«Коли я підписала контракт у війську, опинилась на БЗВП. Нас було 30 дівчат, всім видали чоловічу форму різних розмірів, яка в основному не підходила, не кажучи вже про чоловічу білизну. Я зібрала зі своїх посестер мірки, написала, замовила і, мабуть, через тиждень-два нам прийшла форма. Пам’ятаю, наскільки дівчата були задоволені, щасливі», — згадує військовослужбовиця ЗСУ Анастасія.
Це відгук про громадську організацію «Землячки», яку 2022 року створило подружжя маріупольця Андрія Колесника і ялтинки Ксенії Драганюк. Вони починали з базових наборів гігієни й догляду для військовослужбовиць. А згодом побачили, що йдеться про потреби десятків тисяч жінок у війську — від адаптованої жіночої форми до берців відповідного розміру й полегшеного бронежилета, що дозволить їм гідно і безпечно проходити службу.
Сьогодні «Землячки» забезпечують військовослужбовиць одягом та взуттям, надають психологічну підтримку, а віднедавна ще й адвокують свої напрацювання в Міноборони, щоб домогтися їх масштабування і впровадження на державному рівні.
«Таких, як вона, десятки тисяч»
Співзасновниця громадської організації «Землячки» Ксенія Драганюк до російського вторгнення працювала журналісткою. Із 2019-го робила авторську передачу «Землячки» на телеканалі «UA:Культура», де розповідала про українок у нібито нетипових для соціуму професіях. 2022 року планувала другий сезон — про жінок у бізнесі, але через нову фазу війни втілити його не вдалося. А в той же час у родині Андрія, її чоловіка, рідна сестра Анастасія добровільно стала на захист країни.
— Коли твоя рідна людина доєднується до війська, ти дивишся на прості речі: чи їй зручна форма, чи комфортно виконувати свої задачі в тому, що в неї є, чи безпечний бронік. Через якийсь час стало зрозуміло, що таких, як вона, десятки тисяч. І є навички, можливість виправити всю систему не тільки для рідної людини, а для великої частини війська.
Фото: Олексій Філіпов
Так об’єдналися бажання Андрія спершу підтримати сестру і прагнення Ксенії розповідати історії захисниць. Спочатку дівчині відправили коробку базових речей: гігієнічні й доглядові засоби, а ще солодощі, які би підтримали бойовий дух. Анастасія отримала першу посилку й розповіла своїм посестрам — так запустилося «сарафанне радіо». Андрій і Ксенія стали збирати й обробляти все більше запитів різної складності. Згодом ініціативу подружжя підтримали друзі, а потім — все нові й нові партнери. Так зростала наразі найбільша в Україні організація, що забезпечує жінок у війську.
Хаб, індивідуальні запити та подкаст
У Києві «Землячки» мають хаб і склад. Тут команда опрацьовує запити захисниць і формує персоналізовані пакунки для відправки на фронт. Ксенія згадує, що звідси й почалося масштабування роботи:
— У 2022 році, влітку, ми з чоловіком зрозуміли, що нам немає де спати, бо все було в коробках. І це приміщення тоді нам віддали на благодійних засадах. Хаб став історичним місцем, бо три роки ми тут жили 24/7.
Наразі вдається закривати близько 150 запитів на тиждень. Крім рутини, це ще й простір для неформальних зустрічей із військовослужбовицями.
— Дівчата приїжджають не просто отримати спорядження, а й поспілкуватися, розказати якусь свою історію, і це завжди відбувається без цензури, без фільтрування лексики. Вони діляться тим, що болить, і приємними моментами.
Згодом виникла ідея розповідати ці історії на загал: навесні 2026 року запустили подкаст «Сховок у Землячок» — простір для відвертих розмов із жінками, які мають військовий досвід. Перший сезон присвятили ветеранкам і життю після війська.
Фото: Олексій Філіпов
Попри великий обсяг роботи, Ксенія вмотивована й надалі висвітлювати такі історії українок:
— Я розумію, що маю їх посилювати. Тому використовую цей проговорений досвід і передаю тим людям, які мають це почути: нашим партнерам, іноземцям, яким треба нагадати про те, що відбувається, і насправді — самим захисницям. Віддзеркалюю їх, тому що вони не бачать, наскільки круті, і думають, що щодня роблять щось звичайне, а насправді це неймовірні речі.
Усі запити від захисниць опрацьовують індивідуально. Допомогу надсилають саме тим, хто працює в зоні бойових дій і може надати відповідні документи, що це підтверджують. Посилку адресують саме захисницям, а не на підрозділ, аби впевнитися, що вона не загубиться на складі. Ксенія каже, що «Землячки» регулярно проходять фінансові та інші перевірки, адже це дає можливість працювати з великими міжнародними компаніями й українськими корпораціями, а також зростати:
— Від цього залежить і наше майбутнє (як організації. — ред.), і взагалі ефективність. Ми не можемо дозволити собі зіпсувати репутацію, тому дуже ретельно підходимо до звітності, до співпраці.
Кожну коробку підписують, додають побажання. Ця традиція полюбилася і захисницям, і команді. Менеджерка з логістики Лілія Ужаловська розповідає, що кожного разу додає підпис із думкою про отримувачку:
— Уявляю, що підписую цю коробочку для найближчої людини. І коли вона її відкриє, то, можливо, хоча б на мить це відволіче від усього того жаху, що її оточує.
Ксенія додає, що кілька теплих слів — незатратний, але помітний спосіб підтримати захисниць, нагадати, що в тилу за них переживають. І вона знає, що це їм відгукується.
— Я бачу і чую в історіях дівчат, що вони вирізають собі ці написи. І от навіть нещодавно ми були на реабілітації з одною захисницею, вона каже: «Я досі зберігаю ці підписи з усіх ваших коробочок, які ви присилаєте».
Фото: Олексій Філіпов
Чому жінкам не підходить чоловіча форма
Діяльність «Землячок» підсвічує найнагальніші потреби і прогалини у забезпеченні захисниць. Восени 2022 року ГО організувала в Харкові цех для пошиву жіночої форми, адже це один із найпопулярніших запитів, розповідає Ксенія:
— У нас є базовий комплект: це жіноча форма в залежності від сезону, бронежилет з полегшеними плитами, шолом і взуття за розміром, а також комплект спальника і каремату. Це ті речі, які ми відправляємо найчастіше.
Однак, додає, буває непросто знайти фінансування на такі комплекти, бо багатьом здається, що це настільки базові речі, що військослужбовиці легко розберуться самі.
— А дівчатам немає коли з цим розбиратися. Плюс вони, на жаль, часто ризикують своїм життям, не розуміючи наслідків. Тому це така супернеобхідна база.
Команда «Землячок» зрозуміла, що не можна просто адаптувати чоловічу форму під жіночу, бо йдеться не про різні розміри, а різну анатомію: довжина рук, ширина плечей, стегон, об’єм грудей тощо. Усе це впливає на низку деталей строю, які не вийде просто перешити, тож вони створили абсолютно новий продукт тоді, коли в країні не було жодних напрацювань.
— У 2022 році ми почали займатися цим. Тоді в Ужгороді знайшли фабрику, де нам погодилися створити перші лекала. Ми скупили і зібрали всю можливу форму, що знайшли у військторгах, і на основі чоловічих зразків розробили перші лекала жіночої військової форми. А потім зрозуміли, що треба допрацьовувати, і почали відшивати моделі на інші сезони.
Фото: Олексій Філіпов
У мирний час жіночий однострій подекуди асоціювали з костюмами для парадів (кітель, спідниця, черевики). Однак це не має нічого спільного з потребами захисниць на фронті, тож команда ставила завдання розробити амуніцію, адаптовану саме для виконання бойових задач. «Землячки» пройшли немало ітерацій і труднощів: наприклад, фабрики відмовлялися шити, бо це складніше й дорожче порівняно з чоловічою формою, — продовжує Ксенія.
— Ми за ці чотири роки проробили дуже довгий шлях до того, щоб мати той екземпляр, який є сьогодні. І вважаємо його гідним для забезпечення захисниць.
Ще один процес, поки нереформований в армії, але геть незручний для жінок — заборона розділяти один комплект форми. Тобто те, що військові отримали, те мають і носити, не обмінюючись між собою, скажімо, штанами. Однак через дуже різну комплекцію фігури один розмір може бути затісний у грудях чи бедрах або заширокий у талії, що створює постійний дискомфорт і сковує рухи. А це особливо критично в ситуаціях, де і так є велике навантаження на тіло й потреба в мобільності.
— Розпаровка — це те, що треба зробити в забезпеченні жінок у війську, але цього досі немає через те, що кожен шлях дуже бюрократичний. Ми сіли з командою і розпаровуємо, а у війську треба змінити протоколи, пройти сто різних інстанцій. А три-чотири роки на одну зміну — це дуже довго.
Створену форму «Землячки» кожного сезону допрацьовували, зважаючи на відгуки захисниць. Тому в ній враховано чимало нюансів: кишеня, в яку можна покласти турнікет, блискавка, яка не заважатиме, липучка, захищена від потрапляння піску, резинка штанів, яка не перетискатиме ногу, і навіть тканина, просочена спеціальним розчином від швидкого загоряння.
— Є випадки, коли захисниця сказала, що потрапила під обстріл і спалахнула машина, а форма не загорілася. Людина могла постраждати, можливо, навіть загинути, тому форма — це дуже важливо.
Фото: Олексій Філіпов
Співзасновниця пояснює, чим відрізняється адаптований бронежилет: плитоноска має більш зручну для жінок анатомічну структуру, компактніша, а ще підходить на будь-яку фігуру. Бронеплита має шостий рівень захисту (верифікований Міноборони для військовослужбовців), але її вага відносно легка — 2,8 кг (для порівняння: вага чоловічої — 5–7 кг).
Нехтувати адаптуванням бронежилетів не можна, адже це буквально питання життя і смерті. І Ксенія каже, що їй відомі такі трагічні історії:
— Нам пише захисниця, яка після БЗВП іде працювати в ППО десь у Чернігівську область. Каже: «Давайте мені бронік і форму». Ми даємо лише форму, тому що запитів завжди більше, ніж можемо покрити. Кажемо: «На жаль, бронік зможемо відправити тільки в зону бойових дій». І вона отримує статутний, який важить 18 кілограмів. Тому витягує плити і їздить без них. Врешті прилітає поряд — і в неї осколкове поранення хребта, людина у 23 роки на все життя з інвалідністю. Думаю, таких ситуацій більше, просто ми не про всі знаємо. Але подібні історії пояснюють, чому це важливо — це про життя наших людей, про повагу.
Фото: Олексій Філіпов
Як забезпечити 75 тисяч захисниць?
Аби масштабувати свої напрацювання, «Землячки» додали до напрямів діяльності ще й адвокацію. Це ресурсозатратна робота, але команда вважає її необхідною.
— Ми зрозуміли, що якщо не будемо серйозно займатися адвокацією, то забезпечуватимемо захисниць ще років п’ять. Але ж класно вже віддати всі наші напрацювання у військо, щоб воно далі функціонувало самостійно. Бо як би ми не старалися, проте фізично не зможемо закрити 75 тисяч запитів від жінок кожного сезону. Це постійний потік, дуже великі кошти, громадська організація не може таке втілити, а от держава — може.
Ксенія розповідає, що «Землячки» розробили набір Combat Female Gear Kit, називають його ідеальним екземпляром того, як має виглядати забезпечення для захисниці після проходження БЗВП. Туди входять одяг і взуття на два сезони (літній і зимовий), бронежилет із полегшеною плитою, шолом за розміром, активні навушники1Спеціальні засоби захисту, які автоматично знижують надто гучні імпульсні звуки, але пропускають або підсилюють тихі звуки., дощовик, тактичні окуляри, спальник і каремат.
— Тут є речі, якими ми забезпечуємо жінок, але закриваємо ці запити вже після того, як потреба виникла. Тобто захисниця після БЗВП отримає чоловіче спорядження в більшості випадків і зіштовхується з тим, що в цьому незручно, бронік завеликий, заважкий, взуття не за розміром, і тоді вже вона пише нам. Тому ми адвокуємо зміни у війську через Міноборони, через ДОТ2Державна інституція, яка здійснює централізовані закупівлі для потреб ЗСУ, включно з харчуванням, речовим майном та паливно-мастильними матеріалами. 2026 року приєднана до Агенції оборонних закупівель (АОЗ)., щоб військовослужбовиці одразу отримували повний комплект всього спорядження.
Команда дуже сподівається, що держслужбовці підтримають цей пілотний проєкт і він принесе результат.
Фото: Олексій Філіпов
— Коли ми говоримо про жінок у війську, вони ж фактично залишаються без захисту, рятуючи життя іншим. Те саме відбувається зі взуттям, яке постійно треба десь шукати. Ти супервтомлюєшся, отримуєш багато психологічних травм, і в цей момент ще маєш подумати, де взяти берці 37-го розміру. Так не має бути.
Ксенія наводить іще один приклад повільних змін — лише 2023 року затвердили літній польовий однострій, тобто жіночу форму, адаптовану на літо. Але деякі захисниці, з якими спілкується команда, отримали її лише цьогоріч.
— Це дуже довгий період. І це офіційний парадний костюм, в цьому кітелі ти не зможеш виконувати бойові задачі, він не розрахований на це. Жіноча зимова форма ще навіть не затверджена. За прогнозами нашої організації, захисниці почнуть її отримувати в 2028-му році. І ми зрозуміли, що якщо не будемо це просувати і передавати нашу експертність, процес затягуватиметься.
Психологічна підтримка й ретрити
Перший великий обмін військовополонених жінок у жовтні 2022 року підштовхнув «Землячок» розвивати напрям психологічної реабілітації. Співзасновниця Ксенія каже, що тоді команда познайомилася з кількома дівчатами, які повернулися, і міркувала, як можна їх краще підтримати.
— Вони пройшли державну реабілітацію і прийшли до нас по спорядження, бо в них не залишилося нічого. Ми їх повністю забезпечували, але зрозуміли, що їм не вистачає ком’юніті, безпечного кола для спілкування. Плюс цей простір має бути заповнений опціями чимось позайматися: спокійно посидіти, помалювати, поспівати, виспатися, смачно поїсти тощо, і обов’язково це має бути гарне місце.
Так «Землячки» організовували ретрити спершу для звільнених із полону, потім і для захисниць, які працюють в зоні бойових дій.
Фото: Олексій Філіпов
— Вони по два роки не виїжджають у відпустки, вважають, що не мають права покидати свою зону відповідальності, бо від них залежить життя (і це правда). Так, людей у війську не вистачає, але ми почали вмовляти, відпрошувати їх на ці реабілітації, щоб це їм потім давало шлейф відпочинку і сил на майбутнє.
Цей проєкт теж поширився серед захисниць через «сарафанне радіо». Згодом команда розробила кілька форматів: наприклад, більш фізично активний для захисниць, які служать у спецпідрозділах і мають відповідний запит, і навіть такий, де можна просто виспатися.
— Є ті, які ходять на всі активності, будь-який кіпіш їм подобається, тому що він все рівно об’єднує. Але в них завжди є й інша опція, — ми ніколи не змушуємо ходити на всі активності.
Захисниця Вікторія з позивним Тайка — водійка кейсеваку5Транспорт для вивезення поранених із лінії фронту до місця надання першої медичної допомоги., якій вдалося побувати на такому ретриті, зазначає, що це означає для неї набагато більше, ніж дні відпустки:
— Наш батальйон воює на добровольчих засадах, тому ця підтримка важлива критично. Уперше завдяки «Землячкам» я з’їздила на відпочинок. Навіть не можу назвати це якимось іншим словом, бо я відпочила. І це дуже багато вартує — те, що ти знаєш, що навіть у цивільному житті можеш перебувати в колі своїх. І про тебе хтось піклується, комусь не все одно. Це дуже підтримує.
Фото: Олексій Філіпов
Звісно, команда тестувала й більш звичний формат психологічної допомоги для захисниць: 2023 року запустили спеціальну гарячу лінію, де можна було отримати кілька сесій онлайн-консультацій із фахівцями.
Ксенія ділиться, що захоплена тим, як багатьом військовослужбовицям вдається і проживати такі складні часи, і водночас залишатися світлими, відкритими до життя людьми.
— Вони настільки близько знаходяться до смерті, що дуже сильно цінують життя, і це набагато більше відчувається. І коли я їх слухаю, спостерігаю, просто є поряд, це дає мотивацію і розуміння, які напрямки далі потрібно посилювати в нашій діяльності.
Так за ініціативи «Землячок» народився WISPR — Інститут психології війни. Це ще відносно молодий, але амбітний проєкт, який ставить за мету сформувати системну модель психологічної підтримки в умовах війни і після неї. Почали з розробки і запуску програми докваліфікації психологів для роботи з військовими та ветеранами. Команда бачить масштаб викликів, які спричинила довготривала війна з країною-терористом, і прагне сформувати системну відповідь, у якій військові і цивільні зможуть отримати фахову допомогу, а діти і молодь — модель ментальної стійкості для зростання у цих непростих умовах.
Ксенія каже, що багатьом захисницям незручно просити про допомогу, тому «Землячки» позиціонують себе як їхніх партнерів.
— Ми дуже довго вибудовували культуру, що це вони нам допомагають вижити і відбутися як країні, а тил їх підтримує в цьому. І захисниці не просять про допомогу, а дають запит, і ми, якщо можемо, закриємо його. Тобто таке функціонування з ними в симбіозі.
Фото: Олексій Філіпов
«Хочу, щоб це стало нормою»
Співзасновник Андрій до «Землячок» мав досвід управління масштабними проєктами, але каже, що робота в ГО стала чи не найбільш трудомісткою. Однак його тримає мотивація і розуміння, що це набагато більше, ніж про забезпечення жінок одягом.
— Форма — це про те, чи враховує система потреби людини. Бронік чи каска — це про те, чи якісна в тебе безпека. Гігієна — це взагалі базова гідність людини. Тому я вважаю, що ми займаємося дорослішанням і едукацією нашого суспільства. Це про те, якою ми бачимо країну і нашу армію в майбутньому.
Ксенія зазначає, що робота у сфері благодійності — це не завжди про приємний зворотний зв’язок. Під час війни бувають і відверто складні моменти, пов’язані зі втратами. Утім, допомагає триматися чітка мета — дати гідне забезпечення жінкам, які добровільно пішли у військо.
— Ми робимо це не тільки тому, що любимо захисниць, а ще й тому, що робимо свій внесок у завершення війни і наше майбутнє як країни.
За роки фандрейзингу й пошуку партнерств Ксенія побачила дуже різні приклади соціальної відповідальності брендів. Каже, що є, звісно, компанії і спільноти, які повертають віру у людство. Вона помітила, що як споживачка чи клієнтка різних товарів і послуг почала більше уваги звертати на корпоративну соціальну відповідальність бренду, і вважає, що так роблять все більше людей.
Фото: Олексій Філіпов
— Я не піду в один бренд, знаючи, наскільки він є несвідомим. І навпаки піду в інший бренд (у який, можливо, ніколи не завітала би раніше як клієнтка), бо знаю, що там дуже свідома команда працює і їм не байдуже.
Ксенія певна, що навіть із завершенням повномасштабної війни обсяги роботи в «Землячок» тільки збільшаться. Адже стане більше ветеранок, яким потрібна буде підтримка, супровід у поверненні до цивільного життя. Крім того, важливо інтегрувати всі напрацювання команди на державному рівні, щоб вони стали частиною великої військової системи.
— Забезпечення захисниць має стати нормою. От як ми кажемо, що у війська є дрони, то говоримо про це як про базу і розуміємо, що військо не може без цього функціонувати зараз. І забезпечення жінок, враховуючи 75 тисяч жінок у війську, — це теж база. І я би хотіла, щоб не потрібно було пояснювати, чим жіноча форма відрізняється від чоловічої, чому 18-кілограмовий бронік — це не ок. Хочу, щоб це стало очевидно.
Благодійність для Ксенії щось більше, ніж робота у ГО. Вона називає це своєрідним лайфстайлом, який супроводжуватиме все життя.
— Більша частина моїх подруг зараз — це захисниці або ветеранки. Половина нашої родини — це військові або ветерани. І якось так само собою ставало: я не обирала цей шлях — він трапився зі мною, а я його прийняла. Не можу назвати це роботою — це скоріше служіння.
Хоча війна — це багато в чому про втрати, Ксенія бачить, що через випробування український народ ніби заново віднаходить себе, свою витривалість і стійкість.
— Ми зараз ніби не набуваємо, а повертаємось до того. Ми віднаходимо в собі своє коріння, себе справжніх. Я б хотіла, щоб ми це зберегли і помножили. Я б дуже хотіла, щоб ця пам’ять не втратилася, щоб вона нас не підвела.
Фото: Олексій Філіпов
за підтримки
Матеріал створено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Він представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».