«Коли є обстріли, виникає черговий сплеск уваги до книжкової індустрії, важливо перетворити його в постійний потік уваги», — каже заступниця міністерки культури Богдана Лаюк. Після російського удару по Святопетрівському, коли згоріли тисячі книжок, говоримо з видавцями про те, що буде з книжковою справою в Україні.
Цього літа українські видавці, книгарні та друкарі жили в постійній напрузі: один за іншим російські удари знищували тисячі, а в деяких випадках мільйони книжок. Росія била по логістичних центрах, складах, друкарнях, книжковому ринку. Як пише видання «Читомо», у липні найбільше постраждали видавництва BookChef та «Книголав», у першій половині серпня — «Ранок», «КнигоЛенд», «Фабула», Readberry, Korali books, «Наш Формат», «Лабораторія», BookChef та «РМ». 28 серпня Росія завдала удару по складу «Нової пошти» у Святопетрівському під Києвом, де свої книги зберігали як малі видавці, у чиєму портфелі менше десятка книжок, так і наші найстаріші видавництва.
Збитки ще підраховують, але одне відомо точно — українське книговидання зміниться. Як — говоримо з Богданою Лаюк та з представниками видавництв «Основи», «Лабораторія», «Хто це?», Creative Women Publishing та «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Також ми попросили їх розповісти про одну з книжок, наклад якої постраждав під час удару.
16 серпня 2026 року
внаслідок російського удару по Києву сталася масштабна пожежа на книжковому ринку «Петрівка» (ринок на «Почайній»).Шанси зберегти українську книжку
Богдана Лаюк прийшла на зустріч із книжкою-артефактом — виданням, яке обгоріло під час обстрілу видавничої корпорації «Ранок».
— Це перекладне видання, яке демонструє, як розвинулася книжкова галузь країни після 2014-го року. Ми стали справжньою індустрією. І головне завдання сьогодні — цю індустрію зберегти. Але вона зміниться критично і разюче, і ми це побачимо дуже-дуже скоро: в асортименті назв, у тому, яких авторів публікують. Сьогодні в Україні багато нішевих видань, особливих перекладів. Щоби вони зʼявлялися, на ринку мають бути ресурси. Ресурсів буде менше, а отже, несподіваних книжок, які пропонують несподівані досвіди, теж ставатиме менше. Також це вплине на українські дебюти.
Міністерство культури організовує дзвінки, де обговорюють плани реагування і адаптації, там збираються не лише видавці, але й представники книгарень, бібліотек, книжкових ярмарків. Зрозуміти виклики і потреби, почути пропозиції — перший крок до рішень.
— Державний бюджет вкрай обмежений. І в межах цієї постійної економії ми шукаємо спосіб зробити так, щоб кожна виділена на це гривня працювала на українську книжку.
Один із ключових викликів зараз — швидко розповсюджувати, розосереджувати наклади, щоб вони не лежали на складах, а поскоріше потрапляли до книгарень, бібліотек і домівок.
— Книжка має значно більше шансів вижити в домашній бібліотеці, аніж на величезному складі. Тому я раджу обирати те, що вам цікаве, дарувати книжки, просто купувати їх.
Оскільки втрата накладів кількох книжок може стати крахом для малих видавництв, великі зусилля спрямовані на те, щоб підтримати їх і не дати закритися. У планах Міністерства культури — залучити іноземні кошти (великих видавничих компаній, книжкових ярмарків, приватних донорів), створити гранти на друк, заохочувати видання українських авторів, домовитися з банками про пільгові кредити для видавців. Уряд наразі формує пакет підтримки книжкової галузі.
Перший напрям — відновлення бізнесу після атак:
- програма «Власна справа» передбачає гранти, зокрема на масштабування бізнесу — до 2,5 мільйона гривень;
- у межах програми «Доступні кредити 5–7–9%» бізнес, який постраждав через обстріли, може залучити до 150 мільйонів гривень на відновлення будівель, обладнання та виробничих потужностей (особливо актуально друкарням);
- друкарні можуть скористатися грантами для переробних підприємств (до 16 мільйонів гривень на відновлення пошкодженого виробництва), для них передбачене співфінансування: 80 % — державні кошти, 20 % — кошти підприємства.
Другий напрям — підтримка книжкового ринку та доступу людей до книжок:
- підготовка державної субсидії книгарням (компенсації витрат на оренду приміщень);
- відновлення державної програми поповнення бібліотечних фондів українськими книжками;
- є програми від Українського інституту книги: підтримка видання нових книжок, перекладів української літератури іншими мовами, популяризація читання та програма «єКнига»;
- 19 серпня Верховна Рада підтримала у першому читанні законопроєкт, який дозволить розширити програму «єКнига» на батьків новонароджених (закон мають ухвалити до кінця вересня);
- Мінкульт працює над книжковим напрямом у «Тисячовесні» на 2027 рік (інструмент для видавців та авторів).
Третій напрям — залучення міжнародних партнерів:
- уже є успішні кейси, як-от відновлення харківської друкарні «Фактор-Друк» за підтримки Фонду Говарда Баффета;
- спільні з ЮНЕСКО та міжнародними партнерами проєкти підтримки бібліотек і літературної сфери, зокрема у Харкові та прифронтових громадах;
- Мінкульт разом із Київською школою економіки, Книжковим Арсеналом та Українським інститутом книги працює над програмою грантів для малих видавництв.
Якщо підсумувати, то завдання Мінкульту зараз — вибудувати систему, у якій після російських ударів книжкова сфера матиме доступ до швидкого відновлення, фінансування, страхування.
Богдана Лаюк каже, що кожен може зробити багато для української книжки: якщо не купити, то підтримати інформаційно.
— Потрібно розповідати про те, що вам подобається. Коли є обстріли, виникає черговий сплеск уваги до індустрії, нам дуже важливо перетворити його в постійний потік уваги.
«Основи»: хай держава робить те, що може зробити тільки держава
— Останні місяці ми з моєю заступницею, яка відповідає за логістику, ранками дивилися новини про влучання у термінали «Нової пошти» і переписувалися: наш, не наш?
Розповідає співвласник та керівник видавництва «Основи» Андрій Вишневський. Це одне з найстаріших українських видавництв інтелектуальних бестселерів, книг про мистецтво, видань із нестандартними дизайнерськими рішеннями.
Передбачаючи такий розвиток подій, «Основи» встигли перемістити частину накладу кожної книжки в інший регіон, тому станом на 28 серпня на складі, у який було влучання, зберігали уже не 100 % книжок, як раніше.
— Погана новина, що згоріло 40 % книг, хороша новина, що залишилося 60 %.
Більшість накладів постраждали якраз на 40 %, але від деяких лишилося менше сотні примірників. «Основи» попередили читачів, що поки не будуть їх додруковувати.
Видавництво продовжує співпрацювати з «Новою поштою» над розосередженням і шукає оптимальні рішення, адже в конкурентних умовах важливо швидко доставляти книжки до читачів і читачок.
— Склад, що згорів, дозволяв протягом 90 хвилин від замовлення на сайті відправити книжку. Тобто людина з Києва могла замовити її о другій ночі й забрати о 9 ранку у відділенні «Нової пошти» чи в поштоматі. Тепер так не буде.
Але якраз тому, що частина книжок зараз в іншому регіоні, відправлення не припинилися після удару, коли замовлень стало в десять разів більше.
— Ця хвиля підтримки від читачів і читачок підняла дух команди, яка була пригнічена. Для власників це насамперед фінансова втрата, а для працівників — втрата їхньої роботи, серця, любові, якої у книжки вкладається так багато.
Крім того, це ще й можливість рухатися далі видавничим планом.
— Щоби видати книжку, треба великі кошти вкласти сьогодні, а повертатися вони будуть дуже довго, повільно, невеличкими порціями. Тому, щоб працювати, потрібні оборотні кошти. Грошей стає менше у всіх, тож така підтримка від читачів і читачок безцінна, і вона не вимірюється лише грошима.
«Нова пошта» теж шукає способи допомогти видавцям і запропонувала компенсацію, хоч за договором вони не несуть відповідальності за такі ризики. Що ж до підтримки з боку держави, Андрій Вишневський вважає, що не потрібно перекладати на неї свої проблеми, але деякі рішення життєво необхідні для галузі.
— На місці Міністерства культури я би зосередився на питаннях державної політики, тобто тих проблемах, які, крім Міністерства культури, ніхто не може вирішити. Бо взяти кредит в банку може кожен видавець, а створити спеціальні умови для такого кредитування може лише держава.
Андрій Вишневський вважає, що потрібно змінювати наратив про те, що відбувається: це не лише знищення книжок, а криза книговидавництва.
— Це циклопічні розміри втрат. У сфері стає менше оборотних коштів, а значить книговидання буде гальмувати. Оскільки книги — це зброя в інформаційній війні, то ця криза — загроза національній безпеці.
Значною підтримкою українського видавця з боку держави буде боротьба з піратством і контрабандою.
— Держава в обмін на допомогу від міжнародних організацій може взяти на себе зобовʼязання по боротьбі з цими явищами. Захист інтелектуальної власності добре лягає в мейнстрімну історію європейської інтеграції України.
Андрій Вишневський пропонує конкретні кроки. Перший — включити книговидання і книгорозповсюдження у список критичних і вразливих галузей, а також пріоритетних сфер для пільгового кредитування. Цей крок формальний, але без нього немає спеціальних умов для кредитування.
Друге — розрахувати мінімальний, оптимальний і стельовий відсоток у пільгових кредитних програмах для книжкового бізнесу, тобто зрозуміти, скільки зможе заплатити видавець, а скільки має покрити держава.
Третє — державні гарантії, які дозволять видавцям брати кредити. Адже банк вимагає заставу, а видавці здебільшого не мають у власності матеріальних активів (крім книжок, які банк не розглядає як заставу), її можуть замінити державні гарантії.
Четверте — запропонувати програму пільгового страхування ризиків.
Андрій Вишневський обрав книжку «За чотирма зайцями». У ній вперше під одною обкладинкою зібрані пʼєса Івана Нечуя-Левицького «На Кожумʼяках» і її адаптація, яка і принесла твору славу — «За двома зайцями» Михайла Старицького. Ця подвійність у всьому: книжка двостороння, її потрібно перевернути, щоб прочитати іншу пʼєсу; перший варіант на кремовому папері і в стриманіших кольорах, а другий — на білому і з яскравими ілюстраціями. Щоби пʼєси було легше читати, використали багато шрифтів і особливу верстку.
— Майже не використовуємо безкоштовних шрифтів і взагалі не використовуємо тих, які мають «російські вуха». Купуємо ліцензії і підтримуємо українських шрифторобів.
Крім літературознавчої передмови, упорядник Михайло Назаренко додав історичний коментар: про музику, побут, архітектуру та географію Києва кінця XIX ст.
Це одне з найскладніших і найдорожчих у виробництві видань «Основ». Через цей удар їх лишилося менше 100 примірників.
«Лабораторія»: маємо вистояти і стати сильнішими
На складі біля метро «Почайна» зберігалося понад 120 тисяч книжок видавництва «Лабораторія». Хоч центральна частина складу зруйнована, пожежники змогли локалізувати вогонь і завдяки цьому частину книг, які стояли в бокових частинах приміщення, вдалося врятувати. «Лабораторія» зробила їх розпродаж і люди відгукнулися.
— У цьому, мабуть, і є найкраща відповідь на спробу знищити книжки: не просто врятувати їх зі складу, а зробити так, щоб їх прочитали.
Каже видавець і військовослужбовець Антон Мартинов. Він звертає увагу, що самі масштаби знищених складів свідчать: видання книжок в Україні нарешті сталося як бізнес. Це і про налаштування процесів, і про економічну спроможність, і про можливість видавати чимало перекладних новинок, а також робити відомими нових українських авторів.
— Український видавничий бізнес виріс зі своїх маленьких штанців. Протягом 2023-2024 років Україна — один із найбільш швидкозростаючих ринків прав у світі. Європейці це бачать, їм вигідно, щоб тут була сильна видавнича галузь. А вона можлива, тому що це потенціал 30-мільйоного ринку всередині країни і ще десь такий же за кордоном.
Але ці удари можуть мати багато довготривалих наслідків. Один із них — звуження асортименту. І це більше, ніж просто нестача нішевих книжок.
— Із 2022 року було видано багато різножанрової літератури в хороших перекладах, у класному виконанні й ми клином вибили аргумент, що українською нема що читати. Зараз ситуація така: або ми інвестуємо в галузь, або нам постачатимуть книги з-за кордону. Англійською ми ще декілька десятків років вільно всією країною читати не будемо, тому очевидно, якою мовою вони будуть. Ми зараз у періоді, коли в нас немає необхідності в російській книзі. Але якщо ми не втримаємося в цій конкуренції, то вона повернеться. Тому підтримка видавців — це питання захисту національних інтересів, національного виробника і самостійності в культурі.
На думку Антона Мартинова, є кілька системних речей, які допоможуть українській книжковій індустрії. Перша — масштабне оновлення бібліотечних фондів: сучасна українська і перекладна література замість радянських видань.
— Для читача це доступ до сучасних знань і культури незалежно від його доходу чи місця проживання. Для видавців це можливість розподіляти наклади по всій країні, а не концентрувати десятки тисяч книжок на кількох великих складах.
Друга — грантові програми підтримки перекладів українською з європейських та інших мов.
— Війна не повинна призвести до культурної ізоляції України.
Третя — гранти на створення електронних та аудіоверсій, які дозволили б видавцям суттєво зменшити залежність від фізичних запасів.
— Це вже питання не просто розвитку ринку, а стійкості української культури під час війни.
Антон Мартинов обрав книжку, яку має з собою на службі, а вперше прочитав її 2024 року, ще не маючи уявлення, що написане там настільки стосуватиметься його видавництва. Вона називається «Книга на війні. Бібліотеки й читачі воєнного часу» Ендрю Петтіґрі.
— Це про те, як через боротьбу з книжкою боролися з культурою. Всі окупаційні армії при наступі, а особливо при відступі руйнували бібліотеки та іншу інфраструктуру. Це загальносвітова біда. Те, що я колись прочитав її, допомогло мені швидше оговтатися після ударів: ти розумієш, що такі ситуації уже були, книжку нищили, але не знищили. Ті ж британські видавці зазнавали величезних втрат, але все одно рухалися вперед, тому що книжка — важливий атрибут для людини.
«Хто це?»: втрати фатальні
«Хто це?» з 2025 року видають книжки про психологію, сучасне суспільство і називають себе видавництвом літератури досвіду.
Мають два основних канали продажів — через сайт і книжкові магазини, а фінансова модель — постійні реінвестиції, розповідає співзасновниця Кіра Кос.
— Наші майбутні тайтли (видавничі проєкти. — ред.) залежать від того, що ми заробимо зараз. Умовно, якщо книжкові мережі затримують оплати, ми не можемо розрахуватися з друкарнею за наступні книжки.
«Хто це?» дуже розраховували на наклади, які вже вийшли, адже з початку 2026 року після важкої зими у видавництва справи йшли погано: продажі знизилися, потрібно було відмовитися від офісу, під час одного з ударів згоріли кілька сотень книжок.
Кажуть, що розуміли загрозу удару по складах «Нової пошти», але за браком ресурсу не могли прийняти швидких рішень, адже фулфілмент — це не тільки швидко, зручно, але й вигідно. Відправляти замовлення вручну — дорожче.
Два дні після удару видавництво жило в невідомості й надіялося, що залишилася хоча б частина книжок, навіть обгорілих, але згодом їм повідомили, що нічого не вціліло. «Хто це?» втратили 80 % усіх своїх видань.
— Збитки для нас фатальні. Цей прильот унеможливив подальшу роботу. Ми не можемо ні утримувати команду, ні видавати, то йдемо на довготривалу паузу. Ймовірно, до кінця війни.
Кіра Кос каже, що грантові програми — не вихід. Вони розглядали їх як варіант продовжувати роботу, але умови їм не підходять. Наприклад, суть гранту «Власна справа» в тому, що його треба повністю повернути протягом кількох років у вигляді податків за нових працівників, а видавництво не планувало збільшувати команду.
— Складно продовжувати інтелектуальну роботу, коли ти в режимі виживання. Ми не створювали видавництво, щоб виживати, ми створювали його, щоб розвивати суспільство. Я не можу забезпечити команді такі умови, щоб підтримати їх фінансово, морально. Навіть якщо будуть гранти, вони покриють безпосередньо видання книжок, а в нас завжди багато коштів йшло на операційну діяльність.
Зараз на сайті діють кілька передзамовлень. За нові проєкти видавництво не братиметься, але ці книжки, обіцяє Кіра Кос, вийдуть.
— Ми дещо вже диверсифікували, трохи книжок зберігаються буквально по домах у наших дівчат. А тепер повністю переходимо в ручний режим, коли хтось буде ходити відправляти книжки на замовлення.
Видавництво підтримав свідомий бізнес із соціальною метою. Друк книжки «Як бути дорослим у стосунках» профінансував lovespace, а 1000 примірників книжки про фінансову грамотність «Меркантильна жінка» придбає «Фундація Кредобанку» і розповсюдить по бібліотеках, що, на думку Кіри Кос, символічно в цих обставинах.
— Якось ми мали зустріч з читачами бібліотеки. На моє велике здивування, там дуже багато переселенців, люди там знаходять розраду. У цій книжці поради на будь-який бюджет. І я подумала, що коли в наш час людина може щось у своєму житті контролювати (а гроші якраз можна контролювати), у неї зʼявляється більше субʼєктності, опори на себе.
Крім того, продовжить роботу і видавниче бюро Кіри Кос — punkt publishing, що здебільшого створює книжки на корпоративні запити, для брендів. Це лімітовані видання, які часто навіть не можна купити в книгарнях, адже замовники самі їх розповсюджують. У найближчих планах дещо незвичне для punkt publishing — серія класики, і почнуть з «Енеїди» Івана Котляревського.
Кіра Кос прийшла на зустріч зі своєю книжкою — «На надломі зросла сила». Вона про жінок, які стали активними учасницями війни: військові, волонтерки, фотокореспондентки. Про перетворення, які з ними відбулися під час війни. Серед героїнь — Марʼяна Мамонова, яка, будучи військовою медикинею, вагітною пройшла російський полон; Руся Данілкіна, яка після поранення стала ветеранкою у 19 років; Шура (Ялта) Рязанцева, яка пережила російський полон у 2014-му, пішла до війська, щоб визволити рідний Крим, і загинула.
— Це наша пам’ять про те, який вольовий акт був зроблений. І Росія знищила залишки цієї книжки.
Усе ж майбутнє в неї є, адже нею цікавляться іноземні видавництва, зокрема балтійські країни.
Creative Women Publishing: злість і самозарадність
Феміністичне видавництво Creative Women Publishing під час удару по фулфілменту «Нової пошти» втратило понад три тисячі книжок — це 45 % усього, що мали на той час. Деякі видання згоріли усім наявним накладом, якщо не рахувати залишки по книгарнях.
Разом зі співзасновницею видавництва Славою Світовою ми відвідали інший їхній склад — уцілілий. Слава ділиться, що зараз частину книжок зберігають тут, а іншу розподілили вдома в співробітників, адже немає гарантій, що склади в іншому регіоні — найбезпечніше рішення. На компенсацію від «Нової пошти» не сподівалися, але тривають підрахунки й перемовини щодо цього.
— Співпрацю з компанією плануємо продовжити. Співчуваю «Новій пошті» за те, що робиться з їхніми складами. Ми всі в одному човні. Попри те, що боротьба з ворогом триває століттями, не схоже, що він нас знає. Адже ми, українці, вгризлися в цю землю і не збираємося її покидати. Знищення книжок викликає здорову злість і спонукає працювати з більшою силою. Тож ми продовжуємо.
Від читачів і читачок видавництво отримало шквал повідомлень і репостів.
— У нас ліг сайт — стільки людей пішли замовляти книжки. Це все відбувалося без заклику з нашого боку, ми лише поділилися прикрою новиною. Такої самоорганізації людей я більше ніде не бачила, лише в Україні. Багато хто купував книжки для бібліотек.
Ситуація, що склалася, змотивувала видавчинь утілити давній задум — налаштувати систему меценатської підтримки проєктів видавництва, адже суспільний запит на них величезний. Механізм реалізації цієї ідеї наразі затверджується, видавчині консультуються з бухгалтерією та юристами, аби ця процедура була прозорою та зрозумілою для всіх сторін.
Слава Світова відзначила допомогу сталих партнерів видавництва, а саме House of Europe та Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні, які одразу ж вийшли на звʼязок із командою, аби обговорити способи підтримки. Водночас Слава наголошує, що Creative Women Publishing намагаються бути самозарадними — будувати ефективну бізнес-модель та справлятися з викликами, якими б ті не були. Підтримати їх можна, купуючи книжки й розповідаючи про їхню роботу, зокрема за кордоном.
— Україна — більше, ніж війна. Мені бракує від іноземців щирого інтересу до нас. Не жалю як до жертви. Прочитайте про нас, дізнайтеся про нас, робіть із нами спільні проєкти не тому, що війна, а тому що ми можемо вас зацікавити своїм мисленням, своїм досвідом.
Видавчиня обрала «Ті, що творили “Перший вінок”» — збірку есеїв про кожну з 17 авторок легендарного альманаху «Перший вінок», який уперше вийшов 1887 року.
— Із 17 авторок ми знаємо лише окремі імена: Олену Пчілку, Лесю Українку, Наталю Кобринську… А там є ще піаністка Олеся Бажанська, неписьменна Катерина Довбенчук, яка надиктовувала текст своєї етнографічної розвідки братові Михайлові Павлику, Софія Окуневська — перша лікарка, що здобула ступінь докторки медицини в Австро-Угорщині, та інші не менш цікаві постаті.
Удар знищив 362 примірники зібрки «Ті, що творили “Перший вінок”», залишилося усього 100 примірників, поки додрук не планують.
— Ми відчуваємо здорову злість і вмотивовані продовжувати видавати книжки й далі. Адже цим займаються ідейні люди, для яких важливо давати голос різним жіночим досвідам, зберігати й передавати памʼять про жінок минулого, підтримувати нових українських авторок, розбудовувати міжнародну співпрацю й адвокатувати інтереси України за кордоном. Наша головна мета — посилювати жінок. Улюблений слоган нашого видавництва: «Жінка з книжкою — небезпечна». Моя прабабуся Ганя, на чиїх історіях і піснях я зростала, була неписьменною, ставила хрестик, коли їй приносили пенсію. А через три покоління я пишу книжки, разом із командою видаю їх. Це наш спосіб змінювати реальність і сказати своїм пра: «Ми це зробили». Тому треба продовжувати.
«А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»: «Любов людей — наше золото»
— Москалі палили книжки завжди. Можна тільки уявляти, яка книгозбірня була в Мазепи, коли вони спалили Батурин. Палили в Лаврі, палили в Києво-Могилянській академії, а в 1960-х роках у науковій бібліотеці згоріло багато старих видань. Можливо, там були частини бібліотеки Ярослава Мудрого. Разом із книжками вони хочуть знищити нашу самоідентичність.
Видавець Іван Малкович каже, що удар 28 серпня — не перший раз, коли горіли книжки видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», але вперше настільки великі втрати, тож він звернувся до читачів, а ті у відповідь писали сотні коментарів про те, як росли на цих книжках і що купують їх дітям.
— Любов людей — наше золото. Мені шкода, що інстаграм зніс той допис, там були золоті зливки любові. Це зворушує і дає мотивацію працювати. Я не хочу посипати голову попелом, ми будемо старатися, поки живі.
У видавництві думали, що збитки можуть сягати 400 000 доларів, але, за кількома щасливими збігами, видавництво втратило майже наполовину менше від того, що могло бути.
«А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» відмовиться від компенсації, яку пропонує «Нова пошта».
— Вони ж постраждали, їх розбомбили. Ми вдячні, що вони дають можливість бізнесам працювати в Україні, не закриваються.
Серед усіх книжок, які постраждали під час удару, Іван Малкович обрав антологію «Українська лицарська поезія» — віршовані твори від ХІІ до ХХІ століття про честь, відвагу, самопожертву і відданість. Адже в українській традиції розрізняють поняття «рицар» (воїн в обладунках) та «лицар» — людина честі.
Ця книжка вийшла незадовго до влучання.
— Щойно ти працював, переживав, міг все змінити — і ось вона надрукована. А буквально через днів 10 згорає частина тиражу.
Антологія починається уривком із «Повісті минулих літ»:
— Коли князь Святослав виріс і змужнів,
і почав воїв збирати багато й хоробрих.
А закінчується віршем сучасної військової Мальви Кржанівської:
— Прапращури з неба милуються військом.
Їх душі вспокоєні родяться знов.
