Як проєкт «Давай займемось текстом» закохує в українську мову

Ще один із яскравих прикладів — проєкт «Давай займемось текстом», який з 2019 року «закохує» українців в українську мову за допомогою ігор. За чотири роки проєкт від звичайних сторінок у соцмережах розвинувся у повноцінний застосунок для вивчення мови. У цьому матеріалі розповідаємо, як проєкт популяризує українську серед українців, чого їм уже вдалося досягнути і як граючи можна поліпшити свої знання мови.

Мова має значення?

Тривалий час в українському інфопросторі домінувала російська мова. Ми дивилися телешоу, у яких усі або більшість героїв розмовляли російською мовою, переглядали фільми в російській озвучці, читали російські книги, слухали російську музику. РФ століттями працювала над тим, щоб витіснити українську мову з України, формуючи шкідливі наративи, на кшталт «немає різниці, якою мовою розмовляти», «українська — це мова села, а російська — це перспективно й престижно». Тому все більше українців обирали мову країни-агресора, часто не усвідомлюючи, що таким рішенням ставлять під загрозу державну незалежність України. 

У 2014 році Росія використала мовне питання як одну з причин для вторгнення на територію України. Тоді у своїх офіційних заявах РФ просувала наратив про «захист російськомовного населення» в Криму й на Донеччині — територіях, які країна-агресорка окупувала. Із такою самою заявою Росія виправдовувала своє повномасштабне вторгнення на територію України в лютому 2022 року — мовляв, вони захищають тих, хто відчуває «нерозривний зв’язок із Росією», зокрема й мовний. Руйнування, смерті, тортури, екологічні загрози — далеко не повний перелік наслідків російського вторгнення. До того ж найбільше постраждали саме ті регіони, де більшість населення ще принаймні до лютого 2022 року переважно говорила російською.

Із початком повномасштабного російського вторгнення потреба в українській мові для нашої країни різко зросла. По-перше, мова швидко й чітко дозволяє відрізнити своїх від ворога. Переважна більшість українців, навіть із суто українськомовних сімей, можуть добре розуміти російську мову, але це не працює в інший бік. Росіяни не знають українську, і навіть попри численні спроби їм не вдається опанувати вимову та зрозуміти значення деяких слів чи висловів. У перші місяці повномасштабного вторгнення РФ слово паляниця стало найвідомішим шиболетом, тобто словом-перевіркою, за допомогою якого українці ідентифікували ворога: якщо людина не могла чітко вимовити паляниця, то, найімовірніше, це був росіянин. Крім цього слова, є й інші, які росіяни не можуть сказати: нісенітниця, вештатися, веселка, пуцьвірінок тощо. Тож мова — інструмент, який допомагає визначати своїх і чужих.

По-друге, мова — це шифр. Якщо перехоплені розмови російських військових українці швидко розуміють і можуть оперативно зреагувати на здобуту інформацію, то росіянам потрібно витратити час на переклад, коли вони чують українську мову. Значення українських слів часто збивають росіян із пантелику — наприклад, фразу «будемо його питати» вони сприйняли як погрозу тортурами. Українці, користуючись тим, що російські військові не знають мови, пожартували над ними й під час підготовки контрнаступу Збройних сил України: з виразу «контрнаступ почнеться зненацька» створили мем про неіснуюче місто Ненацьк, з якого мало би все початися.

По-третє, українська мова — це те, що допомагає людям єднатися й підтримувати одне одного. Війна сколихнула в Україні хвилю переселень: багато людей зі східних областей переїхали до західних, рятуючись від небезпеки, а військовослужбовці з різних регіонів України опинилися пліч-о-пліч на фронті, разом боронячи державу. 

Українська мова допомагає нам, зокрема на психологічному рівні, відокремитися від росіян, які тероризують українські території. Коли люди приходять до тями після будь-якої травми, спричиненої війною, їм важливо одразу почути українську мову. Це означає, що вони в безпеці, а поруч із ними — свої люди, які надають усю можливу допомогу. Натомість почута в такій ситуації російська може налякати настільки, що стан постраждалої людини лише погіршиться. Навіть для колись найзатятіших прихильників російської стало очевидно: ми живемо в часи, коли мова — це часто питання фізичного виживання.

Якою зараз є мовна ситуація в Україні?

Результати опитування, проведеного Центром Разумкова навесні 2023 року, свідчать, що майже 70 % громадян вільно володіють українською мовою, розмовляють нею вдома й за межами дому. А 74 % респондентів зазначили, що розмовляти українською — це престижно, на противагу 9 % опитаних, які обрали російську. Для порівняння, у 2015 році ці показники становили 43 % і 21,5 % відповідно.

Утім, російська мова в Україні досі перебуває в активному вжитку — на вулицях, у громадських закладах, в інтернеті, продовжуючи отруювати український інфопростір. І цьому, зокрема, сприяють самі українці.

Наприклад, українці й досі продовжують активно ґуґлити мовою окупантів: станом на 2022 рік 65 % запитів українців у Google були російською (для порівняння, у 2021 році показник становив 75 %), а українською — всього 35 %. Складно відмовитися українцям і від російської музики: близько 29 % громадян слухають пісні виконавців з РФ, тим самим продовжуючи фінансувати країну-агресорку.

В офісі мовного омбудсмана повідомляють, що за перше півріччя 2023 року до них надійшло 2020 звернень про порушення закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Для порівняння, за перше півріччя 2022 року було 962 звернення.

Із 2020 звернень 594 стосувалися відсутності стартової української версії сайтів інтернет-магазинів і вебсайтів. Також порушення були у сферах обслуговування, надання інформації про товари й послуги, освіти та науки, охорони здоров’я й т. д. 

На тлі такої ситуації українці створюють безліч ресурсів для «лагідної українізації»: онлайн-курси, розмовні клуби, тематичні видання, а також мобільні застосунки, спонукаючи співгромадян урешті відмовитися від мови агресора.

Як і для чого виник проєкт «Давай займемось текстом»?

Наприкінці 2022 року кримська львів’янка Наталя Місюк і галичанин Олег Новосад із власної ініціативи розробили мобільний застосунок «Давай займемось текстом». Автори ставлять перед собою амбітну мету: закохати в українську мову щонайменше 40 мільйонів людей, і не лише з України. Ця цифра могла би здатися космічною ще 10 років тому, але не зараз. Тепер, коли кожен дорослий українець постійно має при собі смартфон, саме мобільний застосунок здатен зробити українську мову атрибутом стилю життя.

Проєкт «Давай займемось текстом» розпочався ще у 2019 році як сторінки в соцмережах, що популяризували українську мову. Аудиторію до проєкту привабили провокативні назва й подача, легкий гумор і мовні цікавинки.

Від початку існування проєкту його голосом були і є не лише авторка, а й аудиторія. Підписники активно діляться в коментарях словами та фразами, що чули від своїх бабусь, дідусів, знайомих, колег, друзів — їхні розповіді стають основою для створення цікавих мап регіональних синонімів до слів, що позначають знайомі всім речі.

У спробах завоювати прихильність читачів авторка сторінки Наталя Місюк постійно шукала нові формати для дописів. Так, весною 2022 року вона створила низку ігрових постів, де підписники серед наборів карток мали знайти ті одиничні, де слова відповідали зображенням.

Людям гра сподобалася: вони охоче писали свої відповіді та репостили дописи. Через деякий час одну з публікацій проєкту помітив IT-архітектор Олег Новосад. Гра йому теж сподобалася, проте він зауважив, що функціонал соцмереж не дозволяє насолодитися нею на повну. Тому Олег запропонував Наталі розробити спільний мобільний застосунок, щоб популяризувати українську мову з більшою ефективністю.

За декілька місяців, наприкінці листопада 2022 року, застосунок став доступним у Google Play та App Store і швидко набув популярності завдяки активним завантаженням серед аудиторії та розголосу у ЗМІ. Уже на третій день «Давай займемось текстом» опинився на першому місці в категорії «Освіта» в українському App Store, а ще через два — в десятці найкращих застосунків, де тримається досі. За пів року свого існування «Давай займемось текстом» завантажило понад 50 тисяч людей.

Ще під час роботи над першою версією застосунку команда зрозуміла, що задум вийшов масштабним — і це стартап, для розвитку якого автори потребували допомоги. Улітку 2022 року велика кількість українських і міжнародних компаній та фондів пропонували підтримку, тож Олег і Наталя подали заявку на інкубаційну програму для стартапів Yep! Starter — і були прийняті разом з іншими 80 командами. Упродовж двох місяців учасники проходили навчання та змагалися між собою. І, зрештою, застосунок «Давай займемось текстом» опинився серед переможців, а також здобув особливий приз за соціальний внесок.

Розробник «Давай займемось текстом» Олег Новосад зазначає, що навіть такою маленькою командою вони змогли створити застосунок, який швидко став на один щабель з іншими популярними проєктами.

— Нас порівнюють із Duolingo — і для нас це щедрий комплімент. Я загуглив — і побачив, що штат Duolingo перевищує 500 осіб. Нас у команді лише троє, але ми за кілька місяців змогли зробити застосунок, що опинився в одному рейтингу з Дією, YouTube та тим самим Duolingo.

На відміну від Duolingo, який пропонує тільки базовий курс з української мови, орієнтований на іноземців, «Давай займемось текстом» розрахований саме на українців. Застосунок поєднує вивчення розмовних форм слів і виразів разом з академічно правильною мовою — і це підкреслює багатобарвність української мови й те, що нею можна вільно говорити про кохання, науку, бізнес і будь-які інші речі. А наявність великого різноманіття говірок у застосунку дає змогу вивчити особливості мовлення людей із різних регіонів України і тим самим побудувати між українцями міцний мовний зв’язок. 

Авторка проєкту Наталя Місюк наголошує, що настав час відокремити правду від нав’язаних ілюзій та побачити українську мову такою, якою вона є насправді:

— Найголовніше — це зруйнувати стереотипи, сформовані російською пропагандою щодо мови. Вони — це головна перешкода, яка заважає людям побачити, що українська — легка, влучна, зручна й затишна. Мені дуже подобається, що зараз у нас є технології, які навіть 10 років тому були фантастичними, тож ми можемо запровадити таке інноваційне цифрове рішення для розв’язання мовного питання. Коли я тримаю в руках телефон із нашим застосунком, я розумію, що майбутнє вже тут.

Наталя розповіла, що з початком широкомасштабної війни Росії проти України її турбувало питання, чи доречно буде й далі вести проєкт у веселому дусі, коли світ навколо руйнує війна. Утім, аудиторія одностайно висловилася за збереження позитивного настрою проєкту. За словами Наталі, вони називають його «дахотримачкою», оскільки він допомагає відволіктися від негативу й підтримати бадьорий настрій, який так потрібен українцям зараз, щоб продовжувати боротьбу.

Як працює «Давай займемось текстом»?

Якщо інші застосунки для поглиблення знань української мови (наприклад, «Паляниця» або Mova) більше нагадують підручники або довідники, то в «Давай займемось текстом» вивчати мову можна граючи. Зараз застосунок має сім ігор, які допомагають опанувати українські слова й вирази. Кожна з ігор створена в такий спосіб, щоб будь-який українець — від тих, хто тільки відкриває для себе мову й до тих, хто має філологічну освіту — зміг знайти в ньому для себе щось нове й цікаве. Завдання створені з легким гумором і часто бувають підступними. Також автори створили унікальні механіки ігор, тож ігровий процес виходить захопливим.

Наприклад, на розробку однієї з ігор, що називається «Словотіндер» авторів надихнув відомий застосунок для знайомств. У «Словотіндері» потрібно змахувати картку вліво, якщо гравець вважає слово та зображення на ній неправильними, або вправо, якщо вважає навпаки. Вдало пройдений рівень відкриває наступні завдання.

Ще одна гра в застосунку — це «Врум-врум». Користувачам потрібно набрати назви об’єктів, що з’являються на екрані: око, кіт, смолоскип, лохина тощо. Коли гравець друкує, екраном починає їхати маленька автівка. Кожна правильно набрана літера наближає її до фінішу, а кожна помилка — пошкоджує. Якщо користувач помиляється зачасто, то машинка повністю ламається — і рівень потрібно починати заново.

Наталя каже, що кожну гру вони розробляють так, щоб вона була мультикорисною для користувача:

— Наприклад, «Врум-врум» допомагає користувачам довести свою українську до автоматизму, правильно і швидко друкувати, а також дарує гарний настрій та поповнює словниковий запас.

Крім ігор, у «Давай займемось текстом» є два навчальні курси: про говірку Львова та ділові листи. Уже цього літа автори анонсують новий безкоштовний курс для переходу з російської мови на українську.

Користуватися застосунком можна безкоштовно, проте в ньому присутня реклама, додаткові платні функції, а також можливість зробити донейт на розвиток проєкту.

Що далі?

Із моменту появи застосунку в ньому щотижня з’являється щось нове: ігри, рівні, навчальні курси та інший функціонал — і команда проєкту має ще багато ідей для популяризації української мови серед українців. Нині вони шукають можливість розширити команду і спільними зусиллями зробити застосунок іще цікавішим і кориснішим.

Олег Новосад розповів, що над проєктом поки працює троє людей. Попри велике навантаження і деяку недосвідченість команді вдається створювати якісний функціонал і контент, який подобається багатьом людям.

— Інколи у коментарях і відгуках люди критично висловлюються про роботу того чи іншого нашого відділу. Ми це вважаємо компліментами, адже в нас немає ніяких відділів: я роблю всю технічну частину, Наталя — пише контент і відповідає за просування, ще є дизайнерка Христина Салабан, ми найняли її без досвіду, фактично на другий день після завершення курсів з дизайну мобільних застосунків. Якщо зі сторони наша робота — хай подекуди направду неідеальна — створює враження роботи майже цілої корпорації, то це дуже круто.

Нині команда активно розвиває застосунок. Наприкінці червня 2023 року в ньому з’явилася ще одна нова гра, під назвою «Круть-верть», присвячена говіркам української мови. У грі потрібно крутити на екрані барабани та збирати правильні комбінації зі слова, зображення та регіонального відповідника.

У цій грі кожен регіон представлений окремим розділом. Наразі тільки деякі з них активні: це Наддніпрянщина, Слобожанщина, Гуцульщина й Закарпаття, але автори обіцяють поступово додати й говірки інших регіонів. Очікується навіть говірка українців із Канади.

У майбутньому в застосунку з’являться нові навчальні курси та ігри. Зокрема, щонайменше одна з них буде присвячена пунктуації. У планах авторів також інтегрувати в застосунок інструменти штучного інтелекту, які допомагатимуть користувачам опановувати найскладніші теми української мови. Ігри й уроки планується персоніфікувати під кожного користувача, а також зробити можливою взаємодію користувачів між собою. Крім того, автори анонсують, що згодом у застосунку з’явиться окремий модуль для вивчення української мови як іноземної.

Наталя зізнається, що під час роботи команда стикається з деякими викликами. Наприклад, перед ними виникла проблема інклюзивності застосунку. 

— Ми припустилися помилки, через яку нам дуже соромно. Усі в нашій команді можуть достатньо добре бачити та чути. Через це у процесі розробки ми не врахували потреби людей, що мають вади зору та слуху. Наразі для них користування застосунком ускладнене або неможливе. Ми дуже вдячні користувачам, що звернули нашу увагу на цей момент. Щойно в нас з’явиться фінансова можливість зробити застосунок доступним для всіх, ми одразу це зробимо.

За шість місяців команда проєкту випустила п’ять версій застосунку, і зараз він утричі більший, ніж був на момент виходу. Олег зауважує, що кожну з ігор у «Давай займемось текстом» можна було б видавати як самостійний застосунок, однак вони мають на меті розвивати один проєкт, який об’єднає українців у вивченні мови. 

Наталя зазначає, що саме підтримка й віддача їхньої аудиторії мотивує їх працювати й поліпшувати проєкт: 

— Нас дуже тішить віддача, яку ми відчуваємо. Наші користувачі — це приклад неймовірно лояльної аудиторії. Вони підтримують нас словом та ділом, розповідають про застосунок знайомим. Якщо вони знаходять у застосунку одрук чи технічний дефект, то кажуть про це нам та завжди супроводжують свої повідомлення декількома рядками зі вдячністю та компліментами. Ми бачимо, наскільки це важливо для них, щоб застосунок був чудовим, — і це мотивує нас розвивати його й далі.