доєднався до війська.
10 грудня 2023 року стало відомо про загибель Андрія.
— Вторгнувшись в Україну, путін думав, що жбурнув снаряд на Запад. Але виявляється, що це був не снаряд, а високоточний бумеранг.
Андрій Павленко
актор, режисер-документаліст
Василь-Яків Капустинський
активіст, громадський діяч
Народився в селі Білий Потік на Галичині. 2022 року закінчив магістратуру Західноукраїнського національного університету за спеціальністю «Психологія». Був членом Організації українських націоналістів, Молодіжного націоналістичного конгресу та «Пласту». Після повномасштабного вторгнення пішов до ТЦК, однак його не мобілізували, бо натоді ще був студентом. Тож Василь почав волонтерити й готуватися до війська. У грудні 2022 року долучився до лав 95 окремої десантно-штурмової бригади.
Загинув 2 лютого 2023 року.
— Хочу бути там, де буду ще більш корисним.
Василь-Яків Капустинський
активіст, громадський діяч
Сергій Зелінський
волонтер, підприємець
Народився в селі Кізомис неподалік Херсона. З початком російської агресії у 2014 році почав активно волонтерити, а згодом очолив громадську ветеранську організацію. Разом із друзями-ветеранами АТО заснував у Херсоні піцерію Sale e pepe. Після повномасштабного вторгнення Сергій долучився до підпільного руху опору, а влітку 2022 року доєднався до лав 8 окремого полку спеціального призначення ССО.
Загинув 4 червня 2023 року.
— Є речі, які, незалежно від бажання, ми мусимо робити. І повинні робити добре, не зважаючи ні на що.
Сергій Зелінський
волонтер, підприємець
Микола Молоков
військовослужбовець, підприємець
Народився 1952 року в Росії. Навчався в Київському вищому танковому інженерному училищі та військовій академії. 1991 року приєднався до лав ЗСУ. Після звільнення з армії у 1994-му почав власну справу в будівельній сфері. З початком російської агресії у 2014 році повернувся до війська. Згодом працював інструктором у полку «Азов». Після початку повномасштабного вторгнення проводив інструктажі з бойової справи для полку ім. Кастуся Калиновського. Був найстаршим бійцем у складі білоруського полку та спеціалізувався на військовій розвідці.
10 листопада 2023 року пресслужба полку повідомила про смерть Миколи.
— Українці усвідомили себе як націю і це — велика справа. І навіть я, росіянин, повністю на їхньому боці (перекл. із рос.).
Микола Молоков
військовослужбовець, підприємець
