Мамурє Чабанова: як зберегти кримськотатарську мову?

У цьому випуску «Мовного питання» Мамурє розповідає про формування і розвиток кримськотатарської мови, про літературу і пресу кримськотатарською, про вплив окупації Криму та зусилля популяризувати мову в освіті, культурі та щоденному житті.

Чи є кримськотатарські школи?

— В одному з інтерв’ю ви сказали, що кримськотатарська мова для вас рідна й це мова родини, мова спілкування. Розкажіть про перші спогади, пов’язані з мовою.

— Враховуючи, що я з дитинства говорю рідною мовою, для мене було абсолютно нормально чути її постійно навколо, але є один яскравий момент. Я пам’ятаю, коли тато казав: «Qazaqça laf etme», що в перекладі з кримськотатарської означає: «Не говори російською». У цей момент я зрозуміла, що є моя мова і вона інша.

Цей спогад говорить про те, що в нас також десь пробігала російська мова, навіть коли ми вдома говорили кримськотатарською.

— Ви сказали, що ви з дитинства говорили кримськотатарською  — чи така ситуація була в усіх кримських татар? 

— Якби кримськотатарська мова була поширеною в родинах, то не існувало б такої класифікації, як «кримськотатарська мова перебуває під загрозою зникнення». Бо мови під загрозою — це коли в родині перестають говорити й передавати молодшому поколінню рідну мову, витісняючи її іншою. Кримськотатарська мова сьогодні, на жаль, не є мовою родини. Вона існує, але її дуже мало, бо вона замінена російською мовою.

— Чи можливо було тоді вчитися кримськотатарською в школі? І як ця ситуація змінюється зараз?

— Мені дуже сильно поталанило, бо я вивчала кримськотатарську в школі.

Я навчалася у кримськотатарській школі в Бахчисараї. Таких на весь Крим було 15 до окупації, але кожна з таких шкіл насправді відкривалася непросто. Найчастіше це було за сприяння спільноти активістів. Кримськотатарська мова була в них як звичайний предмет, а саме навчання відбувалося російською. Й ось ці всі 15 шкіл були такого зразка. Були і школи, де кримськотатарська мова викладалась факультативно.

Після окупації Криму Росією з 15 шкіл залишилося тільки 7, і навіть у них сильно зменшено вивчення кримськотатарської.

— Чи була позиція у викладачів, що точні науки (як математика чи фізика) кримськотатарською складніше передавати?

— Після того, як кримськотатарський народ було депортовано з Криму, розвиток нашої мови дуже сильно загальмувався, залишився на рівні того часу. У ній не з’являлася нова лексика, а деяка лексика почала випадати, бо не було потреби в її використанні.

Радимо

Читайте пояснювач про передумови та довготривалі наслідки депортації кримських татар.

Мені здається, у нас навіть зараз немає фахівців, які готові викладати ці технічні предмети кримськотатарською мовою. Бо якщо ми кажемо, наприклад, про біологію, це має бути фахівець, який і знається на біології, і володіє дуже добре кримськотатарською мовою, щоб нею викладати. Коли ми кажемо, що кримськотатарською мовою сьогодні володіють і говорять мало людей, то яка біологія, коли буде складно зрозуміти навіть прості слова у спілкуванні? Зараз на порядку денному її збереження, розвиток і виведення зі списку загрожених мов.

Наскільки давня кримськотатарська мова?

— Які були періоди розвитку кримськотатарської?

— У нас є період старої мови — XIII–XV століття. Це коли кримськотатарська мова почала потрохи відділятися від загальнотюркської мови. З цього моменту вже можемо казати саме про кримськотатарську мову. Вона, звісно, змінювалася, розвивалася, але її початок бере свої корені саме там. Це XIII століття, перший словник, який вважається словником кримськотатарської мови, це Codex Cumanicus¹Рукописна збірка середньовічних текстів, присвячених половецькій (куманській) мові. (існують різні погляди щодо року написання), який був створений на території Старого Криму, раніше місто Солхат. Аналізуючи його, сучасну кримськотатарську мову і її діалекти, ми можемо простежити,що вона почала формуватися на базі кипчацьких мов.

Далі йде період середньої кримськотатарської мови — від XV століття і до першої чверті XIX століття. Це період державності, Кримського ханства, у який мова дуже сильно відрізнялася від сучасної. У цей період був дуже сильний вплив Османської імперії. Тоді кримськотатарська мова розвивалася у двох напрямах — висока мова палацу і звичайна мова народу. Далі, після анексії Кримського ханства, був період, який називається Qara devir — «Чорне століття».

Наступний — період пробудження, пов’язаний із діяльністю Ісмаїла Гаспринського²Кримськотатарський мислитель, видавець, громадський і культурний діяч.. Так починається період розвитку сучасної кримськотатарської мови — з першої чверті ХІХ століття й до сьогодні. Але мені здається, що наша періодизація вже трошки застаріла. Її варто, мабуть, переглянути, бо маємо зміни вже новітньої, ще сучаснішої кримськотатарської мови.

— Цікаво, чи може сучасний кримський татарин прочитати Codex Cumanicus і щось зрозуміти? Наскільки сильно кримськотатарська мова змінилася за ці століття?

— Буде добре, якщо звичайний кримський татарин зрозуміє сучасні тексти, не кажучи вже про Codex Cumanicus. Мова — це живий організм. Вона дуже сильно змінюється, підлаштовується під ті чи інші історичні моменти. За цей період мова, звісно, дуже сильно змінилася. Але при цьому є, наприклад, окремі слова або фрази, які залишилися або взагалі без змін, або зазнали буквально фонетичної зміни.

Преса кримських татар

— А що ми знаємо про літературні пам’ятки того періоду?

— У період Кримського ханства дуже сильно розвивалася поезія. Звісно, там була релігія, іслам якраз прийшов, але поряд із цим була поширена любовна лірика.

— Хочу поговорити про медіа кримськотатарською і про газету «Терджиман» («Перекладач»), яка виходила наприкінці XIX-го і до початку XX століття і яку називали друкованим органом тюркомовного населення Російської імперії. Як функціонувало це медіа й чи існували кримськотатарські медіа пізніше, у радянські часи?

— Період пробудження після анексії Кримського ханства знаменується виданням газети «Terciman», яку започаткував Ісмаїл Гаспринський. І вона насправді була першою тюркомовною мусульманською газетою. Тобто це набагато більше, ніж просто видання на території Російської імперії.

До речі, кримськотатарська публіцистика бере свій початок саме з періоду видання газети «Терджиман». Вона була двомовною — російською і кримськотатарською.

Гаспринський також дуже сильно опікувався жіночим питанням. Була газета «Alem-i-nisvan» («Жіночий світ»), головною редакторкою якої була його донька Шефіка Гаспринська. Також був дитячий журнал «Alem-i-subyan», гумористичний журнал «Ha-ha-ha», який, щоправда, недовго проіснував. Також у період «Терджиману» виходила газета «Vatan Hadimi». Вона видавалася в Карасубазарі, а головним редактором був Решид Медієв⁵Кримськотатарський громадський діяч та просвітитель..

Уже в радянський період з’являється газета «Yeni Dünya» («Новий світ»). Вона спочатку видавалася в Москві, а потім її перевезли до Криму.

Далі починається період депортації. У Ташкенті починає виходити «Lenin Bayrağı» («Ленінське знамено»). Це, по суті, та ж «Yeni Dünya», але вже з іншою назвою. Газета вже кирилична, і теми зовсім інші. Якщо в Гаспринського це були освіта і пробудження, то тут за допомогою періодики намагалися хоча б зберігати мову. Також розповідалося про життя кримськотатарського народу, його болючі моменти.

Видавалася і газета «Їлдиз», у якій більше публікувалися вірші, проза. Її заснували літератори. У той період дуже розвивався самвидав, особливо в часи національного руху⁶Масовий рух кримських татар у 1950-1980-ті роки за повернення на етнічну батьківщину.: збиралися вдома, писали тексти, роздавали брошури, листівки. Часто це робилося кримськотатарською, щоб не всі розуміли, а також російською. Мова тоді вже була кириличною.

Коли на початку 1990-х кримські татари масово почали повертатися до Криму, відбувся активний розвиток періодики. Почала видаватися газета Qırım, яка виходить і досі, хоча нині зазнає серйозних утисків із боку окупаційної влади. Була також газета «Avdet» («Повернення» ), яка поступово перейшла в онлайн. «Yañı Dünya» повернула свою назву і видається досі, також кириличною графікою, розповідаючи про різні сфери життя кримськотатарського народу. Усе це мало позитивний вплив на самоідентифікацію народу.

Зміни систем письма

— Як я розумію, саме Ісмаїл Гаспринський був натхненником ідеї переходу з арабиці на латинку. Навіщо це знадобилося?

— Гаспринський не піднімав питання саме латинізації мови. Латинізація сталася вже після його смерті. Але він міг бути натхненником, бо на його ідеях виросла нова інтелігенція. Він реформував арабську графіку, бо тексти, написані нею, мало хто міг читати й розуміти. Він реформував освіту.

— У радянські часи мову силою перевели на кирилицю. Навіщо змінювати настільки вагому частину мови?

— Насправді арабська графіка проіснувала найдовше. Із переходом на латинку звичайні люди втратили доступ до великого спадку. Не дуже багато матеріалів і текстів залишилося з того часу, бо їх було знищено. Пізніше сталася латинізація. Тут зіграло два ключових моменти. Перше: розвалилася імперія і почалася коренізація⁹Політика залучення представників корінного населення радянських республік до місцевого керівництва та надання офіційного статусу їхнім національним мовам. Проводилася в СРСР протягом 1920-х років., давали можливість національним мовам розвиватися. У деяких навіть графіки не було. Постало питання того, щоб взагалі створити якусь абетку. Плюс із релігією більшовики рвали всі зв’язки, а арабська графіка — це про релігію. Другий момент: молода інтелігенція зростала на західних ідеях, і вони почали піднімати питання латинізації. Насправді це все співпало, на мою думку, з обох сторін. І за 10 років нової латинської абетки, яка ще не встигла навіть повністю поширитися, починається згортання, щоб ніхто ні від кого не відрізнявся, щоб усі були наближені до «єдіного руского чєловєка». Й оця кирилізація була для того, щоб нав’язати народові, який ніколи не користувався цією абеткою, свою, і при цьому ускладнити навчання. Бо коли людина нерозумна, це дуже зручно для влади.

— Ми багато знаємо про русифікацію української мови й культури в XX столітті. А як відбувалася русифікація кримськотатарської мови?

— Почалися заборони на вивчення мови, спалення підручників, Розстріляне відродження¹¹1938 року у Сімферополі розстріляли плеяду кримськотатарської інтелігенції за особистим розпорядженням Сталіна. (коли народу, скажімо так, відрізали голову). Насправді в цілому вона дуже схожа на русифікацію української.

Період депортації кримських татар

— Як період депортації відбився в культурі? Чи залишилися пам’ятки з того періоду?

— Насправді, депортація — це та рана, яка досі не загоїлася. І саме через це велика частка кримськотатарської літератури — і того періоду, і сучасного — відображає саме період депортації, бо ми не прожили його. Після депортації ми повернулися на початку 1990-х у Крим, і за 20 років у нас сталася окупація. У нас дуже багато літератури, присвяченої періоду депортації, але не можна казати, що тільки про це. Так, це велика частина історії, але вона не є основною.

— А був, можливо, момент самоцензури, коли не хотіли говорити про це?

— Звісно, на початку в місцях заслання про це було небезпечно казати. Це період, коли не можна було згадувати Крим, навіть у «Ленін Байраги». Його передавали якимись іншими словами. Від кримських татар слово «Крим» було відірвано, щоб навіть не згадувати оцю приналежність. Вони були просто татари. А в Криму після депортації кримських татар усе було перейменовано, змінені назви міст, селищ тощо.

У той період про цю тему писали, звісно, не відкрито. А якщо ми кажемо про свідків депортації, то в них часто дуже важко було щось дізнаватися, бо вони не хотіли про це говорити. Немає жодної кримськотатарської сім’ї, якої не торкнулася депортація, і багато хто не хоче про це говорити, бо це для них настільки боляче.

— А наскільки задокументована ця трагедія?

— Є дуже хороший проєкт Tamırlar («Корені»): активісти збирали свідчення депортації. Тобто так, вона є задокументованою, але, можливо, не в тому обсязі, в якому хотілося б.

Кримськотатарська за часів незалежної України

— Хочу поговорити про рішення другого з’їзду Курултаю¹³Курултай — загальнонаціональний з’їзд. Другий Курултай кримськотатарського народу у Сімферополі став знаковою подією відродження національного самоврядування після депортації. у 1991 році, що варто перейти на латинку. Чи вдалося це зробити?

— У 2021 році Кабмін нарешті офіційно затвердив цей перехід. А те, що було в 1991-му році, залишилося формальністю.

Після повернення кримських татар із депортації почали порушувати питання повернення до латинської абетки. Був розроблений новий алфавіт, не та латинська абетка, яка була до 1938-го року. Нова зроблена на основі турецької абетки, але з урахуванням потреб кримськотатарської мови. В 1997 році її затвердили. Перехід офіційно не відбувся. Цим на державному рівні ніхто не займався. Я, наприклад, про латинську абетку дізналася після того, як закінчила школу в 2010 році.

Сьогодні кримськотатарська мова послуговується двома абетками. На материковій території України ми використовуємо латинську абетку й розвиваємо все латинською абеткою, а в Криму залишається кирилична. Ще є доросле покоління, яке знає кримськотатарську мову, але не знає латинської абетки і не буде її використовувати.

До речі, коли у 1928 році вводилася латинська абетка, була лагідна латинізація. І вона має бути лагідною, а не так, що відрізали й завтра все, іншого варіанту немає.

— Як зараз позбуваються наслідків колоніального впливу? І чи відбувся відкат, коли Крим окупувала Росія?

— Так, Росія погіршила цю ситуацію, але був період, коли й у нас за незалежної України нічого не робилося. Я розумію, що це пов’язано з тим, що в Криму були проросійські сили завжди, що в Україні також відбувалися свої процеси. Але звинувачувати в цьому тільки Росію я вважаю неправильним.

— Чи вдається якось зберігати культуру й мову під окупацією зараз?

— Вдається, хоча це складно. Це зусилля окремих людей: і пісні пишуть, і події якісь проводять, і книжки видають. Приватні садки відкриваються, у яких вболівають за рідну мову. Є і медіа незалежні, які там функціонують. Вони займаються популяризацією, розвитком. Так, це складно. Багато про що доводиться мовчати, але якщо взагалі цього не робити, то я не знаю, яких часів ми будемо чекати. Крим уже окупований 12 років. Там уже виросло нове покоління дітей.

Діалекти та впливи

— Кримськотатарська мова належить до тюркських. Які мови можна зрозуміти, якщо знаєш кримськотатарську?

— Є одна загальна сім’я алтайська¹⁵Гіпотеза про макросім’ю мов, яка включає монгольські, тунгусо-маньчжурські й деякі тюркські мови. Багато порівняльних лінгвістів відкидають цю гіпотетичну мовну сім’ю, хоча її продовжує підтримувати частина наукової спільноти.. У неї є свої підгрупи, й от одна з її підгруп — це тюркські мови. Дуже люблю тут казати, що тюркська не дорівнює турецькій, бо часто плутають. Турецька — це також тюркська мова, так само як кримськотатарська, азербайджанська, узбекська, казахська. Ці тюркські мови також поділяються на різні підгрупи. І кримськотатарська мова ввібрала в себе елементи двох гілок тюркських мов. Вона має в собі й кипчацьке, й огузьке. В цілому можна буде розуміти (мови обох цих гілок. — ред.), якщо знати кримськотатарську мову на достатньому розмовному рівні. Плюс дуже важливо знати діалектне розмаїття.

— А кримськотатарські діалекти сильно відрізняються?

— Кримськотатарська мова має три діалекти. Це степовий (кипчацькі мови), південнобережний (огузькі мови) і середній діалект, який постав на суміші цих двох діалектів. Насправді вони між собою достатньо відрізняються у лексичному плані. Але слова можна впізнавати. Є слова, що зовсім лексично інші. Тобто якщо ти не знаєш цього слова, ти його не впізнаєш. Може, з контексту зрозумієш, але воно абсолютно інакше звучить.

— А літературна мова увібрала риси всіх діалектів?

— Вона увібрала в себе риси степового і південнобережного діалекту, і на їхній базі постала, розвивалася і досі продовжує розвиватися. Бо в різні історичні періоди ці різні діалекти стояли в основі літературної мови. Вона почала формуватися на базі кипчацьких мов, а це умовно степовий діалект. Потім був південнобережний діалект, це огузькі мови. І потім воно разом створило нашу літературну мову.

— Які мови найбільше вплинули на кримськотатарську, крім російської в період русифікації?

— Мені здається, усе ж таки найбільше на неї вплинула російська мова. Наприклад, у період середньої кримськотатарської мови було багато арабських, перських запозичень, але в той період мова формувалася. Тобто вона увібрала це в себе й це є її частиною, а те, що було з російською мовою, коли кримськотатарська вже була сформована, то вже інше питання.

— А чи є тенденція повертатися до питомої лексики, викреслюючи слова або з російської, або навіть схожі на російську?

— Є такі приклади, але для того, щоби повертати, недостатньо просто використовувати в текстах. Це треба писати нові словники, а наші словники дуже давно не оновлювалися. Елементарно, якщо ми зараз візьмемо військову тематику: ППО, FPV-дрони, тепловізори. Це все треба систематизувати, стандартизувати і видавати нові словники, а не так, щоб лексика просто жила на сторінках якоїсь книжки.

Кримськотатарська література

— Які жанри зараз домінують у кримськотатарській літературі?

— Дитяча література сьогодні найбільше видається. Після окупації стали поширені щоденники політв’язнів, есеї. Але передове місце займає поезія і проза.

— Наскільки активним був культурний обмін між українською та кримськотатарською літературами?

— Леся Українка писала про Крим — не про як туристичне, екзотичне місце, а як про людей з іншою культурою. Михайло Коцюбинський писав також. Пізніше Юнус Кандим¹⁷Кримськотатарський поет, прозаїк, перекладач, публіцист, літературознавець, історик. і Микола Мірошниченко¹⁸Український поет, перекладач. Перекладав з азербайджанської, турецької та кримськотатарської. видали кілька збірок, які були перекладені з кримськотатарської на українську. Абдулла Лятіф-заде¹⁹Кримськотатарський поет, літературознавець, перекладач, критик та педагог., якщо не помиляюся, дружив із Павлом Тичиною. І подарував йому свою першу збірку, яка була видана кримськотатарською. Тичина у свою чергу запропонував надрукуватися в українському виданні саме про кримськотатарську літературу. Тобто культурний обмін, звісно, відбувався. Книжка Qırım öz tüsüni alir («Поверне собі колір Крим»), видана 2024 року — збірка віршів кримськотатарських поетів, перекладена українською. Там також брали участь українські перекладачі. Я вважаю це також культурним обміном.

— Кого ви б порадили почитати кримськотатарською?

— Мені дуже подобається видавництво «Майстер книг», вони видавали цілу серію «Кримськотатарська проза». Там є Шаміль Алядін²³Кримськотатарський письменник та громадський діяч. і його твори. Я б радила його почитати. Є збірка «І народився день», у яку увійшли різні твори різних письменників з різних періодів, які перекладені українською. І якщо хтось нічого не читав, то треба почати з цього. Це якраз така база.

Вивчення та популяризація кримськотатарської

— Чи багато людей, які за походженням не є кримськими татарами, зараз вивчають мову?

— Із ким працюю я, то так, бо я викладаю саме за межами окупованого Криму. Якщо взяти групу з 30 студентів, то з них 25 — це точно будуть українці. По-перше, у цілому кримських татар набагато менше, ніж українців. Другий момент: є ті кримські татари, хто знає мову. Тому ті, хто приходить вчити кримськотатарську — це або кримські татари, які погано знають і хочуть також вивчати, або українці.

— А де можна вивчити мову, якщо я не маю ресурсу йти в університет?

— Сьогодні є і приватні викладачі, і окремі курси на базі університетів. У Таврійському національному університеті були курси, в Українському католицькому університеті з 2023 року є. Плюс у 2025 році Києво-Могилянська академія запровадила як вибіркову дисципліну кримськотатарську.

— А такі ініціативи, як «Кримський інжир», сприяють популяризації мови й літератури?

— Звісно, сприяють. Ця ініціатива допомагає не просто популяризації та поширенню, вона тримає її на порядку денному, плюс дає можливість з’являтися і проявлятися новим письменникам. Вона сприяє розвитку перекладацького напряму, а переклади — це взагалі моє найулюбленіше, тому що я вважаю, що переклади задають тренди і створюють багато нового.

Радимо

Читайте розмову з засновником цього літературного проєкту Алімом Алієвим.

Складності перекладу на кримськотатарську

— В інтерв’ю Суспільному ви розповідали про локалізацію ігор кримськотатарською. Що найскладніше, коли працюєш із настільки сучасним продуктом?

— Як я казала — це відсутність сучасної лексики, яку доводиться досліджувати й передавати. У грі Death From Above (вона пов’язана з війною) є дуже багато і цікавих вигуків, і непристойної лексики. Є термінологія, яка відсутня в певному напрямі. Тому воно потребує багато роботи, часу й дослідження.

— Чи немає у вас такої легенди, що в кримськотатарській не було обсценної лексики, поки не завезли звідкись?

— Знаю іншу легенду, мовляв, кримські татари так не висловлюються. І це намагаються звести до того, що це соромно, хоча насправді це дуже природно. Мені здається, що такі моменти й показують живість і справжність мови.

— Чи можемо ми говорити, що, можливо, в якийсь момент кримськотатарська мова перестане бути загроженою?

— Якщо порівнювати з ситуацією після 2014 року, то є позитивні тенденції, але нам ще дуже далеко до того моменту, коли кримськотатарська вийде з переліку загрожених мов.

— Хочу запитати про ваші переклади, які підтримані House of Europe. Це «Ukraїner: Країна зсередини» й «Паралельне життя безпритульних котів» Наталі Місюк у видавництві Mamino. Чому ці книжки важливо видати?

— «Паралельне життя безпритульних котів» буде рясніти лексикою, пов’язаною з тваринами. Ми прям зробили й запропонували видавництву додати окремий словничок наприкінці книжки.

Із книжкою Ukraїner була складність більше в перекладі географічних назв, топонімів. Дуже важливо було зберігати оцю термінологію, передавати кримськотатарською мовою правильно, транслітеруючи, але при цьому зберігаючи справжні правильні назви.

— До речі, чи є тенденція до правильної фонетичної передачі українських міст?

— Ми довго писали й навіть досі продовжуємо писати «Ukraina» з російської мови, без літери «ї». Але не можна спиратися на словник і казати, що це традиційне, бо це не традиційне. Це наша держава, це щось від нас невід’ємне, воно фігурує всюди й завжди, не можна це залишати так. Слово «Україна» в книжці Ukraїner транслітероване з української мови, і книжка називається «Ukrayinanıñ içinden».

А ще в 2025 році був затверджений новий правопис кримськотатарської мови. І там є якісь посилання, якісь фрази, де використовується це слово, і вона написана «Ukrayina», а не «Ukraina».

Деякі погляди героїні можуть не збігатися з думкою редакції Ukraїner.