Після операції США проти вже колишнього очільника Венесуели Ніколаса Мадуро та на тлі дискусій щодо потенційної «мирної угоди» між Україною та Росією ми поспілкувалися з Беном Годжесом — екскомандувачем Сухопутних військ США в Європі.
Розмовляла
У цьому інтерв’ю Годжес ділиться своєю оцінкою нещодавно оприлюдненої Стратегії національної безпеки США, розмірковує про перспективи врегулювання війни шляхом переговорів, а також говорить про роль Європи й очікування від трансатлантичного безпекового ландшафту у 2026 році. Ця розмова — частина проєкту Ukraїner International «Як це сталося» (англ. How come), в межах якого розмовляємо з представниками різних країн про питання, що формують наш світ і так чи інакше позначаються на ситуації в Україні.
Далі — пряма мова Бена Годжеса.
Що чекає на Венесуелу?
Повалення Мадуро1На початку січня 2026-го США завдали ударів по столиці Венесуели Каракасу, захопили і вивезли Ніколаса Мадуро та його дружину. було добре зроблено військовими та розвідувальною спільнотою — я не маю в цьому жодних сумнівів. Але це найлегша частина. Тепер складна: що робити далі? Навіщо ми це зробили? Яка кінцева мета?
Лідер Венесуели Ніколас Мадуро на борту корабля U.S.S. Iwo Jima. Джерело фото: президент США Дональд Трамп в соцмережі Truth Social.
Виходячи з усього, що я чув і про що думав, мені не зрозуміло, чи добре вони все спланували, що вони насправді збираються робити. Схоже, намагаються використати важелі впливу на рештки режиму і змусити їх робити те, що хоче адміністрація. Але мені здається, це може стати справжньою проблемою для нас на довгий час — болотом, з якого складно вибратися.
І мова йде про нафту3Венесуела має найбільші у світі розвідані запаси нафти. З 1990-х країна була під санкціями США, а основний обсяг підсанкційної нафти купував Китай.. Це не має нічого спільного з наркотиками4США звинувачують Ніколаса Мадуро і його дружину у наркотероризмі.. Я думаю, що вони, ймовірно, бачать Кубу наступною. Куба залежить від венесуельської нафти і також має тисячі своїх громадян у Венесуелі, які забезпечували більшу частину безпеки Мадуро. Кілька кубинців загинули під час операції з його захоплення.
Складно сказати, хто зараз насправді керує Венесуелою. Там є військові, поліція, наркобанди й кубинці. Хто кому лояльний? Я поки що не знаю.
Стратегія нацбезпеки США
Стратегія національної безпеки7Наприкінці 2025-го адміністрація Трампа оприлюднила нову стратегію національної безпеки, яка в низці питань суттєво розходяться з баченням попередньої адміністрації., здається, передбачає, що США хочуть бути домінуючою силою в Західній півкулі — майже як стара ідея XVIII століття про сфери впливу. Вона припускає, що Європа, по суті, сама по собі.
Фактично, стратегія навіть описує західні демократії в Європі як найбільшу загрозу. Росія в ній майже не згадується (і точно не як загроза).
На жаль, протягом останнього року американський президент майже в усьому став на бік Росії. Не схоже на те, що він розуміє, наскільки важлива Європа для процвітання й безпеки Америки, за винятком суто транзакційного аспекту.
Щодо Китаю, то складається враження, що президент сказав Сі Цзіньпіну9Очільник КНР, на цьому посту з 2013 року.: «Це ваша сфера, поки ви не втручаєтеся в нашу торгівлю, економіку й наш доступ до критично важливих корисних копалин». І це говорить мені про те, що ця адміністрація не піде, наприклад, на війну за Тайвань. Думаю, люди починають це усвідомлювати. Був скептицизм щодо того, що Сполучені Штати — після всіх цих десятиліть наших дій, які, звичайно, не були ідеальними, але загалом представляли ліберально-демократичні цінності та дбали про безпеку Європи — мають адміністрацію та людей, які сповідують абсолютно іншу філософію.
Очевидно, президент Зеленський не розгублений. Але лідери Німеччини, Польщі, Франції, Великої Британії, Нідерландів, Данії та інших країн «Старої Європи» думають: «Чорт забирай, це щось нове». Вони точно повинні визнати, що їм доведеться мати справу з Росією як із загрозою без сильної американської участі або присутності.
Президент України Володимир Зеленський під час зустрічі з президентом США Дональдом Трампом у Флориді. Джерело фото: пресслужба ОП.
Чесно кажучи, вони мають бути в змозі це зробити. Якщо скласти разом населення, багатство, технології, військову потужність та промисловість усіх країн ЄС, а також Великої Британії, Канади, Норвегії та України, то це повністю затьмарює Росію. Росія не повинна загрожувати їм. Але для цього країни повинні дійсно співпрацювати і розуміти, що Росія вже веде війну проти них, навіть якщо вона не запускає ракети «Кинджал» по інших європейських містах.
Росія як загроза для Європи
Думаю, європейці все ще не можуть повірити, що у 2025, 2026 роках у вас відбувається ця масштабна війна і що вона становить реальну загрозу для людей, які живуть в Італії, Іспанії, Греції, Франції, Данії. Вони не можуть у це повірити.
Політичні лідери не поспішають наводити аргументи, пояснювати, у чому полягає загроза і як запобігти цій війні. Вони мають показати, що готові до неї.
Звичайно, росіяни роками будували свій вплив у цих країнах — через гроші, корупцію, залежність від енергоносіїв. Потрібен час, щоб від’єднатися від цього російського впливу.
У європейських країнах є багато правих партій, які є або проросійськими, або антиукраїнськими, або ізоляціоністськими. Фактично адміністрація Трампа звернулася до них — як, наприклад, до AfD11Німецька ультраправа партія «Альтернатива для Німеччини» (Alternative für Deutschland). у Німеччині. Але не лише там, а й у Великій Британії, Франції, Італії точаться внутрішні дебати про ЄС, НАТО, Росію.Усе це сприяє відсутності відчуття терміновості серед європейських лідерів.
Думаю, не можна залучити всіх, але знадобиться кілька людей, які не розгубилися, щоб зробити те, що необхідно. І тоді, можливо, інші приєднаються. Так завжди було в історії.
Чи є відповідальність за партнерство з РФ в минулому?
Усі доклалися до цього (до партнерств із РФ у минулому. — ред.). Уряди більшості європейських країн чомусь вважали, що Росія може бути партнером і що їм не потрібно мати сильну армію.
Ангела Меркель написала книжку13«Свобода» — видання 2024 року зі спогадами Ангели Меркель, яка очолювала Німеччину з 2005 до 2021 року., в якій вона не вибачається. Вона не збирається раптом сказати: «О, знаєте, я помилялася». Крім того, Меркель не була першою. До неї і навколо неї були люди, які також підтримували цю політику, які вірили в те, що співпраця з Росією через торгівлю — це шлях до нормалізації відносин.
Книга спогадів Ангели Меркель «Свобода» (Freedom: Memories 1954 - 2021). Джерело зображення: Wikimedia.
Німеччина залежала від дешевих російських енергоносіїв аж до кінця 2021 року. Але вони не одні такі. У Лондоні є чимало російських грошей — саме тому його називають «Лондонською областю». Є Швейцарія, Австрія, великі російські гроші по всій Італії та Франції.
Не знаю, чи є сенс зараз переслідувати все це. Набагато важливіше, щоб європейські лідери доклали зусиль, аби допомогти своїм громадянам усвідомити загрозу: що Росія веде війну проти нас і що це стосується не тільки України. Йдеться про те, що РФ намагається повернути території, які, на її думку, вона не повинна була втратити після розпаду Радянського Союзу.
Відносини між Україною та США за адміністрації Трампа
Очевидно, президент Зеленський перебуває в дуже складному становищі. Думаю, він розуміє, що США вже не будуть такими, як за адміністрації Байдена, і, безумовно, не хотів би, щоб США припинили всю допомогу або, наприклад, щоб інші країни припинили надавати обладнання американського виробництва.
На мою думку, у переговорному процесі Зеленський діє добросовісно, щоб утримати адміністрацію Трампа в грі. Є також деякі європейські країни, які б відмовилися від своєї участі, якби вважали, що українська сторона не прагне серйозно досягти результату шляхом переговорів. Це також свідчить про доброзичливість щодо них.
Президент України Володимир Зеленський з президентом США Дональдом Трампом під час зустрічі у Флориді. Джерело фото: пресслужба ОП.
Я вважаю, що Зеленський і більшість українців не обдурені й не збентежені тим, хто такі росіяни і що вони роблять. Вони не обманюються думкою, що Росія раптом почне дотримуватися угоди, якщо її не змусять. Президенту Зеленському потрібно впоратися з усіма цими викликами в умовах величезного тиску.
Чи хоче Росія мирної угоди з Україною?
Росія не зацікавлена у справедливому, стійкому врегулюванні, яке було би прийнятним для України чи інших європейських країн. Вона ніколи не відступала від своїх максималістських вимог. І я не думаю, що хтось повинен сумніватися в тому, чи Росія насправді прагне миру, бо це, очевидно, не так.
Путін продовжуватиме доти, доки думає, що зможе перемогти. І під «перемогти» я маю на увазі, що Європа здасться або що навіть українці здадуться. Йому байдуже до жертв, байдуже, чи задоволені його люди власною економікою, доки він може продовжувати платити за війну.
Це припиниться, коли Путін більше не зможе експортувати нафту й газ до Китаю, Індії та інших країн, щоб фінансувати цю війну. Ось чому я вважаю, що рішення України атакувати нафтогазову інфраструктуру Росії — це абсолютно правильний підхід: не дати росіянам можливості експортувати енергоносії своїм покупцям.
Мені також зрозуміло, що Росія не зможе здолати українських захисників. 2025 року вона захопила близько 0,8–1 % української території ціною втрат приблизно 400 000 військових (убитими й пораненими. — ред.). Я не бачу, що це зміниться в 2026 році. Цей рік, ймовірно, принесе такі ж жахливі втрати, але українці, здається, зробили правильні корективи.
Найскладніше, звичайно, те, що українським Силам оборони дуже складно повністю захистити міста і цивільне населення від постійних атак, а вони продовжуватимуться.
Наслідки російського обстрілу об'єктів енергетичної інфраструктури, 24 січня 2026 року. Джерело фото: ДСНС Києва.
Для мене є три ключові речі. По-перше, російські повітряні атаки на цивільні об’єкти триватимуть. Це жахливо, але не вирішально. Росія не може виграти війну таким чином. По-друге, на землі Україна зупинила Росію. Думаю, Україна відчуває впевненість у тому, що, незважаючи на жахливі бойові дії та втрати, після дванадцяти років війни Росія контролює лише близько 20 % її території, і ситуація для загарбника суттєво не покращиться. І по-третє, атаки України на російський експорт нафти й газу (нафтопереробні заводи, термінали, судна тіньового флоту) — це, на мій погляд, і є шлях до перемоги.
Санкції як ключ до зупинки Росії
Ключовим є дотримання санкцій. Справа не в тому, щоб запроваджувати більше санкцій — потрібно забезпечити дотримання тих, що вже існують.
Є занадто багато шляхів, якими навіть американські компанії (хоча не тільки американські) постачають компоненти, які все ще потрапляють до російської зброї, наприклад, через Індію. Є також європейські країни, де компанії порушують санкції.
Нещодавно ми дізналися, що данська компанія проводила технічне обслуговування суден тіньового флоту РФ15Тіньовий флот Росії — група танкерів, які експортують нафту й нафтопродукти і які використовують для обходу санкцій., а литовська компанія заправляла їх паливом. Як таке може відбуватися?
Європейські країни навколо Балтійського моря повинні співпрацювати й використовувати міжнародне право, щоб не дозволити Росії виходити на суднах тіньового флоту в Балтійське море і виходити з нього. Для цього потрібна політична воля. Це нелегко зробити. Але якщо ми серйозно ставимося до цього, це саме ті кроки, які необхідно зробити. Якщо ви задушите здатність Росії експортувати нафту й газ, ви відріжете їм ресурси, необхідні для продовження цієї війни.
Прогнози на 2026 рік
Мене надихають українська мужність і завзятість, і я думаю, що Росія в біді: я не бачу, щоб вона була здатна зробити щось більше, ніж те, що вона робить зараз.
Якщо Україна зможе продовжувати зменшувати свої втрати і покращувати ситуацію з людськими ресурсами, думаю, через рік ситуація на фронті виглядатиме приблизно так само, як сьогодні.
Але, сподіваюсь, ми також побачимо різке зменшення здатності Росії продовжувати атакувати українських цивільних громадян.
