Постраждалі внаслідок повномасштабної війни регіони зараз стикнулися з браком продовольства й обмеженим доступом до основних послуг. Жінки-волонтери швидко організували допомогу їхнім громадам, щоб вони мали доступ до найважливішого: їжі, води та ліків. «Зграя» — одна з таких волонтерських організацій, яку очолює Євгенія Таліновська.
«Зграя» — одна з найбільших волонтерських ініціатив в Україні зі штабом у Києві. Вона виникла 2014 року під час Революції Гідності. Волонтери не працюють постійно, а швидко збираються, коли виникає потреба, допомагаючи людям у різних регіонах. Спочатку учасники «Зграї» допомагали на Євромайдані, а коли почалася російсько-українська війна, споряджали бійців на сході
Із 24 лютого 2022 року волонтерська організація суттєво масштабувалася. Щодня склади «Зграї» приймають 2–3 фури — це десятки тонн гуманітарної допомоги (продуктів харчування, медикаментів, підгузків, спальників тощо). Всього організації допомагають близько 3000 людей, серед яких 30–40 ключових координаторів, майже 2000 піших волонтерів і понад 400 водіїв. Волонтери постачають мирним жителям ліки, продуктові набори та допомагають із транспортуванням.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/05/2-18.jpg)
Співзасновниця «Зграї» Євгенія Таліновська в мирному житті — графічна дизайнерка в IT-компанії та координаторка фандрейзингових проєктів благодійного фонду «Кожен може». Перший день повномасштабної війни вона зустріла в Києві, почувши звуки вибухів. Жінка вирішила не евакуйовуватися зі столиці і з першого дня занурилася у волонтерську діяльність.
— Ми захищаємо своє: свою землю, людей і правду.
«Зграя» має декілька основних напрямів роботи. Це оснащення ЗСУ, гуманітарна допомога цивільним та їхня евакуація, — так звані «кухня» та «медичка». Волонтери співпрацюють з 15 ресторанами в Києві і адресно розвозять приготовлену їжу на блокпости, в укриття, лікарні та будинки для літніх людей. Також співпрацюють із десятками київських лікарень, доставляючи їм апаратуру й медикаменти.
— Це впорядковане угруповання, яке може швидко утворити функціонуючий механізм. Ми збираємось на певні запити, робимо, і зникаємо на деякий час, коли ми не потрібні.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/05/3-15.jpg)
Після звільнення півночі України від російських окупантів «Зграя» зосереджується на доставлянні гуманітарної допомоги до віддалених від Києва невеликих сіл, які отримують менше уваги. Євгенія Таліновська також їздить у звільнені населені пункти. Жінка каже, що морально готова до жахливих видовищ від «русского міра» в Україні, адже бачила це ще 8 років тому в селах і містечках на сході. Волонтерка наголошує, що війна триває з 2014 року, просто з початку повномасштабного вторгнення вона стала для багатьох географічно ближче.
— Коли я бачу таке, мені хочеться просто знайти гроші, купити, привезти, вирішити, допомогти, а потім вже рефлексувати.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/05/4-14.jpg)
Євгенія згадує, що коли у 2008 році вона починала займатися благодійністю, збирати кошти було важче. Тоді в Україні ще було слаборозвинена культура благодійності і люди не до кінця розуміли, як функціонують і на що витрачають кошти благодійні фонди. Ситуація змінилася після Революції Гідності:
— Волонтерський рух після Майдану — це, напевно, одне з найбільших наших надбань. Суспільство змінилося дуже сильно. У нас з’явилися культура волонтерства і дуже багато крутих ініціатив. Люди нарешті зрозуміли, що можна допомагати і не треба абсолютно все перекладати на державу.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/05/5-16.jpg)
«Зграя» постійно шукає партнерів, які можуть допомогти з необхідними речами для цивільних і військових. Також вони приймають благодійні грошові перекази для підтримки свого волонтерського проєкту.
![](https://www.ukrainer.net/wp-content/uploads/2022/05/6-14.jpg)
за підтримки
Ukraїner розповідає історії жінок-лідерок під час повномасштабної війни в межах проєкту «Як не ми, то хто?» спільно з ООН Жінки в Україні, а також Міністерством закордонних справ Канади та Урядом Данії. Проєкт має на меті розповісти про жінок, які працюють над прискоренням перемоги України. Це історії про українок, які кожна у своїй сфері захищає землю та свободу. Вони залишаються до останнього на робочому місці, щоб рятувати життя, волонтерять, забезпечуючи армію і цивільних людей найнеобхіднішим. Їхні історії заслуговують бути розказаними, а голоси — почутими задля подальшого розвитку України.