Всі регіони

Арсен Дмитрик (Лемко) — один із тих, хто шукав можливість долучитися до «Азову» одразу після Революції гідності і воює в складі підрозділу з 2014 року. Брав участь у боях за Широкине, Світлодарську дугу, Мар’їнку, Водяне, Павлопіль, Золоте. Арсен був одним...

Гість цього випуску «Що далі?» переконаний, що Україна стане тим місцем, звідки організовується та експортується культурна сила. Пітер Померанцев — британський журналіст з українським корінням, старший науковий співробітник Університету Джонса Гопкінса, автор трьох книжок про дезінформацію та пропаганду.

«Основним паливом війни, попри засилля дронів, досі лишаються люди країни-нападниці, які перестали вірити або й ніколи не вірили у вагу й цінність як власного, так і чийогось життя», — пише Петро Яценко у книжці «Кому вони потрібні?»...

«Ми робимо на своїй території те, що інші не можуть зробити в себе через страх економічних втрат. Парадоксально: через війну в Україні якість довкілля в Європі частково покращується», — пише Олексій Василюк — природоохоронець, зоолог за освітою, очільник ГО експертів-біологів...

Величезні території вздовж лінії зіткнення на Донеччині, Харківщині, Херсонщині й інших прифронтових регіонах перетворюються на своєрідні зони відчуження. Сюди ускладнений доступ, тут місцеві — переважно старі, які не виїхали попри смертельну небезпеку, що меншає людей, то більшає звірів, велетенські забруднені...

«Те, що годиться для політики, не годиться для релігії» — пише Мирослав Маринович — радник ректора УКУ, президент Інституту релігії та суспільства УКУ, політв’язень брєжнєвської доби. Як громадянське суспільство впливає на церкву й навпаки, чи лишається в цьому зв’язку місце...

Роман Сініцин (справжнє прізвище Балан, також відомий у соцмережах як Майор) довго був відомий як громадський активіст, волонтер, співзасновник волонтерського об’єднання «Народний тил», у перші роки повномасштабного вторгнення — керівник військового напряму Фонду Сергія Притули. Із 2023 року він мобілізувався...

Сусідити з Росією і вижити? Спираючись на досвід Фінляндії, Пекка Товері розмірковує про провали європейської безпеки, ілюзію російської військової могутності, а також про те, чому готовність — військова і суспільна — єдиний фактор, що може стримувати країну-агресора.